"У пам'ять про скорботний тридцять третій"
Огляд-презентація книжкової виставки-пам'яті

Мета: сприяти поверненню історичної пам'яті про голодомор 1932-1933 років, вшанувати пам'ять загиблих від голодної смерті.

 
Бібліотекар. Усі нині сущі в Україні покоління багато навчалися історії, але не знали її. А вона - бездонна, невичерпна криниця духу, мудрості, перемог і страждань. Але з неї належить вичерпати багато солоної від горя і сліз води. Багатовікова історія українського народу - це насамперед літопис життя народу - великомученика, на долю якого випало багато лиха.
Найбільших втрат зазнала Україна саме у XX столітті. Жахливим злочином проти народу став штучний голод 1932 -1933 років, який за механізмом творення і страхітливими наслідками слід занести до книги трагічних дат в історії людства. Він живе у пам'яті очевидців, жагучим болем відгукується у їхніх серцях.
Пропонуємо Вашій увазі ознайомитися з матеріалами, які представлені на книжковій виставці "В пам'ять про скорботний тридцять третій". Виставка - пам'ять допоможе Вам краще пізнати ті трагічні події в житті народу.
Ознайомимось з першим розділом виставки.
 
1розділ.   Забуттю не підлягає.
"Пломінь свічі на вибіленому морозом
граніті поволі розтоплює сніг (чи роки)
і проступає крізь нього дві чорних
історичних дати: 1932 -1933".
 
Читець 1.    Не нагодує Мати - Україна,
Не приголубить діточок своїх...
Яка ж бо перед Богом в нас провина?
Який ми сотворили гріх?
 
Бібліотекар. Розміри катастрофи впродовж десятиріч уперто замовчувались. Робилося все, щоб приховати правду, щоб світова громадськість не дізналася про справжні масштаби трагедії. Про роки неврожаїв, які траплялися в нашій історії, літописи повідомляли виключно в контексті зростання цін на хліб, і ніколи - як про роки голодної смерті людей, тим більше масової.
Масова голодна смерть у 1932 -1933 роках мала місце винятково в регіонах, населених переважно українцями.
Цілі області України, населені пункти, а також сам кордон УРСР в 1932-1933 роках були оточені військовими загонами, які не випускали з цих регіонів населення до інших міст і сіл. У голодні для України роки зерно експортували за кордон, в той час як тут масово гинули люди. Голодомор був акцією проти українського народу.
 
Читець 2.    Спішила мати на пшеничне поле,
Спішила подумки, насправді - ледве йшла.
Трава посохла ніженьки колола -
-Не відчувала болю, йшла і йшла...
"Хоч колосочок, хоч зернинок жменьку
Голодним, спухлим діточкам знайти...-
-Шептали губи змучені. - Швиденько...
Синочка й донечку устигнути спасти..."
Пошерхлі руки об стерню кололись,
Шукали, не знаходили, гребли...
"Хто ж заподіяв лихо? Втратив совість?
О, Боже милостивий, порятуй з біди..."
Подерті руки здійняла угору,
На землю впала... Ніби в напівсні
Їй все ввижалося багате хлібне поле,
Ввижалось, поки зникло десь в пітьмі...
 
Бібліотекар. Підірване колективізацією сільське господарство не могло дати державі стільки продовольства, скільки вимагалося. Незважаючи на це, уряд продовжував встановлювати для України непомірні хлібозаготівельні плани. Як наслідок, вже наприкінці 1931 року в Україні почався голод, який увійшов в історію під назвою "голодомор".
Керівництво України неодноразово зверталося до Москви з проханням знизити планові показники, але Сталін був невблаганним. За невиконання плану керівники могли поплатитися посадою, волею, а то й життям. У такій ситуації у господарствах почали вилучати навіть посівне зерно.
Розуміючи, що це ставить під загрозу врожай майбутнього року, деякі керівники відмовлялися виконувати накази, тому з ними жорстоко розправлялися: засуджували до страти або ув'язнювали в концтаборах. Інші, на догоду владі, забирали не тільки останнє зерно із колгоспних комор, а й усі їстивні продукти із селянських погребів, прирікаючи людей на голодну смерть, про що свідчать матеріали наступного розділу книжкової виставки.
 
