"Чи я в лузі калина була?.."

(літературно-музична композиція до 109-річчя від дня народження Катерини Білокур)

 

"Якби в нас була такого рівня майстерності художниця, ми змусили б заговорити про неї весь світ".

(Пабло Пікассо, 1954р.)

 

Мета:Відкрити відвідувачам бібліотеки сторінку із життя славетної художниці; виховувати повагу до духовного спадку свого народу, любові до рідного краю; прищеплювати культуру сприйняття творів живопису;

Обладнання:Мультимедійна техніка, репродукції картин К. Білокур, декоративні кущі та квіти, колоски жита, макет української хати.

Ведуча. Запрошуємо Вас до нашої уявної хати-музею, в якій чекає на Вас знайомство з Великою українською художницею Катериною Білокур — легендою і дійсністю наших днів, єдиною в світовому живописі неосвіченою жінкою-селянкою, яка самотужки сягнула воістину фантастичних висот у малярській справі. 7 грудня 2009 року їй виповнилося б 109 років від дня її народження.

(На сцену виходять дві дівчини в українському вбранні. Вони уособлюють юну Катерину та досвідчену художницю Білокур. Здалеку лине мелодія народної пісні "А ще сонце не заходило").

 

Крізь суєту і мрій високих лет,

Задумливими скорбними очима

Зорить на нас її автопортрет -

Її судьбижага неутолима...

Катерина-художниця....Народилася я у селі Богданівка нині Яготинського району Київської області 1900 року. Для того, щоб відрізняти мене від інших жінок та дівчат, і назвали батьки Катериною, а щоб не плутали з іншими Катеринами, наділили прізвищем Білокур.

Прожила-промучилась на синій землі шістдесят літ. Треба ж було з'явитися на світ у день святої великомучениці Катерини, аби лишити народові диво-картини.

(На мультимедійному екрані демонструються репродукції картин К. Білокур: "Півонії" (1959), "Декоративні квіти" (1945), "Натюрморт" (1960) та ін.)

Заради них відмовилася від заміжжя, а була ж вродливою, заради них самотужки осягла закони мистецтва, заради них терпіла насміхи односельців, зносила прокльони батьків, заради них узимку та глибокої осені мерзла в нетопленій хаті, заради них, заради них...

Ведуча.Катерина згадує слова батька: "Нащо ж Катрю оддавати в школу, як вона й сама учиться?". А мати у відповідь: "Не буде рвати ні чобіт, ні свити, ходячи в школу, а буде вдома потроху на веретені прясти і грамоті учитись".

Юна Катерина.У 1924 році до нас, у Богданівку, прислали нових учителів... Ой, скільки в них було художньої літератури... Та ніщо на мене не вдіяло такого враження, як "Кобзар". Ой, які ж чудові вірші та прози у Т.Г.Шевченка! Там же він і про художників пише... А вже й малюнки були... От, як засіло мені в голову те велике слово художник! Старі люди кажуть, наче мені хто дання дав...

Катерина-художниця.Перші спроби малювати робила вуглиною на шматку домашнього полотна. Пензлі виготовляла із щетини, використовуючи фарби, які робила з бузини, калини, цибулі й різних трав. Іноді вдавалося дістати й олійні фарби. Малювала здебільшого квіти, іноді й портрети.

Юна Катерина. Якось в календарі я вичитала, що в Миргороді є художній технікум кераміки... Я поїхала в Миргород... В миргородській канцелярії того технікуму мене запитали за освіту, відповіла, що не маю ніякої освіти, а дома не дозволяють малювати, прийміть мене в цю школу та й навчіть малювати, щоб я була художником.

Ведуча.Дівчині було відмовлено. Адже, вона не мала освіти - семирічки. Одного бажання малювати було замало.

Юна Катерина.Вийшла я з технікуму — на душі було чорно та сумно. А навпроти технікуму, через дорогу, стояв в'яз здоровий та кучерявий. Сіла я під тим в'язом та гірко заплакала!

"Ну, і не приймайте ... а прийде той час, що я художником буду -все." Думала, що комусь завдам горя: не сіла на поїзд, а пішки по залізниці з Миргорода аж у Ромодан пізно ввечері прийшла".

