Ресурси бібліотеки > Наші видання > Творча майстерня > Творча майстерня. Випуск 3 > “Люблю тебе, стражденна Україно, бо я - твоє дитя, світле майбуття”

“Люблю тебе, стражденна Україно, бо я - твоє дитя, світле майбуття”

“Люблю тебе, стражденна Україно, бо я - твоє дитя, світле майбуття”
Презентація книжкової виставки
 
(Читальний зал бібліотеки прикрашено вишитими рушниками, кетягами калини, на столах у вигляді букви “М” розміщена книжкова виставка).
 
І розділ: “Козацька республіка”
ІІ розділ: “Пролилися у Вкраїні великії сльози “
ІІІ розділ: “Чорнобиль: зона біди”
IV розділ: “Нам пора для України жити”
 
(Звучить мелодія пісні “Ой на Україні” (в запису).
 
Бібліотекар: ... Україна... В одному вже тільки слові бринить музика смутку і жалю... Україна – країна, де найбільше люблять волю і найменше мають її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради, довгої, вікової, героїчної боротьби за волю, в результаті якої – велетенське кладовище, високі в степу могили та прекрасна на весь світ, безіменна, невідомо коли і ким складена пісня. Тяжкий сон, подвійна неволя і темна ніч, як ворон. Тільки Дніпро з очеретами, тільки вітер зі степовими могилами шепотіли ночами: гай-гай ... умер прекрасний край...
Україна – це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медові та молочні ріки... Україна – розкішний вінок з рути і м’яти, барвінку, що над ним світять заплакані зорі.
 
Читач:
Вже скільки закривавлених століть
Тебе, Вкраїно, імені лишали.
Тож встаньмо, браття, в цю урочу мить –
Внесіте прапор вільної Держави!
Повірмо в те, що нас вже не збороть.
І долучаймося до добра і слави,
Хай будуть з нами Правда і Господь –
Внесіте прапор вільної Держави!
 
(Під звуки маршу вноситься прапор України, ставиться в лівому кутку виставки. Всі присутні встають. Звучить гімн України).
 
Бібліотекар: Дорогі друзі! Сьогодні ми всі зібралися на презентацію книжкової виставки “Люблю тебе, стражденна Україно, бо я твоє дитя – світле майбуття”.
Перший розділвиставки присвячений славній сторінці в історії України - запорозькому козацтву. Він називається “Козацька республіка”.
 
“Дзвонять дзвони, гудять дзвони,
Україна спала –
Та проснулась від тих дзвонів,
Козаків згадала”
 
(Звучить українська народна пісня “Їхав козак на війноньку” у виконанні ансамблю “Журавка”).
 
Бібліотекар: Сьогодні наша рідна ненька Україна встає з колін і кличе нас на допомогу, на творчу працю. Вона повертає до рідної домівки своїх блудних синів і навертає їх до витоків свого народу, до рідного коріння. Багато чорних хмар ламали виття і гнули стовбур українського дерева, але його коріння у глибині рідної землі вижило, підтримане народом. І вистояли ми на славу рідної землі, на славу українському народові, на славу Богові.
 
Усі віки ми чуємо брязкіт зброї,
Були боги в нас і були герої.
Який нас ворог тільки не терзав,
Але говорять: “Як руїни Трої”.
Про Київ так ніхто ще не казав!
 
(Звучить пісня “Києве мій” у виконанні ансамблю “Журавка”).
 
Бібліотекар: Мабуть, ніхто не уявляє собі України без козацтва, Запорозької Січі. Тут витоки нашої державності, нашої вольниці і надії, нашої демократії. Запорозька Січ, як і Київська Русь, - славна сторінка історії України. Походи проти монголо-татар, боротьба з польськими і литовськими феодалами принесли заслужену славу козакам.
(Запалюється свічка, яка стоїть на столі з книгами про козаків).
 