2-й розділ.  Голодомор мовою документів.
"Наказано: зерно реквізувати,
До міста скопом вивезти з токів.
Заплакав вітер, де був лан багатий
І срібно лився жайворонів спів..."
                               (М.Василенко. "1933")
 
Бібліотекар. Наступний розділ книжкової виставки називається "Голодомор мовою документів". В цьому розділі представлені документальні свідчення тих страшних років.
Глибокий слід залишив голодомор 1932-1933 років в історії українського народу. Голод виявився найжахливішою зброєю масового знищення та соціального поневолення селянства.
 
Читець 1. Голодне лихоліття дослідники називають по - різному: голод, голодомор, людомор. Найвичерпнішою категорією для з'ясування причин та наслідків голоду є термін геноцид. Поняття "геноцид" було введене у міжнародно-правове поле ухвалою резолюції Генеральної Асамблеї ООН 11 грудня 1946 року, яка визначила: "Згідно з нормами міжнародного права, геноцид є злочином, який засуджує цивілізований світ і за здійснення якого головні винуватці мають бути піддані покаранню".
Доказом геноциду є свідоме створення владою таких умов життя, що призвели до масової смерті мільйонів українських селян. Зокрема, постанова Раднаркому УРСР "Про заходи підсилення хлібозаготівлі", яку було ухвалено 20 листопада 1932 року, за своїм змістом нагадувала смертний вирок. З оголошенням цієї постанови припинили видачу будь - яких натуральних авансів по всіх колгоспах, що незадовільно виконували плани хлібозаготівель. У колгоспників, які одержали хліб раніше цієї постанови, масово його вилучали. На весну 1933 року майже половина колгоспів України не розрахувалася з колгоспниками, тобто не видали жодного грама хліба.
 
Читець 2. Наприкінці зими 1933 року голод в Україні набув велетенських розмірів. Люди в селах їли мишей, щурів, горобців, траву, кісткове борошно і кору дерев. Намагаючись урятуватися, тисячі селян йшли в міста, де навесні скасували хлібні картки і можна було купити хліб. Проте сільським жителям хліб не продавали. Дороги, що вели до міст, були блоковані, проте селяни усе ж пробивалися туди та, не знаходячи порятунку, вмирали прямо на вулицях. Намагаючись врятувати від голодної смерті дітей, селяни везли їх до міст і залишали в установах, просто на вулицях.
Ганебним і водночас злочинним було відверте вбивство дітей за розкрадання так званої "соціалістичної власності". Відомо, що 7 серпня 1932 року ЦВК і РНК СРСР прийняли постанову, яку народ назвав декретом про "п'ять колосків". Судові й позасудові органи чинили безкарно глум над селянами, масово забивали дітей, що голодні ходили по колгоспному полю і збирали колоски.
 
Читець 1.    Сині пальчики простяг до хліба
І стиснув його, неначе скарб,
І усмішка пригасила ніби
На чолі жорстоких злиднів скарб.
Впав навколішки близенько грубки
І на мить забув про дні тривог,
А з очей з усміхненої губки
Усміхався зголоднілий Бог.
           (Н.Мудрик-Мриц)
 
Бібліотекар. За підрахунками французьких демографів, внаслідок голодомору в Україні не народилося близько 1 мільйона дітей. На загальні цифри смертності вплинуло й віддане тоді розпорядження ЗАГСам не реєструвати смерть дітей віком до одного року. Вчені дійшли висновку, що оскільки у цей період помирали переважно діти й молодь, середня тривалість життя дітей у 1933 році становила 7,3 роки у хлопчиків і 10,9 років у дівчаток. За всю історію людства подібних показників ніде не зафіксовано.
1932-1933 роки - найчорніші в історії України. В світі не зафіксовано голоду, подібного тому, що випав тоді на долю однієї з найродючіших в світі держав.
А навесні цього ж року в Україні помирало 25 тисяч людей щодня, 1000 -щогодини, 17 - щохвилини.
Дослідники називають різні цифри загиблих: 2,4, 7 та навіть 10 мільйонів. Але в будь - якому випадку йдеться про величезну кількість безневинних жертв.
 
Читець 2.    Українська нестерпна сюїта...
А навколо - одна сон – трава.
 
