"Чуєш, брате мій"

"Чуєш, брате мій"
(Літературний вечір, присвячений творчості Богдана Лепкого)
 
Оформлення: Портрет Б.Лепкого, прикрашений гілками калини. Столик для ВЕДУЧИХ, екран для демонстрування слайдів або відео.
В запису звучить трембіта. В її звучанні відчувається біль і туга. На екрані проекція мальовничої природи Західної України. Впродовжв ечора слайди або відеосюжети будуть мінятися, відтіняючи чи доповнюючи новий поворот теми.
Читець: Колисав мою колиску
Вітер рідного Поділля
І зливав на сонні вії
Степового запах зілля.
 
Колисав мою колиску
Звук підгірської трембіти,
Що від неї зорі меркнуть
І росою плачуть квіти.
 
Колисав мою колиску
Голос недалеких дзвонів,
І веселий спів весільний,
І сумний плач похоронів.
 
Колисав мою колиску
Крик неволеного люду
І - так в серце вколисався,
Що до смерті не забуду.
 
 
      
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ведуча: Ці поетичні рядки належать українському поету і прозаїку Богдану Лепко. Нарешті в українську літературу повертається це несправедливо замовчуване ім'я.
Богдан Лепкий - людина непересічного таланту: поет, прозаїк, перекладач, літературознавець, видавець. Його постать ясною зорею світить нам у колі його старших сучасників і ровесників, з-поміж яких я хочу назвати Івана Франка, Василя Стефаника, Ольгу Кобилянську.
 
Ведучий: 9 листопада 1872 року в селі Крегулець, розташованому між Гусятином і Копичинцями на Поділлі, в родині сільського священика народився Богдан Лепкий.
Батько Богдана Сильвестр Лепкий був прогресивною людиною, з університетською освітою (Львівський університет: класична філологія і теологія), виступав з літературними творами під псевдонімом Марко Мурава, писав українською, польською, німецькою мовами, брав участь у виданні часопису "Правда", підготовці шкільних підручників, видавав популярні книжечки, був головою "Селянської ради".
 
Ведуча: Перші уроки освіти та виховання майбутній письменник набував удома. Домашній учитель Дмитро Бахталовський, крім навчання, знайомив хлопчика з літературними творами, здібний учень знав напам'ять багато віршів Тараса Шевченка, читав "Марусю" Г.Квітки-Основ'яненка.
 
Ведучий: Коли Богдану виповнилося шість років, його віддали до Бережанської школи з польською мовою навчання (відразу до другого класу). На той час батьки перебираються з "цивілізованого" Крегульця до глухого Поручина, ближче до сина.
Закінчивши школу, Богдан вступає до бережанської польської гімназії.
 
Ведуча: Тут були український та польський хори. Час від часу наїздив сюди мандрівний театр "Руської бесіди", отож юний Богдан не проминав популярні вистави "Настасю Чагрівну" В. Ільницького, "Розбійників" Ф. Шіллера, "Наталку Полтавку" І. Котляревського, "Запорожця за Дунаєм" С Гулака-Артемовського, "Ой не ходи, Грицю..." М. Старицького.
ВзаписузвучитьфрагментаріїНаталкиПолтавки зоднойменноїп'єсиІ. Котляревського.
 
Ведучий:Тут у гімназії він починає віршувати. Під впливом бабусиних оповідей пише поему про русалок і ховає її під стріху, де вона й пропадає. Бере уроки малювання у славетного Юліана Панкевича і після закінчення гімназії вступає до Віденської академії мистецтв, бо серйозно готувався стати художником, але відчув, що його покликання в іншому, і перевівся до Віденського університету.
 
Ведуча:На ці роки припадає його активна літературна діяльність: він пише поезії, оповідання, перекладає, робить доповіді на засіданнях студентського товариства "Ватра". З 1895 р. його твори починають з'являтися на шпальтах "Діла", "Буковини" та інших періодичних видань. В цей період він створює цілу низку віршів, знайомиться з Іваном Франком.
 
Читець:
Не голосні мої пісні:
Вони лунають - мов у сні,
У сні якімсь дивнім-дивнім,
В недоспанім, в нездійсненім,
У сні про щастя, про любов,
А дійсність - кривда, дійсність - кров.
 
Й шумить до мене тихий гай:
"Повіки затули, співай,
Най сняться нам квітки, весна,
Хоч тут зима й квіток нема".
І кличе поле: "Тихо будь!
Піснями серця не троюдь!"
 
А люди; люди?! Ті мовчать.
Що кращі - в тихім гробі сплять,
Й не знаю: чують там вони
Мої пісні, ці тихі сни?
А другі - другим байдуже,
Для третіх - я співаю зле.
 
Вони сичать, немов вужі:
- Нечистий звук, слова чужі,
Співає не у слушний час,
Та пісня, брате, не для нас!
Га! Не для вас. Я знаю те.
У вас в душі не те, не те!..
 
Не голосні мої пісні.
Вони лунають - мов у сні,
У сні якімсь дивнім-дивнім,
В недоспанім, в нездійсненім,
У сні про щастя, про любов,
А дійсність - кривда, дійсність - кров.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ведучий:Після закінчення університету Лепкий знову повертається до бережанської гімназії, але вже як викладач української й німецької мов і літератур. В цей період він експериментує в жанрі драматургії і пише п'єсу "За хлібом", яку поставив театр "Руська бесіда". На початку 1899 р. Богдан Лепкий разом з дружиною переїздить до Ягеллонського університету в Кракові викладати українську мову та літературу.
 