Найбільша слава про козаків лунала при гетьмані Сагайдачному. Козаки здобули турецьку фортецю Варну, спалили турецький флот і визволили християнських бранців. Не раз запорозьке військо приходило на допомогу польському королю. Ні на морі, ні на суші військо під керівництвом гетьмана Сагайдачного не зазнавало поразок. Був він мудрим політиком, сміливим воїном. Про цього славного вожака запорозьких козаків розповідає Андрій Чайковський у книзі “Сагайдачний”.
Про гетьмана Богдана Хмельницького та його договір з Росією ви дізнаєтесь з роману Натана Рибака “Переяславська рада”.
Та мабуть, найбільше народної любові випало на долю кошового отамана Івана Сірка. Книги Д.Яворницького “Іван Сірко” та роман Ю.Мушкетика “Яса” розповідають про життя, військові походи прославленого отамана ...
Одні називали його зрадником, інші – видатним політиком і культурним діячем, одні прославляли, інші – клеймили. То хто ж він – зрадник чи герой – гетьман Іван Мазепа? Про це розповідають книги Б.Лепкого “Мазепа” і Гната Хоткевича “Два гетьмани”.
Про гетьмана Івана Полуботка розповідається в історичній повісті Г.Колісника “Тризна”.
З життям, походам и, побутом запорозьких козаків знайомить нас книга Марії Пригари “Михайлик – джура козацький”.
(Виходять діти).
 
1 хлопчик:
Я – мала частина України,
Щастя, горя, усміху і сліз,
Прабатьків прославлена дитина,
Що воздвигала Запорізьку Січ.
2 хлопчик:
Тих, хто мужньо бились з татарвою,
Ой, не легко йшли в чужий ясир,
Їхню міць познав на полі бою
Не один наїзник-бузувір.
1 дівчинка:
Скільки дерево оте обрубано, зрубано,
Підважено з основ.
А воно, стражденне і поругане,
Проростало і зростало знов.
2 дівчинка:
І пустило паростки по світі,
І безсмертя сила проросла
В добрих дітях, його вічних дітях
Із прапредків духу джерела.
 
Бібліотекар: Калина у народі була символом України. Вона своїми гронами, мов вічним вогнем, зігрівала любов до матері-Вітчизни, як мовчазний свідок, нагадувала нечуваний голодомор, сталінські катівні, винищення української інтелігенції.
Другий розділ нашої виставки ми присвятили вшануванню пам’яті жертв голодомору і назвали “Пролилися у Вкраїні великії сльози”.
“Хто знав, хто вів смертям і стратам лік?
Де фільм, який нам показав би голод,
Отой проклятий 33-й рік?”.
Звучить “Реквієм” Моцарта
Поволі гасне світло. Прожектором висвітлюється хрест, обв’язаний вишитим рушником з датами “1932-1933”, біля хреста сидить скорботна мати в чорному, з дитиною на руках. З свічками входять 5 читців).
 
Бібліотекар:
Пекельні цифри та слова
У серце б’ють, неначе молот,
Немов прокляття ожива
Рік тридцять третій ...
Голод... Голод...
 
(Запалюється свічка на столі, застеленому стареньким вишитим рушником, на рушнику – чорна хлібина, пучок калини).
 
1 читець:
У люті сталінській страшній
Тінь смерті шастала по стінах.
Семи мільйонів (Боже мій!)
Недолічилась Україна.
2 читець:
Великий голод – вічний гріх,
З лихої прихоті й сваволі...
Той рік на нашу долю ліг,
Мов згусток кров’янистий болю.
3 читець:
В історії ж пером швидким
Писались гімни і хорали,
А ці пекучі сторінки
З історії повикидали.
4 читець:
В руках, що виростили хліб,
Не залишили ні зернини,
Ні, рід наш в горі не осліп –
Ти все згадаєш, Україно.
5 читець:
Згадай усе ти, щоб воздать
Близьким і дальнім людоморам.
Хоч радість легше пам’ятать,
Та треба пам’ятать і горе.
  
Бібліотекар: Про страшні муки і переживання українського народу в 1932-1933 роках відомо ще не все. Писали, свідчили, згадували переважно за кордоном. В Україні про голодомор не вільно було і слово мовити.
Лише нещодавно Україну всесвітньою громадою визнано країною, що постраждала від штучного голодомору. Василь Барка, представник української діаспори у США, написав у 1958-1961 рр. роман “Жовтий князь”. Письменник створив символічний образ Жовтого князя, демона зла, який несе з собою руйнацію і спустошення, сіє муку і смерть серед людей. Василь Барка, який сам пережив голод, бачив на власні очі жахи канібалізму, відтворив народну трагедію в романі “Жовтий князь”, не втішаючи себе надією, що цей твір колись буде надрукований в Україні.
У видавництві “Молодь” вийшла книга українського літератора Олек-сандра Міщенка “Безкровна війна”. Він записав свідчення тих, кому довелося пережити голод. З тих далеких тридцятих років до нас промовляє сам народ, його правда, розіп’ята на хрестах доля.
 
