"Оспівувач Таврійських просторів"

 "Оспівувач Таврійських просторів"

(вечір-меморат до 90-ї річниці від дня народження О.Т.Гончара)

 
Оформлення зали: посеред сцени – стіл, за яким знаходяться читець, ведуча та ведучий. На столі квіти. У центрі сцени висить портрет Олеся Терентійовича Гончара. Ліворуч – виставка творів письменника.
 
Лунає стишена мелодія
 
Читець: "Мов тронка у степах..."
Коли цвітіння настає пора,
Коли весна смичком струмка заграє,
Тоді ми з днем народження вітаєм
Славетного Олеся Гончара!
Олесь Гончар - сумління України,
Любов пречиста.
Пісня і зоря.
По духу вірний
Правнук Кобзаря,
Великий син великої родини.
Він наш увесь.
Він твій митець і мій.
Улюбленець вкраїнського народу.
Він - втілення думок його і мрій.
Палкий поборник правди і свободи.
Він порохом важких доріг пропах,
Він - із тривог і болю.
Весь неспокій!
Його душа –
Мов тронка у степах,
Його душа –
Собор надій високих!
Ущух Циклон.
Та вогник- пломенить!
І бригантина в мандри вирушає,
До Берега Любові завертає,
Де майстер і тривожиться
Й не спить!
Бо вже ж цвітіння настає пора.
Бо вже весна
На кобзі сонця грає...
Вся Україна славить і вітає
Свого Співця - Олеся Гончара!
Д. Кононенко (1993 р.)
 
Ведучий: Сьогодні ми відзначаємо 90-у річницю від дня народження відомого українського письменника, громадського та літературногодіяча, академіка Олеся Гончара.
 
Ведуча: Олесь Гончар - це велика епоха в українській літературі. Усією силою свогомистецького таланту він порушив найглибинніші проблеми великого, разом з тим простого, сповненого драматизму нашого національного буття, возвеличив найцінніші людські ідеали і принципи, збагатив рідну мову, культуру, писемність.
 
Ведучий: Він впевнено увійшов в українську літературу після виходу в світ свого першого великого твору "Прапороносці", став лауреатом декількох Державних премій, визначним інтелектуалом світу (це звання присвоєно йому Кембриджським університетом), борцем за збереження миру.
 
Ведуча: Олесь Гончар мав звання академіка, а Канадський Альбертійський університет надав йому почесний докторат з літератури.
 
Ведучий: Глибоке філософське осмислення дійсності, проникнення в таїну людської душі, важливість і масштабність питань, порушених письменником, уміння бачити прекрасне у житті, людях, природі, і завдяки тонкому художньому смаку передати своє світовідчуття людям - такі прикметні риси Олеся Гончара.
 
(Читання уривка роману "Собор")
 
Читець: "Один із тих велетів тисячолітніх, що розкидані по всій планеті. Серед людських поколінь, серед текучих віків височать незрушно, оклепавши себе символами-оздобами, кам'яними химерами, вкарбувавши в собі пристрасті епох... Собор ніби має в собі щось від стихії... Німотна музика собору, музика отих гармонійно піднятих у небо бань-куполів - вона для тебе реально існує, ти здатен її чути, хоча інші, здається, до неї глухі... Горда поема степового козацького зодчества, вона щоразу хвилює тебе, щось навіває... Собор завжди несе в собі певний настрій. В розшумілі вітряні ночі, коли налетілий східняк рве листя з по-нічному грізних дерев, і навкруги місячно й вітряно, і собор стоїть серед такої видної ночі увесь якийсь наповнений, біліє фантастично, мов вітром напнутий парус..."
 
Ведуча: Його твори, позначені глибоким ліризмом, увійшли до скарбниці національної культури, а ім'я його належить до славної когорти великих письменників світу.
 
Ведучий: П'ятдесят літ сумлінно й строго служив українській літературі, здавши в арсенал зброю, п'ятдесят літ тримав у руці перо. Працюючи на благо рідної України, рідного народу. Цілі покоління виросли на його творчості. Беручи собі за орієнтири його ідеали добра та істини. "Дякую богові, що дав мені народитися українцем," - писав О.Гончар.
 
Ведуча: О.Гончар дійсно був яскравим уособленням українського національного, глибин історичної свідомості, духовності. Саме тому народ назвав його своїм воістину національним письменником.
 
