"Звідки ви, прекрасні дами?"

„ Звідки ви, прекрасні дами? “
Цикл жіночих портретів
 
Ведучий 1. Дама (слово французького походження) - жінка вищих кіл суспільства. „ Пані, бариня, бояриня “ - так оцінив це слово великий Даль, який давав пояснення кожному слову дуже влучно. Кожна епоха давала світові своїх кращих представниць: знатних дам, кращих жінок, королев і простих монахинь, представниць високого мистецтва і точних наук, молодих і не дуже.
 
Ведучий 2. Перед вами портрети представниць прекрасного дамського союзу. І хоч народилися вони в різних країнах, в різний час, кожна з них дійсно відповідає цьому вислову своїми справами, вчинками гідно підтримуючи це високе звання - Дама.
 
Портрет І. “Законодавиця моди ХХ ст.”
 
Звучить музика. На сцені розпочинається показ моделей, які ввела в моду знаменитий дизайнер Коко Шанель: кардиган, джемпер, широкі штани, англійські чоловічі джемпери з жіночими прямими спідницями, маленька чорна сукня, капелюшки, біжутерія, парфуми.
 
Ведучий 1. Шанель, Шанель, Шанель...
Це слово протягом багатьох десятиріч хвилювало уяву жінок всього світу, чудовою мелодією дзвеніло і приваблювало їх, було запашним, мелодійним і особливим.
Про „ Шанель “ чули навіть ті, хто уявлення не мав, що живе на світі чарівна француженка Коко Шанель, яка створила чудові елегантні речі та парфуми з індивідуальним ароматом, що так полюбили всі жінки.
Фахівці знали її і одноголосно затвердили Коко Шанель законодавицею моди XX ст. Це вона визначила його обличчя своїми капелюшками, сукнями, біжутерією, парфумами.
“Мода - це щось таке, що існує не тільки в одязі. Мода вітає в повітрі, вона пов’язана з нашими думками і нашим способом життя, з тим, що відбувається навколо нас”.
Так говорила ця дама, Коко Шанель, яка назавжди залишилась в історії моди не тільки як перша жінка - дизайнер, що потіснила чоловіків на олімпі моди. Але ще й тому, що її моделі визначили обличчя XX ст.
 
Мистецтвознавець. Габріель Шанель народилася в 1883 році у Франції, в дуже бідній сім’ї. Батько, Альбер - бродячий торговець, мати, народивши п’яту дитину, померла від виснаження. Та вона сама, ця дівчина, зробила собі ім’я, вистояла і змогла самотужки піднятися в гору.
 
Ведучий 1. Почалося все з капелюшків, хоча до цього був дебют в кафе “Ротонда” співачкою. Пісенька “Той, хто бачив Коко в Тракадеро” залишила за нею ім’я Коко. В1910 році Шанель відкриває в Парижі свій особистий магазин, де продавались елегантні дамські капелюшки. Принцип - чим менше зайвого, тим краще.
 
Ведучий 2. Початок нового століття. Жінки носять корсети, довгі спідниці з важких шерстяних тканин, які не пропускають повітря. Коко все перекреслює. Вона дарує жінкам легкий одяг вільного крою. “В моїх моделях не просто зручно, в них легко стрибнути, в них легко займатися спортом, їздити в авто і взагалі відпочивати”.
 
Ведучий 1. 1914 рік - створені кардигани, які залюбки носять і в наш час. 1918 рік - показ сукні-сорочки з заниженою талією. 1920 рік - Коко вводить в моду широкі штани, маленьку чорну сукню, яка годиться на всі випадки життя. Вона навіть зробила те, про що не сміли мріяти жінки - приталені штани. Шанель хоче зробити жінку таємничою і неповторною. 1922 рік - створює свої власні парфуми зі щасливою цифрою “Шанель №5”.
 