(Читає уривок з книги, стор.144).
 
Вийшла з друку народна книга-меморіал “Голод-33”, підготовлена журналістом Лідією Коваленко та письменником Володимиром Маняком. В ній зібрано оповіді очевидців з семи областей України.
Про нечувані страждання нашого народу ви можете прочитати в романах Ю.Бедзика “Гіпсова лялька”, Самчука “Марія”, Є.Гуцала “Сльози божої матері”.
Не сьогодні це сказано: Час народжуватися і час помирати, час руйнувати і час будувати, час розкидати каміння і час збирати його.Час говорити! Хай ці гіркі книги, народжені після десятиліть безмовності, ляжуть першим каменем у підмурок всенародного пам’ятника трагічній історії українського народу.
 
Ведуча:
Село, як мертвий старець в струпах,
Собак пожерли у жаху німому.
Ридає горе у білих вишняках,
І тягнуть шкапи дві гарбу знайому
Із трупами на звалище у яр.
З усіх доріг, з неходжених доріг,
Де з солов’ями вишні у сльозах,
Літа спливли, як білі журавлі,
Їх загубила доля нелегка.
Як жадібно жили вони на цій землі!
Та змила цвіт їх голоду ріка.
 
(Звучить “Реквієм” Моцарта, спочатку тихо, потім голосніше. На фоні музики звучать слова ведучої).
 
 
Відкрийтесь, небеса!
Зійдіть на землю
Всі українські села, присілки та хутори,
Постаньте всі, кому сказали: вмри!
Засяйте над планетою невинні душі,
Зайдіть на води й суші,
Збудуйте пам’яті невгасний собор!
 
(Від хреста піднімається Мати з дитиною):
 
 
Замріте всі. Я вию з небуття.
Волаю, кличу, землю їм, таврую,
Візьміть на щастя в наше майбуття
Моє дитя, увите в днину злу!
 
(Поволі виходять, за нею йдуть діти з свічками. Голосно звучить “Реквієм” Моцарта).
 
Бібліотекар:
Третій розділвиставки називається “Чорнобиль. Зона біди”.
Чи буде квітень, як завжди
Дарунком весняної здоби,
Чи чорним іменем біди –
Ми назвемо його Чорнобиль?
 
Ведуча: Нас хотіли і духовно умертвити – в повітря висаджували церкви, руйнували архітектурні та історичні пам’ятки, душили рідне слово, культуру, традиції, наостанок отруїли Чорнобилем, засіяли українську ниву горем та людським відчаєм.
 
(Запалюється свічка на столі, застеленому вишитим рушником, на столі стоїть композиція з сухих квітів та гілочок дерев).
 
26 квітня 1986 року о 1 годині 23 хвилини вибухнув реактор потужної Чорнобильської атомної електростанції, розташований за 130 км від Києва. Величезна радіоактивна хмара, незмірно більша, ніж та, що утворилася від бомбардування Хіросіми, покрила околиці Чорнобиля. Внаслідок катастрофи загинуло 38 чоловік, госпіталізовано сотні людей, сотні тисяч зазнали впливу радіації. Близько 135 тисяч жителів опинилося в 30-кілометровій зоні і змушені були залишити свої домівки назавжди.
 
Не пізнаю ні зблизька, ні здаля.
Це ти, Маріє, знов ідеш за гробом?
Тепер тут зона, а була земля.
Тут був чорнозем, а тепер – Чорнобиль.
 
(Розповідає про книгу, див. додаток).
 
Ведуча: Щовесни у великодню ніч, як забуяє зело, спалахнуть цвітом сади, як зайде місяць і вистоїться у ставках та криницях вода, як вмовкне лихо, приходять з небес три жони святі: Київська Русь, козачка Січі, соборна чорнобильська Україна – розстеляють домоткані обруси уздовж Дніпра поміж трав та зілля, ставлять полив’яні миски з коливом, варениками, кулешем, галушками, узваром, медами. Засвічують поминальні свічки. Тоді дзвонять дзвони Десятинної церкви, Михайлівського золотоверхого собору і звучить сивий голос посивілої від горя Землі:
“Ходи до мене, роде мій, вечеряти! Марії, Уляни, Мокрини, Соломії, Уласи, Палагни, Пилипи, Андрії, Василечки, Грицики, Катрусі! Покірно прошу до святої вечері. Пригощайся, причащайся, роде мій скорботний! Діти – мої квіти викошені! Ключ мій журавлиний на рідній землі підстрелений! Муко моя одвічная! Скорбото моя всевишня!”
І пливуть Чумацьким шляхом білі тіні з білої небесної України, і сідають до поминальної вечері.
“Як там тобі, родино наша, на тій небесній Україні? – допитується сивий голос, - Чи ж ростуть і там тополі, мальви, калина? Чи ж білі у вас хати? Як сіється, жнивується, чумакується як? Чи ж є вечорниці, реготи по хуторах і левадах? Чи ж заручини і хрестини, чи ж радість є? Мабуть, це все до вас пішло, бо на земній Україні ні сміху, ні радощів, ні пісень. Лише квітує погибель, лише регоче лихо, лише жнивує горе на чорнобильській межі: і ми покарані за безпам’ятство. І до нас озвалося лихо. Нагодовано і нас смертоносним плодом, горить і над нами лиховісна непогасна свіча. Прости ж нас, роде наш замордований, лише сирою землею зігрітий. Царствіє небесне Вам, Душі убієнні!
 