Читець: "Думи про Батьківщину"
Здрастуй, мій сонячний краю,
Ти снишся мені і тут,
Серцем щодня я літаю
До тебе, за бистрий Прут.
Як пишуть листи солдати,
Тужливо стає мені.
Кому ж мені написати,
Якій догукнути рідні?
Той – мамі, а той – дружині,
Той сестрам, а той – братам.
А я напишу – Україні!
Сонцю її і степам,
Сивим, як згадки, могилам,
Що тонуть в імлі голубій,
Шляхам, окутаним пилом,
Якими пішли ми в бій.
Бачу далекі вершини
В тумани повитих Карпат.
Може, моя то Вкраїна
Біліє черідкою хат?
Слово, в бою огрубіле,
У тому краю забрини,
Де вишні в убранні білім
Мене виглядають з війни.
О.Гончар (1944 р.)
 
Ведучий: Дитячі і юнацькі роки Олеся Гончара – Олександра Терентійовича Гончара - пройшли на Полтавщині і Дніпропетровщині, проте нашому південному регіону справді поталанило. Життя і творчість Олеся Гончара тісно переплелись з херсонським краєм. Значну частину своєї діяльності він присвятив Херсонщині, її працьовитим людям. Сонячний степовий край надихнув митця на створення найвизначніших своїх оповідань і романів: "Таврія". "Перекоп", "Тронка", "Берег любові", "Бригантина", "Чари-Комиші", "На косі".....
 
(Звертається до виставки)
 
Ведуча: "Херсон...Я знаю і люблю його давно - і в цьому є, звичайно, свої особисті причини: декілька літ наполегливої праці я провів під його гостинним дахом. Працюючи над романами "Перекоп" і "Таврія", а пізніше - над "Тронкою". Книги ці, як відомо, народжувалися із життя, із історичної достовірності, яка тут, в "степу під Херсоном" і в самому місті постійно обступала мене," - писав він у 1970 р.
 
Ведучий: "Від давніх літ, від тих перших сторінок, коли писалася "Таврія", життя назавжди зріднило мене з людьми сонячного степового краю", - згадує у 1976 р О.Гончар.
 
Ведуча: Херсонці вважають його своїм земляком, бо він прославив Херсонщину, оспівав її легендарну історію. Показав наших людей у праці, в побуті - високих, добрих, гуманних.
 
Ведучий: В один зі своїх перших візитів на Херсонщину у 1951 р. Олесь Гончар так писав про асканійський степ: "...Північ, лісова сторона має свої чари, море має свої, а степ цей, коли тирса цвіте, - понад усяку красу. Щось ніжне, ліричне є в ньому. Вбродиш по коліна в сріблястий шовк, злегка згойданий вітром...
 
Ведуча: Бредеш у шовку по коліна, і тільки повно пташиного щебету навкруги, потріскана світла земля під ногами і свята тиша. Ніколи тут не оралося. Береже людина для науки і для серця. Бо хто б не був ти, вступаючи в цей цілинний степ, почуваєш священний трепет у душі, очищення душі і більше, ніж будь-коли, захоплення природою і вінцем її - людиною.."
 
Ведучий: Гончар вміло описує Таврійські степи, здається нічим не видатні пейзажі: "Дедалі більше видніє; степ ширшає, розпросторюється після нічної мли. А на сході, за блискучими стовпами ракет, між сивими козацькими могилами, несподівано з'являється червоний вершечок ще одного кургана, і той курган свіжий, молодий, дедалі більше росте, піднімається над смугою обрію. Аж поки став зовсім круглим, став не курганом, а сонцем." ("Тронка").
Він захоплювався степом вночі.
 
Читець: "Південні ночі майже без вечорів, тільки захід одпалав - темніє одразу, раптово, небо вже – тьма космосу з крупинками зірок де-не-де. Любить він такі ночі без вечірні, і цю тишу, і якусь таємничість, гармонію у всій природі...
Спочиває степ, набирається прохолоди після денної сліпучої спеки. Тиша, тиша, мов на дні океану. Океан місячної ночі розливається навкруги. І глибину тиші не зменшує ні сюрчання коника десь у траві, ні шелест тополиного вершечка ... Як він любить цей зоряний степ уночі! Десь пісня тане далека, наче крізь сон. Повітря чисте, запашисте. А над тобою простір, всіяний зорями..." ("Тронка").
 