Умирать почали... у квітні,
Коли всюди і все ожива.
 
Ні живої води...
       ні порому,
Що єднає життя на порі.
 
Чи ж то легко смеркать молодому
На ранковій весняній зорі?!
 
Вже і проліски, і блавати...
Ще би трохи - і сад зацвів!
 
Як було тим очам закриватись
Під лункий солов'їний спів?!
..Умирать почали у квітні.
                               (А.Листопад. "Українська нестерпна сюїта")
 
Бібліотекар. Наступний розділ нашої книжкової виставки присвячений спогадам очевидців того лихоліття.
 
3-й розділ.      Голодомор у спогадах.
"Немає страшнішої смерті,
ніж повільна смерть від голоду".
 
Бібліотекар. Пам'ять - нескінчена книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. І сьогодні, через 75 років, жахливо ступати болючими стежками страшної трагедії, яка розігралася на землі квітучого українського краю. Багато сторінок вписано криваво - чорним кольором. Читаєш і подумки здригаєшся від жаху. Особливо вражають сторінки, де викарбувано слова про голод: "Немає страшнішої смерті, ніж повільна смерть від голоду". Отак вмирала майже вся Україна.
 
Читець 1.    Тиждень терпів я від голоду муки,
Плакав, ходив простягаючи руки.
Врешті й ходити уже я не зміг,
Ледве дійшов, упав на поріг.
Встав би, підвівся... та зрадили сили.
Плакали діти, баби голосили,
Федір, мій син, на лежанці лежав...
Звісно - каліка, терпів і мовчав...
Вранці на другий день зирк! Аж у руки
Хтось мені суне кавалок макухи.
Хто це? Це ти, мій сусіде Петро?
Бог хай віддячить тобі за добро!
Слина пішла. Затрусилися руки.
Боженько милий. Кавалок макухи!
Де ти? Пішов вже. Аж нагло онук
Вихопив в мене кавалок із рук.
Хотів я схопитись, побігти, догнати.
Вирвати з рота! Навколішки стати...
Вже я підвожусь і падаю знов...
Впав непритомний...Прокинувся - кров...
Мабуть, забився... Вже близько до краю...
Крутиться все навкруги... Умираю...
В кого б спитати чи з'їв хоч онук?
Може, і в нього хтось вирвав із рук.
           (О.Олесь. "Тиждень терпів я від голоду муки")
 
Бібліотекар. Про факти нечуваного голоду в Україні довго, ретельно замовчували. Та від людей нічого не приховаєш. Тим більше, що серед нас є живі свідки тих страшних років. Сьогодні в цілому розкрито жахливі факти голодомору - 33, цього злочину проти людства, коли вимирали цілі села, а живі не встигали ховати мертвих і в голодному божевіллі доходили до найстрашнішого -канібалізму...
Про ті жахливі роки повідають нам живі свідки - наші односельці.
 
(Розповіді односельців).
 
 
4-й розділ.  Запали свічу пам'яті.
"Несла свій хрест мовчазно Україна,
Але не стала в скруті на коліна,
Хоча й звірячий був над нею суд"
                               (М.Василенко."1933")
 
Читець 2.    Час пройшов, проминули літа,
Вже зітерлись у пам'яті нашій
Тих жахливих часів гіркота
І обличчя від голоду павших.
Сільський цвинтар, буяє бур'ян
На занедбаній братській могилі.
Невже в головах наших туман,
І розвіять його ми не в силі?
Але пам'ять не вмерла, жива.
Хоч всі ми й заслуговуєм докір.
Ось дідусь промовляє слова.
Все згадав, а пройшло стільки років.
Хай стоїть на могилі цій хрест,
А на душах хай крига скресає,
Хоч один відпокина сто верст,
Хай на ньому свіча не згасає.
 
Бібліотекар. Перший на Херсонщині пам'ятний знак відкрито у райцентрі Іванівці 1991 року з ініціативи місцевого мешканця Павла Павловича Дерези.
На моноліті з червоного граніту викарбувано: "Жертвам сталінських репресій та Голодомору в Україні в 1932 - 1933 роках від жителів Іванівського району".
 
Читець 1.    Хай палає свіча...хай палає,
Поєднає нас вона в цей час.
Хай сьогодні спогади лунають.
Пам'ять чиста, світла і велична
Хай єднає нас!
 
