Трагічні сурми історії
(година скорботи)

Зал прикрашений квітами. На чільному місці портрет М.С.Масютка. Оформлена персональна виставка: "Михайло Масютко: через терни - до волі".

Звучить фонограма класичної музики.
 
Ведучий 1: Любі друзі, сьогоднішня наша зустріч присвячена Михайлові Масютку - в'язню сумління 60-х років, письменнику.
У новому підручнику з історії України для 10-11 класів в кількох місцях зустрічається прізвище нашого земляка, літератора і політв'язня - Михайла Савовича Масютка.
Він одним з перших українських дисидентів згадується поряд з іменами В. Чорновола, В. Стуса, С. Хмари, М. Горіня, Л. Лук'яненка.
 
(Тихо звучить класична музика.)
 
Читець 1:    Лиш одиниці з них шукали істини,
І руки й помисли були в них чистими.
В суспільнім мороку до світла кликали,
Лиш їхні подвиги були великими.
Серед брехні вони все ж правду славили,
Лишались смертними, але незламними,
Не всі з них вижили та не скорилися,
Це світло їхніх душ на нас пролилося.
 
Ведучий 2:Народився Михайло Савович 1 грудня 1918 року в селищі Чаплинка Херсонської області в родині сільських інтелігентів. Мати-вчителювала, батько був регентом у Чаплинській церкві. В 1934 році закінчив Цюрупинську семирічну школу і вступив до робітфаку при Херсонському педінституті на мовно-літературний факультет.
 
 
Читець 2:     Юнацький вік - це час збирання,
Це рейд судна до відплиття
У небезпечне мандрування
Крізь штормовий казан життя.
Щоб цю мету стихій бурхливих
Перепливти з кінця в кінець,
Повинен добре знати діло
І бути справжнім мандрівець.
 
Ведучий 1: Ще з юнацьких років він з молоком матері увібрав волелюбний дух свого багатостраждального народу.
В 1937 році вісімнадцятирічного юнака звинуватили в антирадянській пропаганді і відправили на Колиму. Його життя складалося традиційно для нестандартно мислячих. Якось поїхав Михайло Савович до Києва. Там зустрівся з директором школи. Розмову їхню було почуто таємними агентами. Співрозмовників швидко доставили до відділу НКВД. Засудили на 5 років позбавлення волі.
 
Ведучий 2: У 1942 році мобілізували в армію. Михайло Савович - учасник бойових дій проти фашистських загарбників, дійшов до Берліна.
Одразу після мобілізації працював в Криму військовим керівником у школі, а потім завідував педагогічною частиною залізничної школи у Дрогобичі.
 
Ведучий 1: Після війни Михайло Масютко навчався у Львові в поліграфічному й педагогічному інститутах. За чотири місяці до захисту диплома його, відмінника навчання, виключили з поліграфічного інституту за вільнодумний реферат "Норми комуністичної моралі" .
Він доводив, що не існує моралі комуністичної, чи якоїсь іще, існує загальнолюдська мораль. Через деякий час М. С. Масютко зміг добитися дозволу   на   захист   диплома у   Московському   поліграфічному інституті.
 
Ведучий 2: Згодом працював вчителем в с. Олексичі на Львівщині, у залізничній середній школі у Коверцях на Волині, у с. Стайки на Київщині.
Усе його життя склалося трагічно: тюрми, каторга на Колимі, табір Мордовії, камери Лук'янівської в'язниці та найжорстокішої тюрми в світі - Володимирського Централу.
 
 
Читець 1:
Перебуваючи в тюрмі Львівського КДБ М. Масютко написав:
В мене сонце і небо
лютий ворог украв,
Він мене покарав
за любов мою щиру до неба,
За любов мою, земле, до тебе,
За любов мою,
люди, до вас.
Щоб я пісню про вас
серед вас не співав.
Щоб я вічно мовчав.
 