(На фоні слів ведучої виходять три жінки, виносять печиво, булочки, застеляють стіл, запалюють свічки, і до них виходять дітки в білому, беруть це поминання і тихо виходять. Звучить “Реквієм” Моцарта).
 
Бібліотекар: Ми пережили тяжку і трагічну історію, але Україна ніколи не була для нас мачухою, а ненькою, котра нас, мов пташенят, брала під своє крило і вчила людської мудрості і вічно вела до світла знань.
Останній розділ виставки називається “Нам пора для України жити”.
 
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік.
Буду, мамо, горда і красива
З тебе дивуватися повік!
                            (В.Симоненко)
 
(Стіл з книгами прикрашено снопом пшениці, який перев’язаний блакитною стрічкою, кетягами калини, рушником).
 
Бібліотекар: Без знань, мудрості ми не можемо побудувати цивілізовану суверенну Україну, не зможемо зайняти провідне місце серед європейських народів. Нам необхідно зрозуміти, що без знань, як без землі, як без господарства, наша ненька Україна не зможе стати країною добробуту і щастя.
 
(Звучить пісня на слова Т.Петровської і муз. Т.Димень “Школа – наша берегиня”).
 
Ніхто не вб’є в нас права гордо називатися українським народом. Де є мова, там і народ, який відстоюватиме її. Він, як Зевс, буде нести мудрість і співучість рідного слова до наших сердець, ми маємо вчитися поважати мову кожного народу, нікого не переслідувати з мовних причин, але твердо вимагаємо: хто обрав Україну своїм рідним домом, то хай не цурається її мови.
 
(Розповідь про книги, див. додаток).
 
Читець:
Рідна мово, будь не тільки святом,
А насущним хлібом на щодень.
Свято буде, буде й перебуде,
Як вишневий, тимчасовий цвіт.
А без тебе оніміють люди,
І без тебе обідніє світ.
  
Бібліотекар: У нас одна земля. У нас Україна і Батьківщина одна. У нас калинова мова і солов’їна пісня. То все потрібно людям, як дар Божий, як великий спадок наших пращурів.
 
(Виходять читці, читають вірші про Україну):
 
1 дівчинка:
Боже на небі,
Линуть до тебе
Наші простенькі
Дитячі слова.
Ми – твої діти,
Ми – твої квіти,
Ми України
Надія одна!
2 дівчинка:
Українка я маленька,
Українці – батько й ненька,
Українкою я звуся
І тим іменем горджуся!
Читець 1:
Україно моя барвінкова,
Переконаний твердо в однім:
Що мені усміхнулася доля –
Народитись під небом твоїм.
Вірний цьому святому куточку,
Де сади – не сади – вишняки,
Мережкову вкраїнську сорочку
Одягну у далекі шляхи.
(І.Яворський)
Читець 2:
І пройду по твоїх росянистих,
Незабутніх, козацьких степах,
Де Чумацький возами повиснув,
Де сам день чебрецями пропах.
А як прийде остання хвилина –
За Вкраїну ще раз помолюсь,
Золотими житами відлину,
І барвінком густим простелюсь.
 
(Звучить пісня на слова С.Галябарди, муз. Марцинківського “Зірка України”).
 
 
Бібліотекар: Кожен, хто живе на нашій благословенній землі, повинен пам’ятати пророчі слова нашого великого Кобзаря:
... І на оновленій землі
 
Врага не буде, супостата,
А буде син і буде мати,
І будуть люди на землі.
 