У 1929 році з газети довідалась, що Київський театральний технікум оголошує набір студентів. Ні з ким не порадившись взяла грошей на білет та й поїхала в Київ... Опять, як в Миргородському технікумі, питали мене про освіту, а я з ними торгувалась, щоб прийняли без освіти...

Ведуча.Приїхавши з Києва, Катря з горя занедужала. І твердо промовила рідним - батьку та матері, що таки буде вчитись малювати. Сама!

"Схаменися, Катре! Що ти надумала?! - благала її мати. - Ти схожа на ту бабу, що в "Казці про рибака і рибку", що бажала стати царицею... А ти, художником! На тебе люди будуть тюкати! Де ж таке видано і чувано в світі, щоб неосвічена селянка та була художником?!"

Юна Катерина."Якщо такого не було на світі, то нехай станеться диво, що неосвічена селянка - стала художником!"

Залишилась дома - копала, садила, полола, збирала... Пряла, ткала, шила — і взагалі, виконувала всі селянські роботи.

...Її судьби жага неутолима.

З руками, що пошерхли од землі,

У стьобаній куфайці та хустині,

Мабуть, копала щойно картоплі –

Осінні дні такі ж бо швидкоплинні...

(О.Доріченко)

 

А по буденній праці, я знаходила місце і для малювання.

Ведуча.Зраннього періоду творчості збереглися "Берізка" (1934), "Квіти за тином" (1935), портрет сестри Олі Білокур (1928). Малювала переважно квіти, вчилася компонувати, поєднувати.

Юна Катерина."Квіти, як і люди, — живі, мають душу! Тому ніколи не зривала їх, а змальовувала, сидячи біля стеблини чи куща, бо вважала, що "зірвана квітка — вже не квітка."

Катерина-художниця."Та й як же не малювати квіти, вони ж такі красиві! А як прийде весна, та зазеленіють трави, а потім квіти зацвітуть! Ой, Боже мій! Як глянеш кругом, та гарна, а та ще краща, а та ще чудовіша, наче б то посхиляються до мене, та промовляють: "Хто ж нас тоді буде малювати, як ти покинеш?" Я про все на світі забуваю, та й знову малюю квіти. Ой, не гнівайтесь на мене, мої близькі й далекі друзі, що я малюю квіти, бо без квітів картини не красиві".

Ведуча.Поету ж квітка шепоче тільки йому одному зрозумілі слова і співає веселих чи сумних пісень. І, беручи в руку квітку, вдихаючи її аромат, поет складає ніжні вірші...

Саджають на грядках левкої,

Рядочком, під самим вікном,

Щоб людям жилось у покої,

Щоб душу наповнить добром...

(Таїса Щерба)

Художник не може дивитися на квіти без пензля чи олівця в руці. Він прагне зафіксувати на папері форму і колір... Олівець і пензель художника замальовують і куточок городу-саду, де вони ростуть...

Чарівницею з Богданівки назвав Олесь Гончар художницю Катерину Білокур. Під доторком її пензля найбуденніші, здавалось би, речі постають як вінець творіння працелюбної людини: кожне стебельце, кожна гілочка, кожна квітка співають хвалу щедрій, родючій землі українській, хвалу життю.

(На фоні української народної пісні у виконанні Оксани Петрусенко "Чи я в лузі не калина була?" звучать слова):

Юна Катерина."Якось на початку літа 1939 року заполонена жагучою любов'ю до "святого малярства"... прибігла до сестри погомоніти. Відчинила двері в хату, а звідти, з репродуктора-тарілки на мене хлюпнув чистий як срібло, хвилюючий, безмежно чарівний голос Оксани Петрусенко, пристрасно виводячи "Чи я в лузі не калина була?" Закам'яніло стояла і слухала, а з очей текли сльози - великі, рясні і пекучі, пісня - краяла серце, а диво-голос проникав в найпотаємніші куточки душі..."

Катерина-художниця."Не пам'ятаю, як вийшла з сестриної хати, як ішла крутим берегом потемки. Перед очима все стояв зламаний пучок червоної калини з пісні... Це пісня про мене, про мене...І зринули в пам'яті рядки з Шевченкових "Катерини", "Причинної", "Тополі"...