Ведуча: Незабаром помешкання Лепких на Зеленій, 28 стає своєрідно "українською амбасадою". Сюди часто приходять Василь Стефаник, Остап Луцький, Кирило Студинський, Михайло Бойчук. Дорогою до Італії гостював у Лепких Михайло Коцюбинський, бували тут Ольга Кобилянська, фольклорист Федір Вовк.
 
Ведучий:Одна за одною виходять збірки оповідань, віршів, літературознавчі дослідження, переклади польською мовою "Слова о полку Ігоревім" якому Іван Франко дав високу оцінку. Твори Богдана Лепкого починають перекладати польською, російською, чеською, німецькою, угорською та сербською мовами.
 
Читець: Бачиш, як листя паде?
Осінь іде.
Чуєш той шелест і шум?
Смертельний сум.
З півночі вітер летить,
квіти в'ялить;
Голови хилять д'землі,
плачуть в імлі.
Плачуть, що сонця нема,
що йде зима.
Плачуть, а листя паде, -
осінь іде.
Прийде вона і на нас –
всьому свій час.
  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ведуча: Почалася перша світова війна, яка застала родину в Яремчі на Гуцульщині. Восени 1915 р. Лепкого мобілізують. Але на фронт він не потрапив, а одержав призначення для культурно-освітньої роботи серед військовополонених. Згодом опиняється в Німеччині де продовжує культосвітню діяльність: організовує виставки, концерти. Події війни знайшли відображення у багатьох поетичних і прозових творах Богдана Лепкого. Передусім це поема "Буря", з якої, на жаль, збереглися тільки фрагменти.
 
Читець: Шаліла буря. Грім за громом
У землю з луском бив з небес,
І, мов відорваний з припону
Якийсь казочний лютий пес
Встікався, зливсь над моїм домом...
 
Здавалося, хвилина суду
Прийшла і наблизився час,
Коли без праці і без труду
Земля і небо, світ і люди
Пропадуть в безвістях нараз...
 
Отак і молодість минеться,
Як тая буря навесні.
Погаснуть очі, карк зігнеться
І вже не випрямиться, ні!
Огонь погасне й не займеться.
 
І тільки в північну годину,
Коли тебе покине сон,
З жалем спімнеш минулу днину,
І спомини у ту хвилину
Роєм ударять до вікон.
  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ведучий:По закінчені війни Лепкий відвідує Бережани, Жуків, скрізь бачить розруху, злидні. Нарешті повертається до Німеччини, де продовжує літературну працю, співробітничає у видавництві "Українське слово".
 
Ведуча: У 20-30-ті роки письменник виступає переважно в жанрі історичної прози. Слід згадати цикл повістей, пов'язаний з образом гетьмана Мазепи. Лепкий змальовує гетьмана як державного діяча, політика, патріота, як високоосвічену особистість. Гетьман дбав про освіту в Україні, про збереження українських земель, багато зробив для будівництва храмів, громадських та адміністративних споруд.
 
Ведучий: Письменник показав складність обставин, у яких діяв Мазепа. Підпорядкувавши своє життя найвищій меті - боротьбі за незалежність України, він вимушений був до певного часу приховувати свої наміри від Петра І і шукати шляхів позбавлення колоніальної залежності України. Ідеєю державності України сповнений внутрішній діалог Мазепи з Петром І: "Ти будуєш нову царську державу на кістях сотні поневолених народів. Я рішився будувати свою, незалежну від деспотії твоєї. Я зрадив тебе, бо не хотів зрадити власної ідеї".
 
Ведуча:Богдан Лепкий належав до кола прогресивних діячів української культури. Його особисті й творчі зв'язки з Іваном Франком, Миколою Лисенком, Михайлом Коцюбинським, Ольгою Кобилянською, багаторічна дружба з Василем Стефаником, самовіддана праця над виданням творів І. Котляревського, Марка Вовчка, Ю. Федьковича, Т. Шевченка, ґрунтовні дослідження творчості цих письменників висувають Богдана Лепкого на одне з чільних місць в українському літературному процесі.
 
Ведучий:Більшу частину свого життя Богдан Лепкий провів на чужині. На чужині і помер. 21 липня 1941 року його поховано у Кракові на Раковецькому цвинтарі.
Які на початку вечора знову звучить сумна трембіта
 
Читець: Видиш, брате мій,
Товаришу мій,
Відлітають сірим шнурком
Журавлі в вирій
 
Чути: кру!кру!кру!
В чужині умру,
Заки море перелечу,
Крилоньки зітру.
 
Мерехтить в очах
Безконечний шлях.
Гине, гине в синіх хмарах
Слід по журавлях...
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Бібліотекар:Перегорнуті останні сторінки життя і творчості яскравої і талановитої людини. Вся його щира любов до рідної України, українського народу, неповторної краси природи в його творах, які представлені на цій книжково-ілюстративній виставці "ПОВЕРНУТЕ І'МЯ". І ми пропонуємо вам ще раз, за допомогою бібліографічного огляду, прослідкувати творчий шлях цієї людини.
 
Підготували працівники центральної
бібліотеки Генічеської ЦБС
 

 

Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 
Бібліотека працює:
з 9:00 до 18:00
п'ятниця – вихідний день
останній понеділок місяця –
санітарний день