"Чорне крило Чорнобиля"

"Чорне крило Чорнобиля"
(Екологічна година)
 
(Звучить запис тужливих дзвонів)
 
Ведучий 1: Ми - атомні заложники прогресу,
Вже в нас нема ні лісу, ні небес,
Так і живем: од стресу і до стресу,
Абетку смерті маємо - АЕС.
                                 Ліна Костенко.
 
 
 
 
 
 
Чорнобиль... За якісь страшні провини людства саме в цю місцевість прийшло чорне лихо, щоб розлитися гірким полином по "нашім раї на землі", щоб уповзти змією в життя ні в чому не винних людей. Тепер час ділиться на дві частини: до й після смерті дорогих і рідних їм людей...
Найприкріше, що лиха XX століття, цієї загальнолюдської біди, можна було уникнути. За чиїсь помилки платимо людським життям. Та найстрашніше те, що гинуть зовсім невинні діти.
 
Ведучий 2: Виповнюється сумна річниця Чорнобильської катастрофи. Біда, що сталася вночі 26 квітня 1986 року неподалік від старовинного містечка Чорнобиль, назавжди залишилась в пам'яті людей, як застереження того, що науково-технічний прогрес може приносити і гіркі плоди.
У ці дні звернена увага як української, так і світової громадськості до страждань людей, що зазнали і продовжують зазнавати дії радіації. А це – 3 мільйони 100 тисяч співвітчизників, серед яких і ті, хто захистив світ від страшної біди ціною свого здоров'я, а інколи й життя.  (Звучить запис пташиного щебету)
 
Ведучий 1: Природа - наша мати, вона жива, вона народила людину для життя, щоб кожен був здоровим, навчився жити у любові, навчився взагалі не вмирати.
Здавалось би, прийшов-таки кінець усьому горю. Сонце ніби ясніше засвітило. Знов ожила і пробудилася дивовижна краса: зазеленіли хлібні поля, у білосніжному цвітінні сади.
 
Ведучий 2: А роки відміряють свій відлік часу кожному і тобі, Україно, теж. Для свого воскресіння ти мусиш таки пройти свій "путь на Голгофу".
(Звучать тривожні дзвони)
 
Читець 1: Відкрилася в Твоєму серці, Україно, нова болюча рана.
Все упованіє моє
На Тебе, Мати, возлагаю,
Святая сила всіх святих.
  
 
 
 
 
 
Ведучий 2: Ту мирну, весняну українську ніч на берегах Прип'яті люди ніколи не забудуть.
 
Ведучий 1: Відлік пішов на години, хвилини, секунди. О першій годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції несподівано велетенське полум'я розірвало нічну темряву.
Тоді ще тихо Прип'ять спала,
Чорнобиль вдалині дрімав,
Коли страхітлива заграва
Вкраїнське небо розірвала
І мертвий край навіки став.
А люди спали - спочивали...
Дітей гойдали матері
І про кінець життя - не знали,
І Бога палко не благали
Спинить вогонь Полин-зорі.
                                                                                     В.Квітневий "Чорнобиль"
(Звучить мелодія флейти, на екрані висвічується зелена планета)
 
Читець 1:
Де ж ви, люди, що в хаті жили?
Світку мій білий, яке тут роздолля!
Смуток нащадків - як танець бджоли,
Танець бджоли до безсмертного поля.
Може це вже через тисячу літ -
Я і не я вже, розбуджена в генах,
Тут на землі я шукаю хоч слід
Роду мого у плачах і легендах!
 
Читець 2:
Голос криниці, чого ж ти замовк?
Руки шовковиць, чого ж ви заклякли?
Вікна забиті і висить замок -
Ржава сережка над кігтиком клямки.
Білий причілок оббила сльота.
Хто там квилить у цій хаті ночами?
Може, живе там одна самота,
Соває пустку у піч рогачами.
 
Читець 1:
Може це біль наш, а може вина,
Може, бальзам на занедбані душі –
Спогад криниці і спогад вікна,
Спогад стежини і дикої груші...
                                        Ліна Костенко.
 
 
 
 
 
Ведучий 1: Чорнобильська трагедія позначила прірву між знаннями і легковажністю, між правдою і неправдою, між совістю і безчестям.
Чорнобиль ударив, як останнє попередження людству, країні, кожному з нас. Останнє попередження.
 
Ведучий 2: Ця, " Зоря Полин", немов послана з майбутнього нам усім, як грізне попередження опам'ятатися , задуматися над усім ходом цивілізації.
Застереження українцям над своїм майбутнім і над своїм сучасним, Застереження сусідам, застереження Європі, застереження Світові, Застереження, застереження, застереження... Чи знаєш ти, світ, як сиво ридає полин, Як тяжко, як тужно моєму народу болить?
Повернімося у квітень 1986 року.
(відеоогляд за книгою І.Костіна "Чорнобиль)
 
Ведучий 1: День Чорнобильської трагедії. День всенародної жалоби. Національної скорботи. День каяття.
 
Ведучий 2: Ця трагедія - велика трагедія, що зачепила безпосередньо сотні тисяч людей, і сколихнула світ.
І ми з шаною і глибокою вдячністю згадуємо тих героїв, які нас затулили собою, першими ступили у вируюче полум'я , смертельну радіацію не за наказом командира, а законом совісті.
 
Читець 1:
Зойкнула Земля чаїним криком:
"Сину, збережи і захисти!",
Вийшла Мати із іконним ликом:
"Йди, синочку. Хто ж, коли не ти?"
Першим важко. Ви ж були найперші,
Із вогню та в полум'я шагали,
Не для подвигів і не для звершень,
Ви собою людство заступали.
 
Ведучий 2:
Ви - безумство хоробрих -
Все на завжди зрізнили собою:
Землю сущу і лютий вогонь,
І відвагу людську.
Нам лишається пам'ять,
Що світить життям і любов'ю,
Тим, високим життям, що як серце,
Дається лиш раз на віку.
 
Ведучий 1: Їм Вічна Пам'ять і людська шана. Запалимо ж свічу пам'яті.
 
Ведучий 2: схилимо голови і в мовчанні пом'янемо і возвеличимо їх.  (Звучить "Реквієм" В.А.Моцарта)
 
Бібліотекар: Прес-огляд "Гірчить Чорнобиль крізь роки"
 
Ведучий 1: Минуло багато років з дня Чорнобильської катастрофи. Але й досі не зчухає в серці України Чорнобильська рана.
Чорнобильська земля з її врожайними полями, садами, чистими річками та озерами від тієї квітневої ночі стала називатися "зоною" , кологічно небезпечною зоною, як наслідок Чорнобильської трагедії. Це відірваний від України і замордований край Батьківщини. Це зона національної трагедії.
 
Ведучий 2: Змінилися часи, змінилися історичні обставини... А біль і тривога й досі в серці кожного із нас. Згубні сліди катастрофи даються взнаки й дотепер.
 
За днями дні - минув повільно перший рік,
За днями дні - і двадцять вже спливає,
Нехай же лихо наше проминає
І в світі не повториться вовік.
 
 
 
 
 
Ведучий 1:
Хай стане світ міцніший у стократ,
Хай над землею чисте небо буде,
Чорнобиль - попередження, набат...
Його уроків людство не забуде.
 
 
 
 
(Звучить "молитва за Україну" М.Лисенка)
 
Підготувала Н.М.Помазана,
зав. Обривківською сільською
бібліотекою-філією Новокаховської ЦБС
 

Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 
Бібліотека працює:
з 9:00 до 18:00
п'ятниця – вихідний день
останній понеділок місяця –
санітарний день