І спливло як на долоні власне життя, відрадою в якому було тільки святе малярство, бо ж усіх земних радощів свідомо зреклася заради нього..."

Ведуча.Вражена Катерина надіслала Оксані Петрусенко малюнок-відповідь на почуту пісню, адресовану на Київський оперний театр. Шмат полотна з намальованим кетягом червоної калини вразив артистку.

Незабаром Оксана Андріївна відвідала Павла Григоровича Тичину, показала йому листа, а потім завітала до Центрального будинку народної творчості. Артистка зробила все, щоб долею майстрині зацікавились люди, пов'язані з живописом. Ці відвідини відкрили художницю Катерину Білокур.

Але ці жінки в житті так і не зустрілися - несподівана смерть співачки 15 липня 1940 року тому причина. Саме того року на українському небосхилі спалахнула сліпуча зірка Катерини Білокур.

Від селянської хати пішла чутка про творчість народної художниці Катерини Білокур.

У 1940 році роботи експонуються на виставці в Полтаві, потім на республіканській виставці в Києві. Москва також вперше побачила твори видатного митця декоративного розпису.

50-ті роки ХХ ст. – найбільш плідний період творчості. Майстрині допомагає Спілка художників України. Вона бере участь у багатьох виставках. У Богданівку приїжджають видатні представники культури. Білокур зустрічається й листується з Павлом Тичиною, Миколою Бажаном, Анатолієм Средою, Василем Касіяном, народним художником України Кириченко Степаном Андрійовичем.

(На фоні тексту демонструються репродукції картин)

Катерина-художниця."Кожна моя картина - то крапелька творчої снаги і поту. Часто переглядаю свої роботи, розмовляю з ними, дивуюсь... Ось, "Цар-колос" (1949); "Буйна" (1945) — одна з найвдалих моїх робіт воєнних літ. На ній розкошують щедрі на красу, любі зорові пестуни-квіти мальви, півонії, ромашки, кручені паничі, королів цвіт, кетяги калини — дари садів і берегів, луків і полів отчого краю."

Ведуча.Художниця уславлює буйно квіт, цим утверджує перемогу життя над смертю. Дивлячись на її натюрморти, ми, глядачі, майже фізично відчуваємо запах гарячої картоплі "в мундирах", п'яніємо від аромату щойно з печі витягнутої хлібини, споглядаємо про зорінь достиглих грон винограду, звідуємо смак воскових дозрілих яблук і медово-пахучих груш, м'ясистість червонощоких помідорів.

Ведуча.1956 року Катерині Білокур присвоєно звання народного художника України. В останні роки життя майстриня пензля створила чудові картини.

Катерина-художниця. "Мене часто запитують: хто мене вчив малювати? А вчителем є природа. "Я на матір природу дивилась і в неї училась. Там цвіте квіточка синя, а там — жовта й червона, там кущик травиці, гілка калини схилилась, а над нею хміль... Там фіялкові дзвіночки тихенько вітром гойдаються, а там сині петрові батоги над пахучим чебрецем схиляються... І все це було чудово, чудово! І я передавала на свої картини —- і теж виходило чудово!"

Ведуча. Останні роки життя Катерина Василівна тяжко хворіла, давалися взнаки злигодні тогочасного сільського побуту, невлаштованість в особистому житті, хвороба матері.

У 1961 році молоденький лікар Дмитро Шпита в яготинській лікарні обстежив хвору, яку на підводі привезли з Богданівки. З-під ковдри виглядала землиста правиця з тонкими, красивими жіночими пальцями, на яких залишилися цяточки зеленої та червоної малярської фарби. Три пальці були згорнуті в пучку, наче й досі тримали невідомого пензля, — і він вжахнувся: Катерина Білокур! Не інакше вона!

Ведуча.Він набожно вислухав її серце, довго тримав жіночу правицю в своїй руці й, затуливши власне обличчя полою халата, вибіг з операційної. Дмитро плакав, а перед його очима пропливали квіти, намальовані цією жінкою. Потім він бив кулаком по операційному столу й безсило повторював: - "Вперше від мене залежить життя генія, а я нічим не можу зарадити. Вже нічим!