Ведучий 2. Вона вперше руйнує традицію, коли парфуми мали чітко виражений аромат, частіше квітковий. Її парфуми створені на основі 80-ти компонентів і викликали справжній фурор. Кожна жінка, користуючись цими парфумами, мала можливість кожен раз вибирати свій індивідуальний запах, який би відповідав її настрою. Коко Шанель стала відомою і бажаною, а її вироби відомі всьому світу.
 
Ведучий 1. Її друзями були Пікасо і Дягілєв. З самою багатою людиною Англії, герцогом Вестмінстерським, вона їде ловити лососів в Шотландії, з поетом П’єром Реверсі веде філософські бесіди, а наступного дня грає в карти з Уїнстоном Черчіллем. Щорічний дохід Коко Шанель оцінювався в 160 млн. доларів, її апартаменти над салоном моди прикрашали китайські ширми із короманделя, кришталеві люстри і меблі XVIII ст., а її маєток в Рив’єрі нагадував віллу кінозірок на пагорбах Голівуду.
Ведучий 2. Та особисте життя прославленого модельєра так і не склалося. 10 січня 1971 року у віці 88 років Шанель померла одинокою і бездітною.
 
 
Портрет II. Краса та гордість української сцени.
 
На відповідно оформленій сцені з’являється драматург.
 
Драматург. Жінка стояла біля широко відкритого вікна. Важкий перевитий шнур на оксамитовій шторі, розвіваючись на повітрі, час від часу шмагав її по обличчю. Десь на горизонті, з-за дахів будівель, піднімався червоний диск сонця. В його перших променях обличчя жінки здавалося абсолютно білим, та й сама вона скоріше була схожа на статую.
Перед нею, одна за одною, проходили, як картини, епізоди з її життя, життя великої, незрівнянної актриси Марії Заньковецької.
 
Біограф. Яким мальовничим був маєток її батька в селі Заньки Чернігівської губернії. Велика сім’я, в якій вона була сьомою і самою улюбленою дитиною. Кріпацька капела, якою керував її батько - поміщик Костянтин Адосовський, була кращою на всю губернію.
 
На фоні театральних колон з’являються по черзі персонажі з вистав, в яких грала Марія Заньковецька, а саме: М. Старицький „ Циганка Аза “ - Аза; Карпенко-Карий “Наймичка” - Харитина; Котляревський “Наталка Полтавка” - Наталка; Олена Пчілка “Світова річ” - Олександра Михайлівна.
Всі ролі виконують артисти самодіяльного театру Районного будинку культури.
 
Аза: Ось один із найяскравіших спогадів: коли з циганами ледь не пішла у далекі світи. Семирічна дівчинка вискочила за ворота, ніким не помічена, пробігла селом і вийшла в поле. І побачила... справжню декорацію до спектаклю про любов гордих циган Алеко і Земфіри: яскраві шатра, різнокольорові циганські шалі, дукати, які дзвеніли на смаглявих шиях, вогнища, гітари, скрипки, коні... Як заворожена сміливо підійшла і цілий день гралася з циганськими дітьми. Додому повернулась під вечір зовсім голою, з однією панчохою, що теліпалась на ніжці.
“... Я все діткам віддала - просто пояснила - і платтячко, і черевички, і білизну. Тільки панчішок залишила, щоб зовсім роздягнутою не йти’’.
 
Драматург. Хто б міг знати, що через роки вона піде з рідної домівки
назавжди. Піде не за циганським табором - за театральною трупою, щоб віддати все, до останньої нитки тепер вже публіці. Жінка закрила вікно. Згадались слова керівника театру Марка Кропивницького: “Насамперед ти - актриса, живи на сцені. Тільки там твій дім, і кохання, і жага. Якщо так не можеш - іди зі сцени”.
 
Харитина. І вона грала, жила на сцені. Трагічні сцени - чи то безумство Олени, сльози наймички Харитини, пристрасті, зізнання циганки Ази - удавались їй так, що з глядацької зали, як правило, виносили декількох вразливих глядачок, які втрачали свідомість. З тих пір, в усіх містах, де грала Заньковецька, біля театру чергували карети швидкої допомоги. Один раз колега по сцені, Панас Саксаганський, серйозно сказав: „ Вона б могла сльозами затопити весь театр!”
 
