Роман Шухевич - 110 років від дня народження

Всі новини
30.06.2017

«Боротьба за волю українського народу, за його суверенне державне існування і розквіт стала змістом життя Романа Шухевича людини виняткового гарту».

Петро Дужий

Ми можемо скаржитися, що українському народові припала гірка доля. Але разом із тим та сама доля не пожаліла нам людей великого масштабу, людей сильних духом, які з’являлися на арені нашої історії і в критичні моменти відігравали важливу роль у житті народу – в час його державобудівництва і в час змагань за відновлення втраченої незалежності, за збереження нас як нації і тих вартостей, що сповідує наш народ: бажання свободи, волі, бути господарем на своїй землі. Саме до таких постатей в 20-му столітті належав Роман Шухевич, відомий у народі як генерал-хорунжий Тарас Чупринка, славетний командир Української Повстанської Армії (УПА), і який в період Другої cвітової війни й опісля вів боротьбу не лише проти фашистських наїзників, а й проти московського окупанта, і який загинув геройською смертю 5 березня 1950 року, в штаб-кватирі свого переховання, в с. Білогорща, що поблизу Львова.

Народився 30 червня 1907 року у Львові (за іншими даними – в королівстві Галичини і Лодомерії (Австро-Угорщина) в містечку Краковець (Краковця) Яворівського повіту), в сім'ї повітового судді. Шухевичі належали до тих галицьких родів, які протягом XIX ст. сприяли українському національному відродженню. З роду Шухевичів вийшла когорта політичних, культурно-громадських та військових діячів, що формували модерну українську націю та боролися за її державність.

Дитинство Шухевича минуло у містечку Краківці на Львівщині, де його батько працював у повітовому суді. 1914 року його родина переїхала до Камінки-Струмілової (тепер місто Кам'янка-Бузька), де О.Шухевич обіймав посаду судді. Тут Роман Шухевич закінчив початкову школу. Продовжив навчання у Львові у філії Академічної гімназії. Оселившись у Львові, Роман став свідком подій, пов'язаних з утворенням 1 листопада 1918p. 3ахідно-Української Народної Республіки (ЗУНР) та героїчною боротьбою Української Галицької Армії (УГА) з польськими військами. Родинні військово-патріотичні традиції, прищеплені юнакові батьком Осипом та дядьком Степаном, зміцнив полковник Євген Коновалець – командант УВО, який у 1921-1922рр. разом з колишнім старшиною УГА Степаном Шахом деякий час винаймали у Шухевичів кімнату. Роман Шухевич добре вчився в гімназії. А також успішно займався музикою та співом, а на початку 1930-х років став студентом заочного курсу музичного інституту ім. М.В.Лисенка по класу фортепіано. Музичний інститут закінчив також його брат Юрій. Разом вони виступали у Львівському оперному театрі, де Юрій співав під акомпанемент Романа. Улюбленими композиторами Шухевича були Ґріґ та Шопен.

Велику увагу Роман Шухевич приділяв спорту. Він добре грав у баскетбол, волейбол і футбол, займався бігом, плаванням, лижним та планерним спортом. На Запорозьких іграх 1923р. у Львові Р.Шухевич зумів поставити рекорди у бігу з перешкодами на 400м та у плаванні на 100м.

Шухевич в юнацтві був членом скаутської організації «Пласт» (1922-1930), поки вона не була заборонена польською владою. В 1926-1928рр., за одними даними, виїхав до Данцигу і вступив до політехнічного інституту, паралельно навчаючись у нелегальній розвідшколі Української Військової Організації (УВО) під протекцією німців; за іншими даними, проживав у м. Коломия Станіславської області. З 1928 по 1934 Шухевич навчався на інженерно-будівельному факультеті Львівського політехнічного інституту, після закінчення якого отримав диплом інженера.

У 1928-1929рр. Роман Шухевич відбував військову службу в польській армії. Він – студент, тому був зарахований спочатку до артилерійської частини у Володимир-Волинському, потім – до підстаршинської школи, так зв. «підхорунжівки», яку успішно закінчив. Через донос до поліції про приналежність Романа Шухевича до таємної української організації був позбавлений права однорічної служби у війську і скерований простим вояком до однієї з гарматних частин.

Шухевич був природженим борцем за свободу свого народу, в 1926-1929рр. був задіяний у різних антипольських акціях, курував шкільну освіту на Західній Україні. У 1931-1933 – був технічним організатором кількох замахів на польських чиновників і працівника радянського консульства А.Майлова – в якості помсти за Голодомор на Україні. У ході Львівського процесу над Степаном Бандерою і групою його прихильників (1935) засуджений на 4 роки тюремного ув'язнення. 1935-1937 роки провів у Львівській в'язниці. Він також зазнав ув’язнення під час німецької окупації України.