Катерина-художниця.Прости мені, світе: Україно і Богданівко. Я мусила відмовити собі в народженні дітей - цій найпрекраснішій розкоші.

Все, що залишається після мене, - я заповідаю чужим дітям.

Я жила як уміла... Я вже все пережила, кілька разів народжувалася і кілька разів помирала і не нарікаю на свою долю, бо вона - моя.

Юна Катерина.І ви, квіти, яких я не встигла змалювати, простіть мені, ви ж знаєте, я не була ледащицею - просто дуже довго мені треба було здобувати право, щоб вас малювати...

Такий загонистий час мені випав. Мені й моєму народечкові. Такий час, що нам було ніколи, ми утверджували себе заново на цій землі. Сапою, косою, пензлем! Я покидаю вас, квіти, назавжди. Простіть мені цю навічну зраду. Ви принесли мені стільки радощів...

Катерина-художниця.Я покидаю тебе, Світе, і покидаючи прошу: заспокой розторсану душу Петра Сіроштана, який любив мене, хоч і не вмів любити... Прощаю і Никона, хоч настраждалася я через нього. Може, і він колись повірить, що в людини є душа, а не тільки серце, яке ганяє кров по тілу...

Я не лукавила. Я все сказала про себе в останньому автопортреті. Вибачайте, що не в шовках залишаю свій образ, а в грубій селянській хустині та незугарній куфайці...

Десь є театри, і музеї,

Фабричні пензлі, і достаток...

А у моїй куфайці стліла вата,

І жити часом сили не стає...

Я нічого не хотіла прикрашувати. Головне, щоб Ви повірили: під тією куфайчиною є серце. Ще є. Хоч зараз воно зупиниться...

Ведуча.Катерина Василівна Білокур все зробила, аби лишитися у вічності, оскільки вписала яскраву сторінку в світовий живопис, в українську культуру XXстоліття. Ми, сучасники, перед нею у великому боргу, бо й альбомів, гідних її мистецтва, не видали.

Катерина-художниця.

Люди зайняті усі, у них діла, -

Як і підступлю з тим малюванням?

Та й мені ж, не слави, не визнання –

Дрібку ради й крихточку тепла.

Ведуча.У Яготинському історико-краєзнавчому музеї розгорнуто дві експозиції з живописними спогадами.

У Києві в Державному музеї українського декоративного мистецтва є великий "білокурівський зал". Композитор Леся Дичко створила балет "Катерина Білокур" (1983). У 1989 році на екрани країни вийшов художній фільм "Буйна".

Ведуча.Відомий український письменник Олесь Гончар відзначив: "Катерина Білокур мовби розповіла світові, який талановитий її народ, як глибоко розвинуте в ньому естетичне почуття, яка сприятлива його душа до всього прекрасного в світі... до кінця її дивне малярство, мистецтво залишалося для неї з епітетом: святе!

Проста українська жінка усвідомила його як своє покликання високе", І це дійсно так!

Крізь суєту і мрій високих лет,

Задумливими скорбними очима

Зорить на нас її автопортрет -

Її судьби жага неутолима...

 

 

Список літератури і фільмографія

 

Альбоми репродукцій, автобіографія, листи К.В. Білокур

Катерина Василівна Білокур: [альбом] / упоряд. та вступ. ст. В. Нагая. -К.: Держ.вид-во образотв. мистецтва і муз. л-ри УРСР, 1959. -17 с., 28 арк. іл., 1 л. портр. -Тит. арк. і текст парал. укр., рос.

Катерина Білокур: виставка живопису: каталог-буклет. - К.: Б. в., 1966.

Білокур, К. В. Альбом / К. В. Білокур; вступ. сл. О. Гончара; ст. та впорядкув. В. Нагая. - К.:Мистецтво, 1972. - 23 с., 1 л.портр., 35 арк. іл.

Білокур, К. В. Альбом репродукцій / К. В. Білокур; ст. та впорядкув. В. Нагая. - К.: Мистецтво, 1975.- 23 с., 70 с. іл. - Рез. рос, англ.

