«Чорні крила над Україною»

У 2007-2008 роках вся Україна відзначає сумну дату — 75-ті роковини голодомору 1932-1933 років, який назавжди залишиться в пам’яті українців однією з найстрашніших сторінок нашого минулого, найгостріших і болісних проблем українського суспільства.

 

 

Кількість жертв Голодомору точно встановити на сьогодні досить важко. Фактично, голод охопив весь Центр, Південь, Північ та Схід сучасної України. Між істориками тривають дискусії, скільки саме людей загинуло: 5, 7, 9 чи 10 мільйонів? Підраховано, в Україні щохвилини помирало 17 людей, 1000 — щогодини,а щодоби – 25 тисяч.

 Присутні на вечорі учні 46-ї школи дізналися, як восени 1932 — взимку 1933 року, коли вже всі зрозуміли, що в Україні справжній голод, тоталітарна влада не лише не припинила примусове відбирання їжі і не прийняла допомогу від інших країн, а навпаки, всі сили кинула на те, щоб ізолювати голодуючі райони. За підрахунками сучасних дослідників на сьогодні населення України мало б становити близько 100 мільйонів чоловік.

15 травня 2003 р. Верховна Рада України в офіційному зверненні до народу України визнала голодомор 1932-33 рр. актом геноциду. Тяжко повертає собі народ України духовне здоров’я. Жадане й драматичне його воскресіння. Надто багато позаду могил. Надто великі втрати. І тільки правда здатна зняти наслідки шоку, заподіяного епопеєю насильницької колективізації та голоду, розкріпачити волю людей.

Тільки виповівши минулі страждання, викричавши давній біль, крок за кроком пройшовши заново хресну дорогу своєї близької і далекої історії, віднайде себе наш народ, гідний прекрасної долі.

На вечорі пролунали вірші-реквієми жертвам голодоморів, зокрема херсонських поетів. Було використано записи свідчень жителів Київської області, які пережили ті страшні події. Відповідну атмосферу вечору надавало звучання скорботної музики ("Панахида за померлими з голоду" Євгена Станковича).