"Живи в мені! Ти, спів святий Тараса..."

"Живи в мені! Ти, спів святий Тараса..."
(Літературно-музична композиція за віршами Тараса Шевченка, покладеними на музику)
 
Мета: ознайомити з творами Тараса Шевченка, покладеними на музику, викликати інтерес до пісень на слова поета, виховувати прагнення знати історію свого народу в піснях, ушанувати пам'ять поета
Обладнання: святково прибрана зала, на сцені портрет Т. Шевченка, біля нього квіти, виставка літературного доробку письменника
Місце проведення: сільська бібліотека
 
Ведуча: Народна пісня зоряно, незгасно
Горить в моєму серці повсякчас
Не пломенистим закликом, не гаслом,
А променем, що будить сівача.
Вона мене виводить на дорогу,
Вона мені просвітлює віки,
Де радість і печаль мого народу
Врослися в древа вічного гілки.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ведучий: Так уже склалася наша історія. Знедоленому, віками бездержавному великому народові українському потрібен був великий муж, щоб один сказав за всіх-затих, кого любив, плакав і страждав, за тих, хто вперто боровся. Потрібен був речник, Боян, пророк, патріарх, подвижник. Потрібен був національний геній. Ним став Тарас Шевченко.
 
Ведуча: Україна і Шевченко, Шевченко і Україна - поняття неподільні. Немає України без Шевченка, як Шевченка без України. Творчість Тараса Григоровича Шевченка - геніального поета, мислителя, художника - стала дорогоцінним надбанням світової культури
 
Ведучий: "Великий Шевченко тим, що він поет української нації, але ще більший тим, що він поет народний" - сказав про поета А. Луначарський. Шевченко розкрив світові волелюбну душу народу. Його знаменитий "Кобзар" вибухнув вулканом народних страждань і сподівань на кращу долю.
 
Ведуча: На творах Кобзаря зростали, морально мужніли, духовно збагачувалися кращі українські письменники, поети, художники, музиканти. Завдяки йому міцніли світоглядні позиції Івана Франка, Лесі Українки, Павла Грабовського, Михайла Коцюбинського, шліфувалася поетична майстерність Максима Рильського, Павла Тичини, формувалася муза Миколи Лисенка, Степового, братів Майбороди.
 
Ведучий: Пісні на слова великого Кобзаря - лише невеличка частка велетенського за кількістю й безмежного за різноманітністю форм озвучення жанрового різновиду: ім'я якому - музична шевченкіана.
 
Ведуча: Ще за життя почали створюватися пісні на його слова. Мелодії до них складали прості, часто не писемні селяни, для яких вірші Шевченка були настільки близькі й зрозумілі, настільки глибоко відтворювали їхні мрії і сподівання, що сприймалися як народні.
 
Ведучий: Ряд творів геніального поета пройняті відчуттям образів української природи. У них ніби поєдналися невіддільні від народного живописання компоненти пейзажу, як вечірня зоря, зелена діброва, широке поле, буйний вітер, червона калина, вода з - під явора, верба над водою, вишневий садок.
 
Ведуча: До речі, вірш "Садок вишневий коло хати", що згодом став пісенним шедевром, написаний в Казематі III відділу в Петербурзі 1847 року. Прості, зримі, пластичні образи постають перед нами: весняний вечір в українському селі, сім'я, що сіла вечеряти біля хати, і невгамовний соловейко - символ свободи, вільного, щасливого життя. Над віршем працювали українські композитори Петро Чайковський, Микола Лисенко, Гнат Хоткевич та багато інших митців. Сам твір став популярною народною піснею.
 
(Звучить пісня "Садок вишневий коло хати")
 
Ведучий: Серед ранніх поетичних спроб Шевченка - балада "Причинна". В основі сюжету - трагедія закоханих, яких силоміць розлучили, і це призвело до їх загибелі. У баладі передано страждання дівчини, яка, довгі роки чекаючи милого, стала "причинною", душевнохворою від "чарів" ворожки.
 
Ведуча: Високий мистецький рівень балади молодого Шевченка одразу виділив його баладу "Причинну" з - поміж творів його сучасників. Картина буряної ночі на Дніпрі привернула увагу багатьох літературних критиків різноманітністю звукових образів. Неможливо було встояти, щоб не передати це через музичні ефекти. На слова вступної частини Д.Крижанівський написав пісню "Реве та стогне Дніпр широкий", що стала народною піснею.
 
