"Солданські вдови ... Журавки сиві"

"Солданські вдови ... Журавки сиві"
(Вечір-реквієм)
 
Звучить пісня "Їхав козак на війноньку" (сл. народні, муз. М.Гайворонського)
 
Ведучий 1: Травень 45-го був щедрим на тепло. Буйно квітував бузок, і величезні пахучі оберемки його кидали солдатам, які поверталися в рідні краї з важких воєнних доріг!
 
Ведучий 2: Як на них чекали! Чекали чоловіка, батька, коханого.
 
Ведучий 1: Не всі повернулися з воєнних доріг: чорні хустки печалі ще довго покривали передчасно посивілі голови солдатських вдів.
 
Ведучий 2: Скільки їх, молодих, вродливих, убитих горем, залишилося жити в самоті! Ніхто не вів тоді тієї сумної статистики.
 
Ведучий 1: Важко їм довелося. Проте так уже влаштоване людське буття: живі мусять жити. І вони жили. Давали лад собі, дітям, господарству.
 
Ведучий 2: Про кожну з них можна розповідати не один, а кілька днів підряд. І буде це бентежна повість про невмируще кохання, жіночу вірність, відданість материнському і громадянському обов'язку.
 
Ведучий 1: Скромно живуть солдатські вдови. Несправедливо мала в них пенсія. Отож живуть, щоб нікому не заважати, невістку чи зятя, крий Боже, не зобидити і догодити усім – і внукам, і правнукам. Низько-низько вклоняємось вам, дорогі солдатки.
 
Читець: Ой, літали в небі в парі журавлі,
Та звили гніздечко рано по весні.
Двоє журавляток вивели вони,
Захищав їх батько дужими крильми.
 
Разом все літали, в небі, в висоті,
Доглядали діток ніч і день при дні
Та одного разу журавель пропав,
Зосталась журавка й двоє журавлят.
 
Плаче журавлиха, все літа, літа
Журавля шукає в полі, де жита
Виглядає милого, щастя – долі жде,
Вірить, що вернеться, вірить – що прийде.
    
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ведучий 1: Чим виміряти невимовний біль вдовиного серця? Вона й донині пам'ятає, як у домівку прилетіла страшна звістка: "Ваш чоловік загинув смертю хоробрих". Відразу обірвалися усі надії. На тендітні плечі лягла тяжка чоловіча робота і безкінечні думи і турботи про дітей.
 
(Звучить пісня "П'є журавка воду" (сл. І.Зінченка, муз. О.Зуєва).
 
Ведучий 2: Вони, жінки, відбудовували господарство, орали й часом навпіл зі своїми слізьми засівали землю, налагоджували повоєнне життя. Чимало невзгод випало на їх долю.
 
Ведучий 1: Кажуть, що у війни не жіноче обличчя. Я не знаю війни, але не можу позбутися думки, що у війни обличчя вдови.
 
Ведучий 2: Жінок з вдовиною долею залишилось небагато живих. Зараз вони тяжко хворіють, бо величезні випробування лягли на вдовині плечі. Скільки горя, скільки безнадії вони пережили.
 
Ведучий 1: Сивою журавкою кружляє вдовина пам'ять, і чоловіки живі у їхніх серцях. І сліз немає, усі виплакані безсонними ночами. Сил залишилось мало.
 
Ведучий 2: Вдовиними слізьми і потом зрошені поля. Їхніми долонями надоєні тисячі літрів молока. Вдовиними мозолями побудовані нові хати, висаджено сади.
 
Ведучий 1: Низький вам уклін, невсипущі трудівниці – солдатські вдови.
 
(Звучить пісня "Хліб всему голова" (сл. В.Балачана, муз. М.Кудріна).
 
Читець: Чи сонце сіяє, чи небо в похмурі,
Чи дощ, наче сльози, траву полива,
Схилилась над мужем у вічній зажурі
Як докір живим нам, солдатська вдова.
У тузі самотній вже роки прожиті
Зів'яли надії під снігом коси.
А ти ще в чеканні шепочеш молитву:
О, Боже мій милий, його воскреси!
Із щемом у серці бринить, наче тронка,
Твій спогад про мужа, про давнії дні...
А там у шухляді, лежить похоронка –
Останняя звістка з страшної війни.
Добрий день, дорогая Маріє!
Я з тобою й в атаку іду...
Потерпи ще і знай: твоя віра
Допоможе нам всім у бою.
    