Ведучий 2: Але ніхто не зміг заставити мовчати М. С. Масютка. Він вірив, що колись беззбройна правда переможе озброєну брехню.
За часів хрущовської відлиги в Україні почали діяти групи, що розповсюджували самвидав. Це були твори Василя Стуса, Ліни Костенко, Івана Драча та інших, які відмовлялась видавати офіційна преса. М. С. Масютко не належав до самовидавничих груп, але виступав як опозиційний публіцист.
 
Ведучий 1: У 1965 році М. Масютко жив у Феодосії. До нього завітала група кагебістів. Вони вилучили самовидавничу літературу, забрали   рукописи   художніх   творів.    Всі   ці   твори   назвалиантирадянськими. Знову позбавлення волі, але він не скорився. Навіть з Володимирського Централу спромігся передати у вільний світ важливу інформацію про життя в'язнів. Його ім'я-серед тих, хто найпорядніше поводив себе  під час слідства, закритих політичних процесів, а згодом у тюрмах і таборах.
 
Ведучий 2: Як нагорода йому звучать слова багаторічного політв'язня Зіновія Красівського у книзі "Володимирський Централь: "Ні в чому не признався і ні на кого не дав свідчень. Вину його не змогли довести, але відправили на три роки у тюрму і на стільки ж у табори суворого режиму".
 
Ведучий 1: Як згадує Михайло Савович: " В кімнаті без вікон я сів на лаву , оббризкану кров'ю. Я не мучився від душевних страждань, які терпить безневинно засуджена людина. Я знав задовго до суду, що до мене милосердя не буде, що який вирок вони не винесуть, для мене він буде смертельним, позаяк людина з таким станом здоров'я як у мене, не витримає й половини цього терміну ув'язнення".
 
(Звучить фонограма тужливої музики).
 
Читець 2:    Так часом тяжко, що мені здається,
Що серце в грудях вже не б'ється.
Що залишилась по мені
Лиш тінь від мене на стіні.
І ця печаль, прискіплива, як слідчий,
І ця строфа, оголена, як відчай,
І дикий хміль, примерзлий до воріт,
І на криниці необбитий лід.
 
Ведучий 1: Після ув'язнення оселитися ні у Феодосії, ні у Львові не дозволили. Дістав згоду на проживання неподалік від Нової Каховки у селищі Дніпряни. Хоч кагебісти очей не зводили, заходився писати мемуарну поему "В полоні зла". З останнім днем літа 1979 року дописав заключний рядок. Його талановита книга - життєпис -найвагоміша з його поважного літературного доробку.
 
Ведучий 2: У Дніпрянах подружжя Масютків прожило тридцять років. У вересні 2001 року сім'я переїхала до Луцька, куди їх запросили жити родичі, а в листопаді цього ж року прийшла сумна звістка про те, що на 83-му році життя помер провідник ідей української незалежності - Михайло Савович Масютко.
 
Ведучий 1: В творчості Михайла Савовича - вся історія нашого багатостраждального народу. За любов до людей, до народу, до мови рідної, до рідного Дніпра і степів Таврійських був покараний Михайло Масютко. А хіба ж це злочин – любити?
 
Ведучий 2: Добрий слід залишила по собі ця проста, розумна, високоосвічена людина. Завдяки зусиллям Михайла Савовича в Дніпрянах на території Свято-Введенської церкви у вересні 1993 року було побудовано і освячено величного десятиметрового Хреста з написом: "Жертвам репресій та голодоморів 1921-1923, 1932-1933 та 1947 років".
 
Ведучий 1: Літературна творчість М.Масютка - це пам'ятник мільйонам українців, які загинули за волю України в XX столітті. Послухайте оповідання письменника: "Де вони тепер?"
 
(Читець 3 читає оповідання.)
 
Ведучий 2: Ми пам'ятаємо, що Михайло Савович вчителював у Олексичах. Події, описані в оповіданні, справді стривожили письменника. Оповідання вражає правдивістю зображення подій. Важко повірити, що таке дійсно відбувалося. Вчителя, письменника, людину Михайла Масютка хвилює доля дітей. За що засудили батьків - невідомо, але в чому ж винні діти, що в них забрали все майно і корову-годувальницю? Хіба доля дітей всім байдужа?
 