Драматург. “До нас вперше приїхала трупа Кропивницького. Майже всі вони дворяни, офіцери, взагалі люди з інтелігентного середовища. Мабуть тому ця трупа так зіграна і проявляє таку інтелігентність у своїй грі. Пані Заньковецька прекрасна в драмі, в танці і гарно співає. Я прямо скажу: іншої такої актриси я не бачив, ми вважаємо, пані Заньковецька – феномен”, - писав відомий драматург Суворін.
 
Наталка. Дякуючи її славі, театр Кропивницького добився сенсаційного запрошення - виступити на кращих сценах Петербурга і Москви. А до цього йому не дозволяли працювати навіть у Києві. Столичне товариство називало її “левицею Петербурзького сезону”. В глядацькій залі лунала російська, французька, англійська мова, а на сцені - українська.
 
Драматург. “Мила пані, Марія Костянтинівна”, - так починався лист великої княгині Єлизавети Федорівни, дружини брата російського самодержавця, зі словами захоплення перед її талантом. Разом з листом подарунок - діамантова брошка. Її не приваблювали ролі світських красунь. Вона не хотіла грати ні Джульетту, ні Дездемону. Та всі створені нею народні образи приголомшували глядачів не менше.
 
Олександра Михайлівна. До кожної вистави Марія замовляла по десятку хусток з національним орнаментом - такі хустки були в кожної простої селянки. Знатні дами, обвішані коштовностями, товпилися біля дверей її вбиральні, щоб одержати в подарунок хустку “сирітки Харитини “.
Була така хустка і у великого письменника Лева Толстого, яку він попросив у великої акторки як реліквію, подивившись виставу “Наймичка.”
 
Драматург. Марія знову посміхнулась.
Вона згадала, як під час її запального танцю гарно і багато вбрані дами та їх супутники зіскакували зі своїх місць і танцювали разом з нею, а потім самі відчайдушні кинулись на сцену, на руках винесли її на середину і почали качати прямо під час спектаклю. Це був тріумф українського театру, української драматургії, українських акторів.
 
Біограф. До глибокої старості Заньковецька користувалась шаленим
успіхом у чоловіків. Вони задарювали її квітами, чекали в під’їздах. Заради неї меценати давали гроші на постановку спектаклів. В 60, вона струнка, рухлива, грала молодих дівчат і визивала захват у своїх партнерів. А Марія все своє життя кохала одного актора - Миколу Садовського, з яким, проклята батьком, переслідувана церквою, жила в цивільному шлюбі.
Великі актори Заньковецька і Садовський - самий яскравий сценічний дует, слава і гордість українського театру, а значить і України.
 
 
Портрет III. Анна Ярославна - королева Франції.
 
В залі демонструються кадри з фільму “Ярославна - королева Франції”. Організована виставка однієї книги Ладинский „ Анна Ярославна - королева Франции’’.
 
Історик. Читає уривок з книги: “Послы покинули Париж ранней весной. Это произошло на рассвете, когда над Сеной стлался туман, и в воздухе стояла сырость. Наступало свежее весеннее утро, в тишине которого уже пробуждались и щебетали птицы... Путь был долог и утомителен, но, несмотря на предвиденные задержки в пути и огромные расстояния от Парижа до русских пределов, послы короля Франции благополучно прибыли в Киев...
Регенсбургские купцы, задрав носы и придерживая обеими руками суконные шляпы, обшитые лисьими хвостами, смотрели на великолепное сооружение Золотых ворот. Они изумлялись тому, что человеческие руки способны поднять тяжкий камень на такую высоту...”
 
Ведучий 1. Та доки посли повільно наближаються до Золотих воріт, роздивляючись на башти з рожевих цеглин, на золотого архангела на куполі, на ворота, оббиті позолоченою міддю, ми спробуємо здогадатися, що шукають тут посли французького короля Генріха І.
 
