Міжнародний день охорони озонового шару весь світ відзначає 16 серпня. Відкритий в середині ХІХ ст., довгий час озон привертав увагу вчених лише своїми унікальними фізичними та хімічними властивостями. Цікавість зросла тоді, коли з’ясувалася та особлива роль, яку він відіграє у захисті всього живого від впливу небезпечного ультрафіолетового випромінювання. Більшість людей чули і про так звану «озонову діру». Цим терміном офіційно названо зону стратосфери над Антарктидою із дуже зменшеною від нормального значення концентрацією озону. В момент найбільшого розміру «озонова діра» виходила за межі континенту Антарктиди, поширюючись на території південної Австралії та Нової Зеландії
Озоносферу над Антарктидою з 1957р. вивчали вчені Великобританії. Перше невеличке зменшення кількості озону зазначено у 1968р., істотне – у 1977р. Значне посилення цього явища датується 1982-1984рр., після чого проблема набула світового розголосу, а до досліджень долучилися інші країни. Притягнувши чималі фінанси і всю можливу техніку (висотні літаки, ракети і супутники), антарктичної зими 1987р. було зроблено якнайдетальніше вимірювання хімічного складу повітря на багатьох висотах. Так було отримано незаперечне свідчення того, що причиною зникнення озону були сполуки хлору і фтору, де їх було багато – озону мало, і навпаки.
У незабрудненій стратосфері Землі кількість сполук, що є «хімічними ворогами» озону, незначна, тому вже кілька сот мільйонів років «озоновий щит» мав достатню непроникність для надійного захисту життя на суші й у поверхневих шарах океану. Нажаль, з другої половини ХХ ст. людство ненавмисне, але рішуче розпочало дірявити озоновий щит. А найефективнішим свердлом виявилися фреони, які масово використовувалися у холодильниках та аерозольних балонах.
Отже у 1985 році зусиллями науковців і політиків було прийнято Конвенцію про захист озону, а в 1987 році представники 30-ти провідних промислових країн світу підписали офіційну угоду (Монреальський протокол) про дати і рівні припинення застосування фреонів та заміну їх безпечними для озоносфери сполуками і речовинами. Відтоді представники цих країн спільно стежать за виконанням угоди, періодично збираючись у Монреалі для корекції протоколу. СРСР підписав Монреальський протокол в 1987р., а в 1991р. Україна, Росія та Білорусь підтвердили свою правонаступність цьому рішенню.
Дату 16 вересня було обрано 1994 року на Генеральній Асамблеї ООН в пам'ять про підписання Монреальського протоколу про речовини, які руйнують озоновий шар. Вважаючи на стійкий прогрес, який було досягнуто в рамках Протоколу вже в 2003р., колишній Генеральний секретар ООН Кофі Аннан відмітив, що його можна вважати, можливо, єдиною дуже успішною міжнародною угодою.
Якщо ви – екоактивна людина та цікавитеся проблемами природокористування, завітайте до Центру екологічної інформації Гончарівки.