Ведуча: Очима його героїв Вутаньки і Даньки бачимо ярмарок невольників в Каховці, заповідний степ у Асканії-Нова, господарства Фальц-Фейнів, безкінечні отари овець.
 
Ведучий: Оповідання "Берег любові" прославило приазовський край.
 
Читець: Немає такого району, закутка Херсонщини, більш-менш примітного села, господарства, де б не побував багаторічний посланець нашого краю у найвищому державному органі влади. Адже тричі мешканці херсонського регіону обирали Олеся Гончара депутатом від свого округу .
 
Ведуча: Передвиборні зустрічі, депутатські звіти, ділові розмови з виборцями проходили у Херсоні, Каховці, Бериславі, Чаплинці, Скадовську, Великій Олександрівці, в селах Ольгівці, Гаврилівці, Чулаківці, Корсунці, Новомиколаївці.
 
Ведучий: Після виходу роману "Таврія", який приніс письменникові заслужений успіх і відкрив для всіх таврійський регіон, трудящі Херсонської області обирають О.Гончара депутатом до Верховної Ради СРСР.
 
Ведуча: Депутатська діяльність Олеся Терентійовича Гончара тісно пов'язана з творчою працею. Відтак з'явилися твори, присвячені проблемам одного степового села і всього світу. Тривогами людства нашої планети пройняті думки багатьох його героїв: "Малою стає планета, а людина велетнем стала. Вона може зруйнувати небо, хоча й не зможе створити його знов. Стоїмо на тому рубежі, коли планета, цей чудовий корабель людства потребує захисту".
 
Ведучий: Герої О.Гончара – прості трудівники і водночас мудрі філософи, які піднімаються у своїх роздумах до загальнолюдських, планетарних проблем.
 
Ведуча: Таких людей, які стали прототипами його героїв він бачив і зустрічав серед трудівників Херсонщини.
Жодного разу, приїжджаючи до Херсона, О.Гончар не обминав обласне управління культури, яке очолював В.Чуприна.
Ми раді вітати у нас в гостях народного художника України, професора В.Чуприну
Володимире Григоровичу, розкажіть нам, будь ласка, про Ваші зустрічі з О.Гончаром.
 
(Виступ В.Чуприни)
 
Ведучий: Очолюючи в 1959-1971 роки Спілку письменників України, О.Гончар дбайливо ставився до молодих, обдарованих літераторів, він виховав цілі покоління талановитих письменників.
 
Ведуча: Олесь Гончар був ініціатором створення Херсонського відділення Спілки письменників України, допомагав і підтримував наших творчих земляків теплим батьківським словом, розумними порадами, стежив і радів кожному їх успіхові, тепло і щиро згадував про них у своїх усних виступах та статтях. У своїх спогадах наш земляк, відомий поет і письменник М.Братан згадує:
 
Читець: "Не раз, не два він був присутнім на зборах Херсонської організації Спілки письменників України, і щоразу це надавало нашим зібранням особливого, ділового, вимогливого характеру. Можна без перебільшення сказати, що всі ми в певній мірі його учні."
 
Ведучий: Гідним учнем виявився М.Братан, поет, прозаїк, перекладач, член НСПУ, заслужений діяч мистецтв України. Нещодавно вийшла книга Миколи Івановича "І краса, і держава" – це вже друга літературознавча його праця про О.Гончара.
Шановний Миколо Івановичу! Запрошуємо Вас до слова.
 
(Виступ М.Братана)
 
Читець: "Соняховий реквієм"
Пам`яті Олеся Гончара
Соняхи, соняхи, соняхи йшли
З причорноморського степу.
Сонце й журу упереміж несли,
Душу бентежили стерплу.
Соняхи, соняхи стали кружма
Серед столичного виру.
Жив сонцелюб – відтрудився – нема...
Як же в це можна повірить!
Соняхи, соняхи з теплих долин
Голови низько схилили.
Як святкував їхнім виквітом Він!
От вони й зазолотіли...
Соняхи, соняхи, соняхи в світ
Дивляться чисто, дитинно.
Не загаси ж променистий завіт
Сина свого, Україно.
М. Братан
 
Ведуча: Олесь Гончар підніс нашу культуру на світовий рівень. І велика заслуга його в тому, що є багато кому цю святу справу продовжувати, є кому ще активніше виводити Україну, її талановитий народ на світові обрії.
 
