Лесь Курбас - 130 років від дня народження

Всі новини
25.02.2017

Цього дня культурна громадськість світу відзначатиме 130 річницю від дня народження одного із фундаторів модерного українського театру, творчість якого була витіснена за межі радянської культури. Його внесок у створення сучасного театру можна порівняти з роллю корифеїв світової сцени ХХ століття: Всеволода Мейєрхольда, Адольфа Аппіа, Жака Копо, Едварда Гордона Крега, Ервіна Пискатора, Макса Рейнхардта. Однак у радянських умовах він не зміг повноцінно реалізувати свій творчий потенціал і став жертвою сталінізму.

Лесь Курбас, справжнє ім’я якого Олександр-Зенон, народився 25 лютого 1887 р. у містечку Самбір у родині акторів галицького театру Степана та Ванди Курбасів. До речі, Курбас – це сценічне прізвище, а справжнє Яновичі. Лесь Степанович навчався у Тернопільській гімназії, у Віденському та Львівському університетах. Тому цілком природно, що хлопець увібрав у себе все те, що могла дати йому європейська культура. Цікавим є той факт, що режисер знав вісім мов, але при цьому так і не вивчив російської.

Закінчивши філософський факультет Віденського університету, Лесь пішов працювати актором до трупи Львівського театру товариства «Руська бесіда» й одразу на головні ролі. Його партнеркою була зірка тодішньої галицької сцени Катерина Рубчакова. Вони грали коханців: він Михайла, вона Анну в «Украденому щасті», він Астрова, вона Олену в «Дяді Вані». Це був високомистецький дует. І почуття, які вони проявляли на сцені, знайшли певне продовження в житті. Курбас закохався у свою партнерку, заміжню жінку, значно старшу за себе, в якої були чоловік і діти. Спочатку він приховував свої почуття, та коли 1913 р. вони їхали на гастролі до Кракова, освідчився Катерині в коханні. Але Рубчакова розсміялася. Ця сцена так образила актора, що він намагався звести рахунки з життям, вистріливши собі в груди. Куля невеличкого калібру застрягла в нижній частині серця. Краківський хірург зробив усе можливе й неможливе, аби врятувати знайденого в калюжі крові актора, але виймати кулі не став. Вона залишилася з ним на все життя.
Та Курбас мріяв працювати в Надніпрянській Україні, де існував сильний демократичний театр Садовського (Київ) і де поруч була висока театральна культура. 1916 р. його мрія здійснилась, він вступає до цього театру. Творчий потенціал Леся Курбаса в театрі Садовського мав би стрімко розвинутись, але чільну увагу й енергію митець скерував на організацію студії молодих акторів, з якої виріс згодом «Молодий театр». Курбас зробив неможливе. Весь світовий репертуар, від Софокла до Ібсена, вперше прозвучав з української сцени. В цьому театрі починали всі, на кому потім тримався український театр ХХ століття й тримається досі. Ось живий ланцюжок: у Курбаса був учень Борис Тягно, а в того вчився Богдан Ступка. Таких прикладів безліч. Й ще цікава річ. У першому параграфі Статуту Молодого театру сказано, що його мета – творити не «українофільську», а європейську культуру, одночасно не будучи провінціалізмом чужих культур. Ці слова варто придумати заново, бо провінціалізм чужих культур майже поглинув нас.

У студії Молодого театру була Валя Чистякова, дочка соліста Великого театру. Чистякови втекли сюди з Москви від більшовиків. Курбас її зачарував: «Що за єден такий?». Весь театр так ревнував, що Чистякову хотіли отруїти. А 6 вересня 1919 р. в Андріївській церкві обвінчалися «громадянин міста Самбора в Галичині Олександр Курбас, 32 роки, греко-уніатського віросповідання, і Валентина Чистякова, громадянка Москви, 19 років, православного віросповідання». Можливо, їм обом здавалося тоді, що Москви більше не буде. Втім, її батько так і не навчився вимовляти ім’я зятя. Він казав: «Лєс!».

Лесь Курбас був засновником спочатку політичного (1922-1926 рр.), а потім і філософського (1926-1933 рр.) театрів в Україні. Він ще на диво багато зробив: знімав кіно, створив театр «Березіль». У виставах свого філософського театру «Березіль» (Харків) Курбас малює всесвіт, де головним стає особлива довіра до життя людини у всіх його суперечностях. Але 1933 р. його вигнали з того театру як націоналіста.

У пресі розгорнулася викривальна кампанія проти Леся Курбаса. Його революційний новаторський театр затаврували як «шкідницьку організацію». Засідання театральної колегії з приводу Кулішевої вистави «Маклена Ґраса» (про дівчину-бідачку з буржуазної Польщі) стало справжнім апофеозом цькування митця. Його звинуватили в «буржуазному націоналізмі» й резюмували, що «Березіль» не зміг посісти гідного місця в розбудові українського радянського мистецтва.

Друзі Курбаса збагнули владну поведінку. Тож порадили йому залишити Україну. Він виїхав до Москви. Але це не допомогло. Наприкінці грудня того ж 1933-го Курбаса заарештували. На Луб'янці завели карну справу №3168. Йому інкримінували належність до УВО (Української військової організації), постановки лише націоналістичного змісту. Катування, тортури змусили митця цей чекістський наклеп визнати правдою. Так званий суд, щоправда, відбувся в Харкові. Отримав 5 років ув'язнення. Етапом доправили на далеку північ – на спорудження Біломор-Балтійського каналу. Тут видатний режисер знову зорганізовував театри. Навіть на холодних і голодних Соловках, куди його пізніше привезуть, теж матиме сцену. «Курбас ліг в ту промерзлу землю», – у 60-х рр. минулого століття напише Ліна Костенко. Тоді ж дружина Валентина Чистякова отримає офіційний документ, який стверджуватиме, що її чоловік помер 1942 р. від крововиливу в мозок. Але вже за незалежності України з архівних джерел стало відомо, що найславетнішого українського театрального діяча розстріляли 3 листопада 1937 р. в урочищі Сандармох. Тоді ж кулі служак ГУЛагу скосили навічно 1111 в'язнів Соловецької в'язниці особливого призначення. Цей нелюдський акт був присвячений 20-й річниці так званої жовтневої соцреволюції. Слова мовчать. Але не пам'ять.

Дізнатися більше про життєвий та творчий шлях Леся Курбаса ви можете, відвідавши книжково-ілюстративну виставку «Людина-театр» у відділі мистецтв на ІІ поверсі книгозбірні.





Напишіть свій коментар
Ваше ім'я
E-mail (не буде опублікований)
* Текст повідомлення

Календар подій

 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
Бібліотека працює:
з 9:00 до 18:00
п'ятниця – вихідний день
останній понеділок місяця –
санітарний день