Іван Кавалерідзе - 130 років від народження

Всі новини
13.04.2017

Мистецтвознавці називали його українським Мікеланджело ХХ сторіччя. Олесь Гончар щиро вважав, що прийде час, коли замість тоталітарних пам’ятників зійдуть на п’єдестали справжні шедеври, які свого часу пропонував Іван Кавалерідзе. Як і багато видатних постатей, він не зміг створити всього, на що був здатен і що планував. Проте та частка його творчості, що дійшла до сучасників, змушує з глибокою шаною ставитися до майстра такого різнобічного таланту.

Народився Іван Петрович Кавалерідзе 13 квітня 1887 року на хуторі Ладанський (нині село Новопетрівка Роменського району Сумської області). Існує давній переказ, що в середині ХІХ ст., після закінчення Кавказької війни, московський генерал Ладонський привіз у ці краї кількох представників непокірних грузинських князівських родин. Аби вони не повернулись назад, їх одружили на місцевих кріпачках. Серед них був і Васо Кхварідзе, прізвище якого селяни переробили на свій лад – і почали називати його Кавалерідзе. Він був дідом майбутнього скульптора. Батько, Петро Кавалерідзе, одружився з українкою Килиною Кухаренко. Тому Іван і називав себе «українцем з ложкою грузинської крові». Дитинство провів у с. Талалаївка на Полтавщині.

Початкову земську школу закінчив 1899 року. Більше за все йому подобалося виліплювати з глини фігурки людей і тварин. Такі дивні розваги привернули увагу його дядька – художника й археолога Сергія Аркадійовича Мазаракі, що закінчив свого часу Петербурзьку академію мистецтв і працював хранителем скіфського відділу в Київському археологічному музеї. Саме він забрав хлопчика до Києва, де Іван навчався у Київській гімназії Вальтера. Першою успішною курсовою роботою в училищі стала композиція «Творчість». В основі її – думка про утвердження правди в прекрасному. Перша значна скульптура – «Слов’янка» (1908). В 1909-1911 роках Іван Петрович навчався в Петербурзькій Академії мистецтв та паризькій майстерні скульптора Н. Аронсона. 1910 року здобув першу конкурсну премію за проект пам’ятника княгині Ользі, монумент було поставлено в 1911 році у Києві.

Революція застала Івана Кавалерідзе в Ромнах. «Не забути перших днів роботи на революцію», – згадував майстер (йдеться ж, звичайно, про українську революцію). У 1918 році він виконав відомий роменський пам’ятник Т. Г. Шевченку, в 1922 – пам’ятник Г. Сковороді у Лохвиці. У Ромнах він викладав у школі малювання, керував театром залізничників, виїздив з агітбригадою на села.

1926 року І. П. Кавалерідзе збудував пам’ятник Т. Г. Шевченку в Полтаві. Пізніше він брав участь у конкурсах на проект монументу Кобзареві в Каневі та Харкові (1933), створив станкові роботи «Кобзар», «Шевченко на березі Неви», «Шевченко на засланні». Таким чином, шевченківська тема проходить через усе його творче життя.

Ідеї Шевченка, закладені в його поетичній творчості, зокрема поемі «Гайдамаки», надихнули на створення кінофільму «Злива» (1929). Подальше епічне втілення творчість Шевченка-революціонера знайшла у фільмах «Коліївщина» (1933) та «Прометей» (1935). Далі були «Перекоп» (1930), «Наталка Полтавка» (1936), «Запорожець за Дунаєм» (1938). Тоді ж створені чотири кінозбірки «Українська пісня на екрані».

Саме «Наталка Полтавка» Івана Кавалерідзе стала першим українським звуковим фільмом. Стрічка – комедія, але Наталка в ній жодного разу не усміхається. Попри щасливий фінал фільму, є в ньому прихована драма тієї епохи. У грудні 1936 року прем’єра фільму відбулася в США. І фільм Кавалерідзе, зроблений під радянською цензурою, без англійських титрів, став сенсацією. Він ішов три тижні поспіль у нью-йоркському кінотеатрі «Рузвельт», де навіть голлівудські бойовики не трималися так довго.