Історик. А був це 1048 рік від Різдва Христового, час, коли князював видатний державний діяч і полководець чернігівський і київський князь Ярослав Мудрий , засновник перших монастирів і Києво-Печерської Лаври, шкіл і бібліотек, а ще батько 9-ти дітей: шістьох славних синів і трьох прекрасних дочок. Французькі посли, подолавши майже 3000 км., за дорученням свого короля приїхали до берегів далекого Дніпра за нареченою, однією з дочок князя -Анною.
 
Ведучий 2. Здавалося, навіщо французькому королю було посилати послів до далекого Києва і наражати їх на труднощі та небезпеку середньовічних шляхів?
 
Ведучий 1. А тому, що король знав про могутню державу на сході, слава про яку лунала по Європі. Приваблювали й чутки про розум, освіту і красу Анни Ярославни, її біле лице і волосся „ кольору стиглого жита’’.
 
Ведучий 2. Після урочистих прийомів, богослужінь та інших обов’язкових церемоній, яким на ті часи надавалося велике значення, послам короля офіційно була дана згода на шлюб Анни з Генріхом.
 
Історик. Анна почала готуватись до нелегкої довгої дороги та великих перемін у своєму житті...
У день від’їзду на князівському дворі стояв великий плач і галас: мамки, няньки, служниці голосили й плакали як за померлою, розуміючи, що розлучаються назавжди. Батько пригорнув її до себе й стиха мовив: „ Пам’ятай дочко, про честь Русі і нашого рідного Києва”. Коли виїхали далеко за місто, Анна наказала зупинитися, вийшла з візка, піднялася на великий пагорб і довго дивилася на Київ, що виблискував куполами церков, ніби хотіла забрати все це в своє серце.
Ведучий 1. Так прекрасна Анна Ярославна стала Анною Ярославною -королевою Франції.
Майже все її життя пройшло на чужині, у Франції. Виховала двох синів, Філіпа, який став королем Франції та Гучи, яким приділяла дуже багато часу та уваги.
 
Історик. Вже з перших днів перебування Анни у Франції, вона показала, що в неї є свої переконання й погляди на життя. Анна рішуче прилюдно заявила перед церемонією, що клятву дасть тільки на Слов’янському Євангелії, яке згодом вона подарувала Рейнському собору. Відомо, що саме на цьому Євангелії французькі королі протягом багатьох років присягали під час коронації та вступу на престол Франції.
 
Ведучий 2. 3 листа папи римського Миколая II дізнаємось про деякі риси характеру Анни: її доброзичливість, справедливість, участь у державних справах. Інші документи свідчать, що вона була добре начитана з Святого писання і часто, диктуючи грамоти, користувалася біблійськими цитатами.
 
Ведучий 1. Життя Анни Ярославни у Франції — яскравий приклад міжнародних зв’язків Київської Русі з країнами середньовічної Європи.
Анна, як і її сестри, виявила себе з найкращого боку як освідчена, видатна представниця Київської Русі. Протягом всього свого життя у Європі вона постійно дбала про державні інтереси, заохочувала до розвитку освіти і культури, виховала своїх дітей чесними і порядними. Киянка, українка все життя як могла дбала про добробут, авторитет і честь Батьківщини.
Пам’ятала, звідки вона своїм походженням, життям і справами була тісно пов’язана зі своєю Батьківщиною.
 
Ведучий 2. Шановні друзі! Наш захід закінчується, але він має продовження. Наступної зустрічі ви познайомитесь з не менш цікавими та знаменитими жіночими портретами, і напевно дізнаєтесь, звідки ж ці прекрасні дами.
 
Склала Н.Рубан, бібліотекар
Великоолександрівської ЦБ

Календар подій

 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
Бібліотека працює:
з 9:00 до 18:00
п'ятниця – вихідний день
останній понеділок місяця –
санітарний день