Спасибі всім Вам велике за те, що прийшли до нас на свято. 
Підготував колектив Скадовської центральної районної бібліотеки
 
 
 
 
Додаток
 
Література до розділу “Козацька республіка”
 
Чайковський А.Я. Сагайдачний: Іст. роман у 3 кн. /Авт. післямови та прим. В.В.Яременко. - К.: Дніпро, 1990. - 585 с.
Крупницький Б.Д. Гетьман Мазепа та його доба. - К.: Україна, 2003. - 240 с.: іл.
Костомаров М.І. Богдан Хмельницький: Іст. моногр. /Пер. з рос. Т.С.Завгородньої. - Д.: Січ, 2004. - 843 с.
Славутич Я.І. Місцями запорозькими: Нариси та спогади. - 5-е вид. - Запоріжжя: Хортиця, 2002. - 89 с.
Переяславська Рада: очима істориків, мовою документів /Упоряд., авт. передм. О.І.Гуржій, Т.В.Чухліб. - К.: Україна, 2003. - 432 с.: іл.
Голобуцький В.О. Гомін, гомін по діброві: Іст. розповіді про запорозьких козаків. - Д.: Січ, 2003. - 207 с.
Важкий шлях: Перша половина XVIII ст. /Упоряд. і авт. передм. В.М.Горобець. - К.: Україна, 2002. - 380 с. - (Історія України в прозових творах і документах).
Гуржій О.І. Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний /О.І.Гуржій, В.В.Корнієнко. - К.: Україна, 2004. - 192 с.
Пригара М.А. Михайлик джура козацький: Іст. повість. - К.: Веселка, 2001. - 146 с.
Рибак Н.С. Переяславська Рада: Роман: В 2 т. /Худож. М.Г.Дерегус. - К.: Рад. шк., 1988.
Т.1. - 477 с.
Т.2. - 492 с.
Антонович В.Б. Коротка історія козаччини /Передм. І.І.Глизя. - К.: Україна, 2004. - 304 с.
Крупницький Б.Д. Гетьман Данило Апостол і його доба /Передм. та комент. В.М.Горобця. - К.: Україна, 2004. - 288 с.
Яворницький Д.І. Іван Дмитрович Сірко, славний кошовий отаман війська Запорізьких низових козаків /[Пер. з рос. В.Чуйка]. - Д.: Промінь, 1990. - 189 с.
Мушкетик Ю.М. Яса: Роман /Післям. В.А.Смолія. - К.: Дніпро, 1990.- 831 с.
Колісник Г.А. Тризна: Іст. роман. - К.: Укр. письменник, 1995. - 189 с.
Лепкий Б.С. Мазепа: Трилогія; Не вбивай; Батурин: Іст. повісті. - Л.: Каменяр; Кооператив “Манускрипт”, 1991. - 487 с.
Хоткевич Г.М. Два гетьмани: [Про Б.Хмельницького та І.Мазепу]. - К.: Дніпро, 1991. - 105 с.
Кулиняк Д.І. “Од Каяниша вісті...”: Іст.-док. повість; Лицарі Дикого Поля: Вірші та поеми. - К.: Київ. правда, 2004. - 344 с.
 
 
Література до розділу “Пролилися у Вкраїні великії сльози”
 
Барка В.К. Жовтий князь: Роман /Передм. М.Жулинського. - К.: Київ. правда, 2003. - 320 с.
Міщенко О.В. Безкровна війна: Розповіді про голод 1933 р., записані в селах Козельщинського району на Полтавщині /Вступ. ст. Гончара О. - К.: Т-во “Знання” УРСР, 1990. - 47 с.
Гуцало Є.П. Сльози Божої матері: Повісті. - К.: Молодь, 1990. - 262 с.
Бедзик Ю.Д. Гіпсова лялька. - К.: Юг, 2004. - 288 с.
Коломиєць І.Т. Голодомор: Спогади однієї родини /Передм. Ж.Коломиєць. - 2-е вид. - К.: ЗАТ “Оболонь”; МГО “Молодь ХХІ століття”, 2003. - 67 с.
Куліш А.Ф. Геноцид. Голод 1932-1933: Причини, жертви, злочинці. - Полтава: Б.в., 2000. - 84 с.
Моцний А.П. Страшна правда голодомору: (Спогади про голодомор 1932-1933 років): Худож.-автобіогр. повість. - Л.: М. Коць: ТзОВ “Дивосвіт”, 2000.- 175 с.
Петелицький С. До Освенціму за Україну /Пер. з англ. Терех О. - К.:Суспільна Служба України, 2000. - 120 с.
Старів С. Страта голодом /Пер. з англ. за ред. Р.Доценка. - К.: Просвіта, 2002. - 272 с.
Самчук І. Марія; Куди тече та річка: Романи. - К.: Наук. думка, 2001. - 416 с.
Лактіонов-Стезенко М.П. Смак трави або Приклад швидкої побудови соціалізму в окремо взятій країні. - К.: Б-ка журн. “Дніпро”, 2003. - 383 с.
Серафима (ігуменя). Піст від диявола. - К.: Мистецтво, 2003. - 112 с.
Смертю смерть подолали: Голодомор в Україні 1932-1933. - К.: Україна, 2003. - 352 с.
Злочин /Упоряд. П.Кардаш. - К.; Мельбурн: Фортуна, 2003. - 554 с.
 