Ведуча: Поділитися своїми враженнями про О.Гончара ми запросили тоді ще молодого, а нині знаного поета Кулика Валерія Павловича.
 
(Виступ В.Кулика)
 
Ведучий: Пройшло вже 13 років, а херсонці з любов'ю в серці бережуть світлі спогади про О.Гончара, про цю унікальну, талановиту людину, дуже скромну в житті.
 
Ведуча: Херсонці завдячують Олесеві Гончару як депутатові за те, що сьогодні в обласному центрі красується над Дніпром унікальне приміщення обласної бібліотеки.
 
Ведучий: 12 років тому, після смерті великого Гончара, тодішній колектив бібліотеки звернувся до офіційних державних органів з проханням увічнити пам'ять Олеся Гончара, присвоївши обласній бібліотеці його ім'я.
 
Ведуча: Так 18 лютого 1994 року вийшла постанова Кабінету Міністрів України про присвоєння імені Олеся Гончара Херсонській обласній науковій бібліотеці.
 
Ведучий: Нашій бібліотеці поталанило ще й тому, що саме в цей час відділ рідкісних та цінних видань очолювала Марущак Олена Олексіївна. Це єдина людина в бібліотеці, яка мала досвід музейного оформлення експозицій. Завдяки її завзятості, захопленню та наполегливості у 1998 році з нагоди 80-річчя від дня народження О.Гончара відкрила свої двері "Гончарівська вітальня". Наша бібліотека на сьогоднішній день є єдиною книгозбірнею в Україні, яка має подібну кімнату-музей.
 
Ведуча: Про те, як створювалася Гончарівська вітальня, просимо розповісти заступника директора обласного державного архіву Марущак Олену Олексіївну.
 
(Виступ О.Марущак)
 
Наша книгозбірня відгукнулася на святкування 90-ї річниці від дня народження славетного майстра створенням Інтернет-проекту "Гончар і Херсонщина". Його представить співробітниця краєзнавчого відділу Дем'янюк Світлана Михайлівна.
 
(Презентація Інтернет-проекту)
 
Ведучий: 14 липня 2005 року Указом Президента України за самовіддане служіння Україні на ниві літератури, визначний особистий внесок у національне та духовне відродження незалежної української держави, утвердження ідеалів правди, людської гідності і добра Олесю Гончару присвоєне звання Героя України.
 
Читець: Несе, як прапор, сонячність думок
Життя іде, хулителі "Собору",
І немощніє ваш казенний крок.
Хоч як забути ту блаженну пору,
Коли й вві сні – рука під козирок?
Ви злому прислужились поговору,
Чіпляли правді на вуста замок.
А він, художник, крізь марноту й змору
Ніс, наче прапор, сонячність думок.
М. Братан
 
Ведуча: Сьогодні ми бережемо його книжки, вчитуємося у його мудрі думки і ніби відчуваємо на сторінках тепло рук Гончара і чується його тихий зворушливий голос:
 
Ведучий: "Вітаю красу Херсона, вітаю його чудових людей, бажаю вам , друзі, радісної, творчої праці і щастя в житті. Вічного квітування цьому сонячному місту нашої прекрасної України."
 
Читець: "Золотокриле слово Гончара"
Пам`яті письменника
В наших душах слово правди сіяв,
Закликав проснутись ницих сплюх...
Не відійде, не подаленіє
Його образ, його світлий дух!
Буде він Собором височіти
На далекі і близькі світи,
І нова Вкраїна свіжі квіти
Не забуде сину принести.
Він для неї пильнував на чатах,
Гідність боронив її всякчас.
Слово Гончара золотокриле
Надихатиме на творчість нас!
П. Ротач (Полтава, 1995)
 
(лунає "Пісня про Дніпро" у виконанні Н. та В. Телюків на слова М.Братана)
 
 
 
Підготували:
О.Фурса, завідуюча сектору
О.Смоліна, бібліотекар

 

Календар подій

      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     
Бібліотека працює:
з 9:00 до 18:00
п'ятниця – вихідний день
останній понеділок місяця –
санітарний день