10.02.2011
Как облаком сердце одето
И камнем прикинулась плоть,
Пока назначенье поэта
Ему не откроет Господь.
3 (15) січня 1891 року у Еміля Веніаміновича і Флори Йосипівни Мандельштам народився старший з трьох синів – Осип. Згадаймо: 1889 – рік народження Ахматової, 1890 – Пастернака, 1892 – Цвєтаєвої.
Мандельштам завжди прагнув своє поетичне існування зіставити з незнищенним слідом, який залишили його великі попередники, і результат цього зіставлення пред'явити далекому читачеві вже у потомстві, «провіденціальному співрозмовнику». Тим самим знімалося протиріччя між минулим, сьогоденням і майбутнім. Поезія Мандельштама могла виражатися в класичній формі, схожій з мистецтвом минулих епох. Але одночасно в ній завжди таїлась вибухова сила надсучасних, авангардних художніх прийомів, які наділяли стійкі традиційні образи новими і несподіваними значеннями. Вгадати ці значення і належало «ідеальному читачеві» сьогодення. При всій бездоганній класичній логіці своєї «архітектури», сенс мандельштамівського тексту настільки ж непередбачений, як і ключ загадки.
У цьому змогли переконатися гості поетичного салону, чергова зустріч у якому і була присвячена творчості російського поета Осипа Мандельштама. З основними віхами його життя присутні ознайомилися за допомогою презентації книжково-ілюстративної виставки «Не многие для вечности живут: жизнь и судьба Осипа Мандельштама», яка була проведена завідуючою сектором нових надходжень Домбровською Р. На зустрічі звучали не лише поетичні рядки поета, але і його твори, покладені на музику одним із членів Об'єднання вільних художників «Ракурс» Ігорем Мішуковим.
Коментарі