 
Література до розділу “Чорнобиль. Зона біди”
 
Чернобыль: Десять лет спустя: Неизбежность или случайность? /Под ред. Семенова А.Н. - М.: Энергоатомиздат, 1995. - 464 с.
Гуцало Є.П. Діти Чорнобиля. - К.: Соняшник, 1995. - 104 с.
Дзісь Г.В. В епіцентрі людської біди. - К.: АрТЕК, 2003. - 208 с.: іл.
Ковалевская Л. Чернобыль “ДСП”: Последствия Чернобыля /Ред. Ярмыш Ю. - К.: Абрис, 1995. - 328 с.
Загреба М. Пропусти Чорнобиль крізь серце: Фотокнига. - К.: Спалах, 2002. - 119 с.
Вогонь Чорнобиля: Книга мужності і болю: Літопис Чорнобильської трагедії у документах, фактах та свідченнях самовидців. - К.: Вид. дім “Альтернативи”, 1998. - 573 с.
Яворівський В.О. Марія з полином у кінці століття: Роман. - К.: Рад. письменник, 1988. - 261 с.
 
 
Література до розділу “Нам пора для України жити”
 
Бадзьо Ю. Український вибір. - К.: Смолоскип, 2004. - 53 с.
Білоус Д.Г. За Україну молюся: Вірші. - К.: Веселка, 2004. - 106 с.
Симоненко В.А. У твоєму імені живу: Поезії, оповідання, щоденникові записи, листи. - 3-е вид. - К.: Веселка, 2003. - 384 с.
 
Новітня історія України: Т.1: Портрети сучасниць /Авт.-упоряд. В.Болгов.- К.: Укр. акад. геральдики, товар. знаку та логотипу, 2003. - 176 с.
Павловський М.А. Живу тобою, Україно /Упоряд. Т.Г.Андрійчук, Т.М.Карпенко. - К.: Муз. Україна, 2003. - 637 с.
Кузнецов В.М. Україна. Третій шанс: Кінодок. та бесіди з дійовими особами новітньої історії /В.М.Кузнецов, Д.В.Табачник. - К.: Альтепрес, 2002.- 578 с.
Сенченко М.І. Україна: шляхом незалежності чи неоколонізації /Відп. ред. М.В.Дроздецька. - К.: МАУП, 2003. - 120 с.
Формування політичної еліти в Україні: Зб. ст. студ. київ. вузів /Ред.-упоряд. Н.Демчук, Л.Кудіна. - К.: Молодіжна Альтернатива, 2004. - 56 с.
Громадянське суспільство в Україні: Зб. ст. студ. київ. вузів /Ред.-упоряд. Н.Демчук, Л.Кудіна. - К.: Молодіжна Альтернатива, 2004. - 57 с.
Слабошпицький М.Ф. Пейзаж для Помаранчевої революції: Хроніка-колаж /Фотогр. З.Бень та ін. - К.: Ярославів вал, 2005. - 260 с.
Зубанич Ф.І. Довколосвітня мандрівка у пошуках України: У 3-х кн. - Кн.1. - К.: ПП Горобець, 2003. - 576 с.
Стус В. Палімпсест: Вибране. - К.: Факт, 2003. - 432 с.
Чирва А. Террашок. - К.: Інформ.-видав. центр “Інтелект”, 2002. - 504 с.
Яворівський В. Вовча ферма. - К.: Криниця, 2000. - 284 с.

Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 
Бібліотека працює:
з 9:00 до 18:00
п'ятниця – вихідний день
останній понеділок місяця –
санітарний день