Після звільнення у 1937р. Роман Шухевич проживав із родиною, яка на той час складалася з дружини Наталії та сина Юрія, у Львові на вул. Косинерській, 18 а (сучасна вул. І.Карпинця). Родина перебувала у важкому матеріальному становищі. Очевидно, що незважаючи на дві вищі освіти, «політично ненадійний» Роман не міг розраховувати на прийом на роботу в якомусь перспективному місці. Створена ним в березні 1937р. фірма (кооператив) «Фама» стала першою українською рекламною компанією в Галичині. Вона мала виконувати подвійне завдання: політичне й фінансово-економічне. Ця фірма стала легальним прикриттям для діяльності ОУН. Дуже скоро були створені осередки «Фами» у багатьох містах Галичини й Волині й навіть поза межами тодішньої Польщі. Працівниками кооперативу були переважно члени ОУН – колишні політв'язні, яким дуже важко було влаштуватися на роботу. Тепер вони отримували легальний заробіток і могли успішно поєднувати працю на фірмі з організаційною діяльністю.

На початку 1939 року Роман Шухевич подається на Закарпатську Україну, де створює Генеральний Штаб Національної Оборони Карпатської України. В березні того року бере участь у боях за оборону столиці Хуст. 10 лютого 1940 року, у Кракові, було створено Революційний Провід ОУН під керівництвом Степана Бандери, до якого входить Роман Шухевич і призначається Крайовим Провідником ОУН на Західно-окраїнних землях України. В той же час у Головному Військовому Штабі ОУН Шухевич займається вишколом військових кадрів для майбутніх збройних сил України. Рівночасно, як член Революційного Проводу ОУН, він розробляє план на перекинення майже 5000 членів ОУН на Центральні й Східні землі України. В березні 1941 року сотник Роман Шухевич створює дві Дружини Українських Націоналістів (ДУН) у складі військ Вермахту і, як командир першого куреня «Нахтіґаль», після відступу большевиків, входить першим до Львова і поруч Степана Бандери та Ярослава Стецька бере участь в проголошенні відновлення української державності 30 червня 1941 року.

Згодом ДУН, так звані «Українські Леґіони», був висланий на Білорусь до боротьби з більшовицькими партизанами, але німецьке командування пізніше ліквідувало леґіонерів, за відмову воювати, бо ставили німцям передумову визнати проголошення державності та звільнити український уряд, який був арештований.

В час Другої світової війни Роман Шухевич мав багато різних призначень. Після проголошення у Львові відновлення державної незалежності 30 червня 1941 року Роман Шухевич стає членом Українського Державного Правління, заступником міністра військових справ, згодом голова Проводу Організації Українських Націоналістів (ОУН) на Українських Землях у 1943-1950рр., Голова Генерального Секретаріату Української Головної Визвольної Ради, революційного уряду України і Генеральний Секретар військових справ УГВР. Але в народі він найбільше відомий як Головний Командир Збройних Сил України – УПА. За свої подвиги був нагороджений Золотим Хрестом Заслуги та Золотим Хрестом Бойової Заслуги І-ї класи. Він відомий у різних документах як: Тарас Чупринка – Тур – Роман Лозовський – Борис Щука – Дзвін.

Під час німецької окупації України Роман Шухевич переховувався переважно в лісах, а від серпня 1944р. з приходом радянської влади – у селах. Зиму 1947-1948рр. Шухевич провів у Львові, в будинку на вул. Кривій. Від весни 1948р. до загибелі Головний командир УПА перебував у с. Білогорща. До сьогодні немає достовірних відомостей, як загинув і де знаходиться останній земний прихисток головнокомандувача УПА.

Більше можна дізнатися, звернувшись до документів із наших фондів.

Про нього:

Вахула Мар'ян. Криївка Головного Командира УПА Романа Шухевича у с. Грімному (шістдесят років опісля...) / М. Вахула // Визвольний шлях. - 2007. - №3(берез.). - С. 89-92.

Генерал Роман Шухевич [Текст]: (дві доповіді). - [Б. м.] : Вид. Закордон. Орг. Укр. Націоналістів, 1966. - Бібліогр.: с. 93-94. - 94 с. - (Б-ка українського Підпільника)

Загибель Романа Шухевича: в кадрі і за ним // Сучасна школа України. Сер.  Шкільний світ. - 2016. - №10(жовт.). - С. 43-46.

Мірчук Петро Андрійович. Роман Шухевич (генерал Тарас Чупринка) [Текст] : командир армії безсмертних / П.А. Мірчук. - Нью-Йорк: Т-во колишніх вояків УПА в ЗСА, Канаді і Европі, 1970. - Бібліогр.: с. 257-258.

Фігурний Юрій. Роман Шухевич – визначний український державний, військовий і політичний діяч: до 100-річчя від дня народження / Ю. Фігурний // Українознавство. - 2009. - №1. - С. 60-64 - Бібліогр. наприкінці ст.

Чайківський Богдан. "Фама". Рекламна фірма Романа Шухевича [Текст] / Б. Чайківський; Центр досліджень визвольного руху; ред. В. Кук, М. Посівнич. - Л.: Мс, 2005. - 104 с.- Бібліогр. в підрядк. прим.

Яневський Данило Борисович. Проект "Україна": Жертва УПА, місія Романа Шухевича [Текст] / Д.Б. Яневський. - Х.: Факт, 2013. - 283с., [4] арк. карт. - Бібліогр. та Інтернет-ресурси в підрядк. прим.

 





Календар подій

  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930   
Бібліотека працює:
з 9:00 до 18:00
п'ятниця – вихідний день
останній понеділок місяця –
санітарний день