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
(Звучить пісня "В землянке" (сл. О.Суркова, муз. К.Листова).
 
Ведучий 1: Материнська любов, мудрість матері, мужність матері. Звичні словосполучення, чи не так? Від кого ж і чекати вірності в любові, як не від матерів? У кого ж більше терпіння, чуйності, безстрашності? В матерів наших!
 
Ведучий 2: Я схиляю голову перед тими матерями, які просту життєву арифметику чують мудрим материнським серцем. Оті знання й допомогли їм вистояти в грізні роки Великої Вітчизняної. Та й не лише тоді.
 
Ведучий 1: Коли поверталися чоловіки, сини і брати, це на їхні плечі лягло світло зустрічі, а якщо не поверталися – тінь вічної втрати чи не їх торкалося чола? В кожній рисочці материнського обличчя – жіноча надія на мир, на радість, на долю щасливу.
 
(Звучить пісня "А льон увіте" (сл. В.Юхимовича, муз. І.Сльоти).
 
Ведучий 2: Мало щастя випало на долю матерів наших. Але й краплини щастя вони уміли зберігати особливо. Ніхто, крім них не зміг би так. Тільки вони – вічні, терплячі трудівниці в холодній хаті і на убогому полі. Тільки їхнє серце могло не розірватись, витримати погляд голодних сирітських оченят і тоненьке: "Мамо, дай їсти". А на полиці голодно і холодно.
І тамувала ненька дитячий голод ласкою материнською, нерозтраченим теплом своєї душі.
 
Ведучий 1: Солдатські вдови... Скільки їх, наших славних жінок, які одержали страшні повідомлення про смерть чоловіка, не вірили, чекали, виглядали тих, кого проводжали на війну з малими дітками на руках. Чекали і оберігали діточок своїх.
 
Ведучий 2: Їм треба було скрізь встигнути: і в полі, і в домі. Треба було зберегти сиріток, щоб вийшли з них люди роботящі й порядні, щоб не соромно було за них перед пам'яттю батька їхнього.
Ми низько схиляємо голови перед вами, матері наші, солдатські вдови. Бо обличчя нашої Перемоги жіноче, бо були ви для нас, дітей війни і за батька, і за матір, бо втілили ви в дітях своїх все хороше, про що мріяли, до чого прагнули.
 
Ведучий 1: Багато з тих пір промайнуло літ, але холодні весняні води несуть і несуть в Дніпро легенди героїв, розквітають яскраві весняні квіти на могилах героїв.
 
Ведучий 2: Під горою піниться Дніпро,
І стоять тополі, наче варта
Щоб ніщо порушить не могло
Спокій невідомого солдата.
 
 
 
 (Звучить пісня "Песня о Днепре" (сл. Є.Долматовського, муз. М.Фрадкіна).
 
Ведучий 1:  Шановні гості! Пропонуємо Вам невеличкий концерт
Гумореска П.Глазового "Сердита свекруха"
Пісня "Вася – Василек" (сл. Алімова, муз. А.Новікова)
 
Гумореска Ст. Олійника "Любов і машинка".
Пісня "Севастопольский вальс" (сл. Г.Рублева, муз. К.Лістова).
 
Ведучий 2:
Солдатські вдови. Журавки сиві
У вічнім боргу перед вами
Для нас віддали ви всі сили
Щоб минула пісня степами
 
 
 
 
(Звучить пісня "Осіннє золото" (сл.  Д.Луценко, муз. І.Шамо).
 
Зі словами подяки до гостей, до членів клубу "Марічка" звертається зав. бібліотекою.
Вручення квітів та подарунків всім присутнім.
 
Ведучий 1: Запрошуємо всіх гостей нашого свята на чай.
 
Підготувала Л.Вакуленко,
бібліотекар Рибальченської сільської
бібліотеки-філії Голопристанської ЦБС
 

Календар подій

 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
Бібліотека працює:
з 9:00 до 18:00
п'ятниця – вихідний день
останній понеділок місяця –
санітарний день