Ведучий 1: Багато років пройшло. Ганна Григорівна, дружина письменника, розповіла, що якось до них надійшов лист, в якому відгукнувся один з хлопчиків, доля яких описана в оповіданні. Він впізнав і себе, і вчителя. Відомо, що він став настоятелем церкви, його ім'я - отець Ігнатій.
 
Ведучий 2: Мемуарна поема М. Масютка "В полоні зла" – твір, сповнений психологічної напруги і страшної правди,  правди про наругу над людиною і нівечення людських доль. І не тільки цим. Автор показує людей сильних, незламних, які не втратили високої чесноти й гідності в нелюдських умовах табірного існування.
 
Ведучий 1: Яр Славутич у своєму листі до Масютка напише про книгу "В полоні зла": "Яка визначна книга! Блискучий документ сталінської доби - чергового періоду московського нищення української нації...". І далі: "Ваша книга - це і спогади, і повість, і філософічний трактат".
 
Ведучий 2: Серед поетичних творів хотілося б зупинитися на тих, що присвячені рідній Україні. З тих віршів, що збереглися, надруковані "До України" (написаний в Магадані 1942 року) та "Україна моя розорена..."(Берлін,1945рік). В них ми бачимо Масютка - патріота:
 
 
Читець 1:    Рідна земле і рідне небо!
Не забуду я вас ніде.
Україно моя, до Тебе
Рветься серце моє молоде.
 
За горами і за морями,
Де я тільки уже не був,
Край, увінчаний тополями,
Ні на мить я ніде не забув.
 
Я прилину колись, прилину
На свою Батьківщину святу,
Припаду до землі на коліна
Й цілуватиму землю ту.
 
Рідна земле - рідне небо!
Не забуду я вас ніде.
Батьківщина моя, до тебе
Рветься серце моє молоде.
("До України").
 
Ведучий 2: Сьогодні у нас в гостях Кириченко Валентина Володимирівна. Протягом багатьох років вона вела роботу по реабілітації Михайла Масютка, збирала матеріали про нього, досліджувала творчість письменника. Адже Михайло Савович Масютко гідний того, щоб про нього знали земляки. Будь-ласка, Валентино Володимирівно, Вам слово.
 
(Виступ Кириченко В. В.)
 
Ведучий 1: Якщо подивитись на долю цієї людини, його творчий шлях, життєвий шлях, то перед нами, як на долоні, постане вся історія нашого багатостраждального народу у XX сторіччі, коли інтелект нації, розум нації перебував у тюрмах, на засланні, у політичних в'язницях. Всі його довгі роки ув'язнень можна назвати покаранням за любов - Любов до рідної української мови, до жовто-блакитного кольору на нашому древньому прапорі, до рідного краю.
 
 
Ведучий 2: Усвідомлюючи свою відповідальність перед Богом, працював письменник Михайло Масютко все своє життя. Написав тисячі сторінок про те, що пережив сам, що бачив власними очима і зрозумів своїм власним розумом. Все, що написав, - то є правда, яка була дуже довго завалена кривдою.
 
Ведучий 1: Ця правда залишається нащадкам, щоб вони знали історію рідного народу, щоб не робили помилок в майбутньому. Якщо у людини Михайла Масютка вистачило мужності вистояти, витримати, пережити все це, то давайте будемо мати мужність прочитати про це.
 
Ведучий 2А завершити нашу зустріч хотілось би словами Оксани Демків із вірша-посвяти Михайлу Савовичу:
Гори нам, Михайле, світильником ясним!
Твій приклад і слава ніколи не згаснуть!
Хай всі покоління про тебе читають,
Твою силу Духу оцінять, пізнають!...
("Титанові духу").
 
(Звучить фонограма пісні Т.Петриненка "Україна").
 
Склала Корінь В.В., провідний бібліотекар читального залу Новокаховської центральної міської бібліотеки.

Календар подій

 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
Бібліотека працює:
з 9:00 до 18:00
п'ятниця – вихідний день
останній понеділок місяця –
санітарний день