Білокур, К.В. Листи/ К. В. Білокур; передм. М. Кагарлицького // Вітчизна. -1982. - №3. - С. 18-47.

Білокур, К. В. "Чим небіть допомогти людині": (зненадрук. листів К. Білокур) /К. В. Білокур; післям. М. Кагарлицького //Вітчизна. -1984. -№12. – С. 19-56.

Білокур, К. В. "А ти дивись, як у матері-природи": [листи К. Білокур] / К. В. Білокур; публ. підгот. М. Кагарлицький // Вітчизна. - 1986. - №1. – С.194-199.

Білокур, К. В. "Буду художником": [автобіографія] / К. В. Бі-локур; публ. підгот. К. Рибалко, О. Рибалко // Україна. - 1986. - №40 - С. 22-23.

Білокур, К. В. Я буду художником!: докум. оповідь у листах художниці, розвідках М. Кагарлицького / К. В. Білокур; упорядкув., ред. М. Кагарлицький. - К.: "Спалах" ЛТД, 1995. – 368с: портр., іл., 8 арк. іл.

 

Матеріали про життя і творчість К. В. Білокур

Бажан, М. П. Листи про могуття творчості // Бажан М. П. Твори в 4-х т. - К., 1985. - Т. 3. - С.404-411.

Білокур Катерина Василівна // Мистецтво України: енцикло-педія. - Т. 1. - К., 1995. -С.206.

Білокур Катерина Василівна // Мистецтво України: біогр. довід. - К., 1997. - С. 64.

Білокур Катерина Василівна (7.ХІІ 1900-10.VI1961) // Ук-раїнський Радянський Енциклопедичний Словник: У 3-х т. - - К., 1986. – Т. 1. – С. 175.

Білокур Катерина Василівна (7.ХІІ 1900-10.VI1961) // Словник художників України. - К., 1973. - С. 26.

Білокур Катерина Василівна (25.ХІ (7.ХІІ) 1900, с. Богданівка, тепер Яготинського р-ну Київ. обл. - 10.VI1961, там же) // Митці України: енцикл. довід. - К., 1992. – С. 70.

Катерина Білокур очима сучасників: спогади; есеї; розвідки з архіву художниці / Спогади записав, упорядкув., листи опрацював, вступи-розвідки підготував, матеріали з архіву художниці прокоментував М. Кагарлицький. - К.: Томіріс, 2000. - 432 с., 2 арк. іл.

Богдан, С."Листи її, наче сплески світла...": (Мовн. етикет в епістолярії К. Білокур) // Дивослово. -1999. - №4. - С. 9-14.

Велигодская, Н. И. Катерина Белокур (1900-1961) / Н. И. Ве-лигодская; Союз художников СССР; Союз художников УССР; Киев.гос.музей укр.искусства. - М.: Сов.художник, 1965. - [8] с., 10ил.

Велігодська Н. І. Декоративно-ужиткове мистецтво / Н. І. Велі-городська, П. Г. Юрченко // Історія українського мистецтва: У 6-ти т. Т. 5. Радянське мистецтво 1917-1941 років. - К., 1967. - С. 363-390.

Ганжа, П. Катерина Білокур: я буду художником / П. Ганжа // Образотвор. мистецтво. - 1996. -№2. – С.50.

Ганжа, П. Катерина Білокур. Я буду художником! / П. Ганжа // Визвольний шлях. - 1998. - №7. - С. 870-871.

Гончар, О. Чарівниця // Гончар О. Т. Твори в 6-ти т. - К., 1979. – Т. 6. - С. 493-497.

Загайко, А. І. Катерина Білокур і Полтавщина / А. І. Загайко // Нар. творчість та етнографія. - 1985. - №6. – С.58-60.

Кагарлицький, М. Ф. Квіти мої, діти: (у таємниці життя й творчості К. Білокур проникаючи) // Кагарлицький М. Ф. Наодинці з совістю. - К., 1988. – С.272-378.

Кагарлицький, М. Ф. Сяйво дружби: листи К. Білокур до М. Донцова / М. Ф. Кагарлицький // Вітчизна. -1990. - №12.–С. 169-180.

