Ресурси бібліотеки > Нові надходження > Видатні постаті та події України > Василь Доманицький - 140 років від дня народження

Василь Доманицький - 140 років від дня народження

Всі новини
19.03.2017

33 роки – вік досить містичний: у такому віці на Голгофі було розіп’ято Ісуса Христа, що понад 2000 років тому сформувало майбутній зміст європейської духовної цивілізації; до 33-х років свого життя Тарас Шевченко створив найголовніші його твори («І мертвим, і живим…», «Сон», «Заповіт» та ін.), за які відбував 10-річну солдатчину й які визначили майбутнє обличчя не лише української літератури, а й української нації в цілому; за 33 роки Василь Доманицький утвердив себе як видатний історик та літератор, а найголовніше – підготував і опублікував перше повне на той час, текстологічно опрацьоване видання Шевченкового «Кобзаря».

Василь Доманицький народився 19 березня 1877 р. в с. Колодисте (нині Черкаської обл.), у родині священика о. Миколая та його дружини Парасковії Опанасівни. Окрім Василя, в родині Доманицьких було ще п’ятеро дітей: брати Платон, Михайло й Віктор, усі вони стали відомими людьми: у банківській справі, кооперативному русі, громадській діяльності й літературознавстві; а також сестри Антоніна та Зінаїда.

Навчався В. Доманицький у Київській гімназії, а згодом − на історико-філологічному факультеті університету Св. Володимира. Вчителем Василя в університеті був один із найвідоміших українських істориків ХІХ ст. В. Антонович, а крім того – ще в студентські роки – хлопець відвідував гурток національно свідомих патріотів, який збирався у письменника О. Кониського. Як згадують однокурсники, «громадська рухливість Василя просто дивувала, а книжка і взагалі друковане слово якось містично тягли його до себе». Лекції він відвідував з пакою книжок під пахвою, в перервах розсовував їх членам свого гуртка, стороннім людям, бо завше когось агітував до української справи. Під час канікул розвозив книжки по селах. Із дивовижною швидкістю міг перенестися з Київщини на Полтавщину, Чернігівщину, організувати літературні та театральні вистави, зникати на два-три тижні, що означало: натрапив на якусь багату бібліотеку. Він не міг пройти спокійно повз книгарню чи книгозбірню. 

У 1900 р. Василь Доманицький закінчив університет і отримав посаду доглядача і вчителя в Київській приватній гімназії Валькера. Він буквально спалював себе на роботі.

Надзвичайно результативною була й практична діяльність В. Доманицького як кооператора. Засноване ним 1901 р. позичково-ощадне товариство вже у 1905 р. охопило 9 сусідніх сіл, мало кредит у Державному Банку й у центральних установах дрібного кредиту і числило свої обороти в сотнях тисяч карбованців. 1906 р. селяни Звенигородського повіту обрали В. Доманицького своїм представником на виборах до І Державної Думи, і він переїхав до Петербургу. Працював у друкованих органах українських фракцій І і ІІ Державних Дум Росії.

Будучи співробітником у журналі «Киевская старина», В. Доманицький опублікував там близько 100 розвідок на історичні й літературні теми. Пише він під псевдонімами «Вітер», «Звенигородець», «Колодянин», всього в нього було 19 псевдонімів. У цей час побачила світ одна з головних літературознавчих праць В. Доманицького «Критичний розслід над текстом «Кобзаря», він дослідив 270 автографів Т. Шевченка, усі прижиттєві та посмертні видання поета, упорядкував хронологію, вперше опублікував ряд невідомих доти віршів Т. Шевченка та заперечив авторство Т. Шевченка щодо кількох поезій, які вважалися як такі, що нібито йому належали. Саме в розпал роботи над «Кобзарем», у 1907 р., в далекому Нальчику помирає письменниця Марко Вовчок. Покинувши все, В. Доманицький добирається до того Нальчика, домагається ознайомлення з рукописами авторки «Народних оповідань» і пише 3 розвідки, якими переконливо спростовує поширюваний у певних літературних колах наклеп, ніби ті оповідання писала не Марко вовчок, а її чоловік – фольклорист і етнограф О. Маркович.

Вершинним же досягненням В. Доманицького як історика стала підготовка до видання науково-популярної «Історії України-Русі» М. Аркаса (1908 р.). Автор цієї праці історичної освіти не мав, але був сумлінним збирачем історичних фактів, а Василю Миколайовичу судилося їх не тільки систематизувати, а й власноруч переписати, надати їм фахово-літературного вигляду. Все це робилося протягом 1908 р. і вже за межами Російської імперії. В. Доманицький ще з студентських років боровся з невиліковною тоді хворобою сухотами.

Діяльність Василя Доманицького привела його до конфлікту з імперською владою. Почалися переслідування, в грудні 1907 р. було видано наказ про його заслання на 3 роки в вологодські краї. Зусиллями приятелів те заслання вдалося замінити на трьохлітнє перебування за кордоном без права повернення назад. Спочатку було польське місто Закопане, потім – через Відень – мандрівка до місця свого останнього лікування – французького містечка Аркашона. У В. Доманицького була надія одержати на півдні Франції серйозну медичну допомогу, він складав нові й нові робочі плани, але хвороба була невблаганна. 11 вересня 1910 р. Василь Доманицький помер. На лікарняному ліжку лишилася недописаною монографія про Марка Вовчка і ще безліч нездійснених задумів. Василь Доманицький прожив лише 33 роки і залишив по собі спадок, вартий цілого покоління інтелектуалів. На його похорон прийшли сотні селян з Колодистого і навколишніх сіл Черкащини, вони простояли під дощем всю ніч, чекаючи труну з тілом свого дорогого порадника й учителя. Старий священик під час відправи заплакав і не зміг завершити службу…

Більше можна дізнатися, звернувшись до документів із наших фондів.

Про нього:

Козар Л. П. Громадська позиція в фольклористичних працях Василя Доманицького [Текст] / Л. П. Козар // Київська старовина : наук. історико-філол. журн. – 2012. – № 5/6. – С. 198–207. – Бібліогр. наприкінці ст.
Корнієвська О. В. Доманицький Василь Миколайович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. – К. : Наук. думка, 2004. – Т. 2 : Г – Д. – С. 441. 
Поліщук ВДавнє письменство у студіях Василя Доманицького [Текст] / В. Поліщук // Слово і час : наук. журн. – 2013. – № 12. – С. 56–66. – Бібліогр. наприкінці ст.
Поліщук ВМовні питання в доробку Василя Доманицького [Текст] / В. Поліщук // Українська мова : наук.-теорет. журн. – 2012. – № 1. – С. 101–115. – Бібліогр. наприкінці ст.
Старовойтенко І. М. Аркас і його «​Історія України-Русі» у листах автора до Василя Доманицького (1907-1908 рр.) / І. Старовойтенко // Історичний журнал. – 2007. – № 6. – С. 112–123. – Бібліогр. у кінці ст.
Чистому серцем [Текст] : пам'яти Василя Доманицького : [збірник до 100-річчя з часу смерті] / Є. Х. Чикаленко [та ін.], ідея перевид., впорядкування, редагування Володимира Поліщука. – Перевид. Володимира Мовчана. – Черкаси : Чабаненко Ю. А., 2010. – 174 с. : портр. – Бібліогр. наприкінці ст. – Дод.: с. 112–168.





Напишіть свій коментар
Ваше ім'я
E-mail (не буде опублікований)
* Текст повідомлення

Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 
Бібліотека працює:
з 9:00 до 18:00
п'ятниця – вихідний день
останній понеділок місяця –
санітарний день