Ведучий: Отже, якщо ми хочемо, щоб нас вважали людьми, щоб не соромно було перед Шевченковою пам'яттю, ми повинні так, як він, любити свій народ, свою Батьківщину, знати свою історію, шанувати своїх героїв, щодня й щомиті бути готовими до боротьби за себе, за своє майбутнє, за справедливість, за честь матері - України.
 
Ведуча: Ми маємо усвідомити, що життя - це боротьба, і займати в ній треба місце непохитних захисників правди, бути сильними, як оспіваний Шевченком Дніпро у буряну ніч.
 
(Звучить пісня "Реве та стогне Дніпр широкий")
 
Ведучий: Сповнений болючого ліризму вірш Шевченка "Думи мої, думи мої" передає тугу поета за рідним краєм. Гіркі роздуми поета, але він вірить, що думи його знайдуть відгук в серцях земляків.
 
Ведуча: Суворий пафос громадянських вболівань Шевченка за долю народу-страдника в умовах соціального гніту особливо виразним постає в живому розспіві Шевченкових рядків, втілених у дуже простій, рельєфно викарбуваній мелодії, що її створив мало кому відомий аматор - музикант Костянтин Борисюк. Ім'я його забулося, та його наспів органічно ввійшов у музичну свідомість народу, став народною піснею.
 
(Звучить пісня "Думи мої, думи мої")
 
Ведучий: Пізньої осені 1845 року Тарас Шевченко повертався з Андрусів у В'юнище, що на Переяславщині. У цих селах він за завданням Київської археографічної комісії змальовував пам'ятки старовини. Та в дорозі у дощ і негоду поет дуже промок і застудився. У В'юнищі почував себе зовсім хворим.
 
Ведуча: Лікар Андрій Козачковський, приятель Тараса Шевченка, дізнавшись про це забрав поета до себе в Переяслав. У Шевченка виявилося запалення легень - тяжка недуга, яку тоді нечасто виліковували.
 
Ведучий: Важко було на душі у поета. Думав, що доведеться розпрощатися з світом, а ще стільки хотілося зробити для милої України, для визволення свого народу. І тоді народилося останнє звернення до рідного народу із закликом порвати кайдани, щоб побудувати велику, вільну, нову сім'ю, де б його, поета, згадали незлим тихим словом.
 
Ведуча: Так був написаний у кінці 1845 року "Заповіт". Але він виявився не останнім словом поета, бо Тарас Григорович Шевченко переміг свою хворобу і продовжував творити далі.
 
Ведучий: "Заповіт" же його став твором, улюбленим у народі, а згодом і народною піснею. Музику до "Заповіту" Тараса Шевченка писало багато композиторів, але найвідомішою стала мелодія полтавського учителя Гордія Гладкого, яку ми зараз і співаємо.
 
(Звучить пісня "Заповіт")
 
Ведуча: Вшановуючи нашого національного пророка хочемо сказати:
 
Ведучий:
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття
І голос твій нам душі окриля.
Встає в новій красі, забувши лихоліття,
Твоя, Тарасе, звільнена земля.
 
 
 
 
 
Ведуча:
Немає тих доріг, де закипалась мука,
Де відчай і журба ходили, мов брати,
Нові шляхи кладуть твої онуки,
Нове життя прийшло у їх хати.
 
    
 
 
 
Ведучий:
І бачиш ти із Канівського схилу,
Як новий день над світом устає,
Як сивий Дніпр свою могутню силу
По жилах дротяних народу віддає.
 
  
 
 
 
Ведуча:
Як береже твої, Тарасе, заповіти
Сім'я народів вільна і нова.
Любов'ю і теплом зігріта
Розквітла Україна трудова.
 
  
 
 
 
Ведучий:
У росяні вінки заплетені суцвіття
До ніг тобі, титане, кладемо,
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,
Тебе своїм сучасником звемо.
 
  
 
 
Підготувала Л.Вакуленко,
бібліотекар Рибальченської сільської
бібліотеки-філії Голопристанської ЦБС
 
 

Календар подій

 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
Бібліотека працює:
з 9:00 до 18:00
п'ятниця – вихідний день
останній понеділок місяця –
санітарний день