Кагарлицький, М. Ф. Катерина Білокур: "Таких людей, як Павло Григорович не рясно": (маловідомі сторінки взаємин видатної укр. художниці з подружжям Тичин) / М. Ф. Кагарлицький // Віче. -1994. - №3. – С.114-121.

Козуля, О. П. Дві виршини народного мистецтва // Козуля О. П. Жінки в історії України. - К, 1993. – С. 132-143.

Про О. Петрусенко та К. Білокур.

Кравець, О. В. Натюрморт - фантазія Катерини Білокур / О. В. Кравець // Нар. творчість та етнографія. -1989. - №1. – С.50-54.

Краса Украины:хроника жизни и творчества художницы Екатерины Васильевны Белокур (1900-1961) /сост.: Ю. А. Лабын-цев, Л. Л. Щавинская;библиогр. Е. Л. Белошицкая, Ю. Г. Кононен-ко. - М., 2000. 38 с.

Лобановський, Б. Український живопис у лабетах перебудов: (від джерел соцреалізму до 1980-х pp.) // Реалізм та соціалістичний реалізм в українському живопису радянського часу. - К., 1998. - С.13-92. - Укр., англ.

Сулима,B.I. Продавали хату: [повість] // Сулима B.I. Не десять соколів. - К., 1989. -С. 244-349.

Хмелюк, М. Про естетичний ідеал Олександра Довженка і Катерини Білокур / М. Хмелюк // Дивослово. - 1997. - № 10. - С.52-54.

Чарівниця з Богданівки //Календар знаменних і пам'ятних дат. - 2000. - IVкв. -С. 100-105.

Чубач, Г. Діти Катерини Білокур: вірші / Г. Чубач // Дивослово. -1997. - № 10. - С.54.

Ющенко, О. Я. Нашептала у сні Білокур Катерина... // Ющенко О. Я. Стежка до людських сердець (з мого літопису): поезії. - К., 1998. - С. 151-152.

Яблонська, Т. Таки щаслива Білокур / Т. Яблонська // Вітчизна. - 1986. - №1. – С.199-200.

Яворівський, В. О. Автопортрет з уяви: роман. - К.: Рад. письменник, 1981. - 255 с.

 

Фільмографія

• Буйна: [телевіз. худож. фільм]: [У 2-х сер.] / авт.сцен. В. Ле-бедева; реж.-постановникВ. Василенко; оператор-постановник М. Гончаренко; худож.-постановник Е. Колесов; у ролях: Р. Не-дашківська, В. Розстальний, Н. Лотоцька та ін. - [К]; Укртелефільм, 1990. - 2 год. 18 хв.: кольор. - У фільмі використ. картини і листи К. Білокур.

• 3 натури малювала Катерина Білокур...: [телевіз. докум. фільм] / над фільмом працювали: С Дудка, Ю. Бордаков та ін.; "Фрески" Л. Дичко виконали О. Кирилов та І. Клиновська. - [К]: Укртелефільм, 1989. - 27 хв.: кольор.

• Незабутні: листи, пісні, думки...: [Катерина Білокур]: [телевіз. передача-вистава] / авт. сцен. В. Лебедева; реж. О. Рилєєв; ведуч. оператор Ю. Бордаков; худож. Е. Колесов; консультант С. Гальченко; у ролях: Н. Матвієнко, М. Досенко, Д. Франько та ін.; вступ. О. Гончара. - [К]: [Укр.телебачення], [1980]. - 1 год. 26 хв.: кольор. - Використ. матеріали Центр. Держ архіву-музею л-ри та мистецтва УРСР, Держ. музею нар. декор. мистецтва УРСР та Яготин. краєзн. музею.

• Чарівний світ Катерини Білокур: картини К. Білокур з колекції Держ. музею укр. нар. декор. мистецтва УРСР: [телевіз. докум. фільм] / листи К. Білокур читала Л. Яремчук. – [К]: Укр. телефільм, [1986]. – 12 хв. 

Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 
Бібліотека працює:
з 9:00 до 18:00
п'ятниця – вихідний день
останній понеділок місяця –
санітарний день