А ось Сталін і Хрущов Івана Петровича не долюблювали. Першому не подобалося, що у фільмі «Злива» чеченці б’ють царську армію. Другий лаяв Кавалерідзе за «кубістичні» скульптури, хоч і не бачив їх. Проте в Україні він був популярний. Літературознавець Григорій Костюк у мемуарах пише, як 1941 року, коли Червона армія відступила за Донець, у Слов’янську пішла чутка, що в Києві вже «наш уряд, голова – Винниченко, а Кавалерідзе – міністр культури». І нібито це дуже втішило людей у Донбасі. Іван Кавалерідзе справді був тоді в Києві, але не міністром. Війна застала його з кіногрупою в Карпатах на зйомках фільму про Довбуша. Кавалерідзе німці ледь не розстріляли як шпигуна. Але знайшли його ім’я в європейському кінословнику й відпустили.

В 50-х роках з’явилися фільми «Григорій Сковорода» та «Повія» (за романом П. Мирного).

У середині 60-х років, уже в немолодому віці (78 років), Іван Кавалерідзе виявив ще одну грань свого самобутнього обдарування: він пише драматичні твори «Вотанів меч», «Перекоп», «Григорій і Параскева», «Перша борозна». В 1977-1978 роках у «Вітчизні» друкувалися мемуари митця «З музами у дружбі», які він не завершив. Через 10 років після смерті І. Кавалерідзе у Києві вийшов збірник статей і спогадів «Іван Кавалерідзе» (російською мовою). У своїх спогадах «Тіні швидкоплинних літ» Іван Петрович розповів про життя, сповна віддане мистецтву, бо і в 90 років він почував себе молодим (спогади написані в 1978 році).

Доля Івана Кавалерідзе була складною, як і весь суперечливий історичний час, в якому судилося жити майстру. Він був членом Спілки художників СРСР (1944), членом Спілки кінематографістів СРСР (1958). Народний артист УРСР (1969). На його персональній виставці, що відбулася у 1962 році, експонувалося близько 100 робіт скульптора.

Помер 3 грудня 1978 року у Києві на 92-ому році життя. Похований на Байковому цвинтарі.

Більше можна дізнатися, звернувшись до документів із наших фондів.

Про нього:

Артеменко Вадим. Микеланджело из Украины [Текст] / В. Артеменко, Д. Гурин // Радуга : журн. худож. лит. и обществ. мысли. – 2013. – № 1/2. – С. 251–254.
Діячі науки і культури України [Текст] : нариси життя та діяльності / О. В. Даниленко, Л. В. Іваницька, А. П. Коцур [та ін.]; за ред.: А. П. Коцура, Н. В. Терес ; Київ. нац. ун-т ім.Т. Шевченка. – К. : Книги – XXI, 2007. – 463 с. – Бібліогр. у кінці ст.
ЗIНИЧ С. Г. Іван Кавалерідзе : скульптор, кінорежисер i театр. діяч нар. артист УРСР / С. Г. Зiнич, Н. М. Капельгородська. – К. : МИСТЕЦТВО, 1971. – 184 c.
Пащенко Анастасія. Фільми Івана Кавалерідзе як приклад формування історичної моделі / А. Пащенко // Кіно-театр : іл. журн. – 2010. – № 4. – С. 6–8 : ил. – Бібліогр. в прим.
Рожнятовська О. А. Тернистим шляхом до істини [Текст] : до 120-річчя І. П. Кавалерідзе / О. А. Рожнятовська // Календар знаменних і пам'ятних дат. – 2007. – № 2. – С. 53–59. – Библиогр. в конце ст.
Щур І. Мистецька спадщина Івана Кавалерідзе / І. Щур // Дивослово. – 2005. – № 1. – С. 61–65.





Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Бібліотека працює:
з 9:00 до 18:00
п'ятниця – вихідний день
останній понеділок місяця –
санітарний день