Бібліотекар. В 2006 році Президент України В.Ющенко підписав Закон про визнання Голодомору 1932 -1933 років геноцидом українського народу.
На десятиліття можна засекретити архіви. Можна приховати в глибинах спецсховищ викривальні документи. Можна раз, і вдруге, і втретє переписувати історію. Та з пам'яттю народу нічого не вдієш, вона зберігатиме правду. Правду про ті страшні роки, про страшні події. Це наша історія, і ми повинні знати і пам'ятати її.
То ж давайте сьогодні ще раз пом'янемо тих великомучеників нашої тяжкої історії - мільйони українських селян, жертв небаченого в історії людської цивілізації голодомору, запалимо свічки і вшануємо їх хвилиною мовчання.
Хай для всіх ця хвилина скорботи стане актом поминання і пересторги. Хай подібне не повториться ніколи!
 
(Хвилина мовчання).
 
Запрошуємо Вас ознайомитись з книжковою виставкою - пам'яттю: "У пам'ять про скорботний тридцять третій".
 
Література до розділів.
Розділ 1.
Сергійчук В. Як нас морили голодом: 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 /В.І.Сергійчук.- 2-ге вид., доповн. - К.: Укр. вид. спілка, 2003. – 250 с.
Соловей Д.Ф. Сказати правду. Три праці про голодомор 1932-1933. /Д.Ф.Соловей; вступ ст. Ю.Шаповалова. - К; Полтава рік, 2005.-300 с.
Забуттю не підлягає //Нове життя. - 2003. - 6 січ., 22 листоп.
І вдарять дзвони пам'яті //Наддніпрян. правда. - 1993. - 11 верес.
Голодомор: пам'яті жертв голодомору //Позакласн. час. - 2003. - №21. - С.10 -11.
 
Розділ 2.
Конквест Р. Жнива скорботи: Радянська колективізація і голодомор. -  Пер. з англ. - К.: Либідь, 1995. – 384 с.: іл.
Український хліб на експорт:1932 – 1933 /упоряд. заг. ред. сл. В.І. Сергійчука - К.: Сергійчук М.І., 2006. – 432 с.
Грицик М. Великі твої жертви, Україно /М. Грицик //Укр. культу-ра. - 2003. - №9. - С.31-33.
Голодний рік, голодний вік //Позакласн. час. - 2001. - №7. - С.47-48. 
На колінах стою перед Вами, сповідаю жалобу сумну //Позакласн. час. - 2002. - № 21. - С. 8 -10.
 
Розділ 3.
Злочин /Упоряд. П.Кардаш; вступ сл. Б.Рудницького - К., Мельбурн: Фортуна, 2004. – 555 с.
Піддубняк В.Г. Жниво Молоха. Голод 1932-1933 роки на Херсонщині: Док. спогади, факти, творчість /В.Поддубняк; ред. А.Бурачек - Херсон: ХМД, 2006. – 172 с.: іл. – Бібліогр.: с.168-169.
Український голокост 1932 -1933: Свідчення тих, хто вижив. – В 3-х т. Т. 1. /Упоряд. О.Ю.Мицик. - К.: ВД "Києво-Могилян. акад"., 2005. – 296 с.
Український голокост 1932 -1933: Свідчення тих, хто вижив. - В 3-х т. - Т.З. /Упоряд. О.Ю.Мицик. - К.: ВД "Києво-Могилян. акад.," 2006. - 432 с.
Колективізація і голод на Україні. - К.: Наук. думка, 1992. - 736 с.
 
Розділ  4-й.
Біла молитва братика //Позакласн. час. - 1998. - №21. - С.14-15.
Скорботний тридцять третій //Позакласн. час. - 2003. - № 19. - С.7-8.
Голгофа голодної смерті //Позакласн. час. - 2004. - №19/20. – С.51.
Прости нас, пам'яте, прости! // Позакласн. час. - 2006. - №19/20. – С.9-12.
 
Склали працівники відділу обслуговування Іванівської центральної районної бібліотеки

 

Календар подій

      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     
Бібліотека працює:
з 9:00 до 18:00
п'ятниця – вихідний день
останній понеділок місяця –
санітарний день