"Правди й вольності пророк"

"Правди й вольності пророк"

(Вечір, присвячений 194 річниці від дня народження Тараса Григоровича Шевченка)

 

 
У сценарії використана поезія ювіляра
Зала святково прикрашена. На сцені – портрет Т.Г.Шевченка.
Ведучі посеред сцени за столом.
 
(Звучить запис виконання пісні "Орися" ансамблем "Берегиня")
 
Ведучий 2: Доброго дня, шановні друзі! Ми раді вітати Вас у цій залі. Сьогодні ми зібралися на честь 194 річниці від дня народження Тараса Григоровича Шевченка.
Ужедля багатьох поколінь українців Т.Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія його всеприсутності, всезрозумілості і всезнання про нього. Шевченко як явище велике й вічно живе - невичерпний, нескінченний і незупинний. Волею історії його ототожнено з Україною, і разом з її буттям триває Шевченкове, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, озиваючись до нових болів і дум, стаючи до нових скрижалей долі.
 
Ведучий 1: Шевченка розуміємо настільки, наскільки розуміємо себе - свій час і Україну в нім. І наша доба, як і кожна попередня, прагне наблизитися до розуміння Шевченка. Та, щоб краще збагнути його як нашого сучасника, треба повніше збагнути його як сучасника людей, проблем, суспільства середини 19 століття. Шевченко сам приходить у наш час. Проте й ми повинні йти в його час. Тільки так між нами й ним глибшатиме взаєморозуміння.
 
Читець: Таке просте, таке доступне,
Таке сміливе, волелюбне,
Таке гаряче і живе!...
Воно магічну силу має -
Всю душу враз перевертає
І так прихопить за живе,
Що вже і плаче, і сміється,
На нього щиро озветься
І наче заново заб'ється
І затріпоче - кожне серце!
Воно - опора Україні,
Рясна весна у дні осінні,
Жива вода в нелегкий час!..
Це вистражданий дар людині,
Щоб крила зводила орлині,
Щоб пломінь совісті не згас!
 
(Відеопрезентація шевченківських місць)
 
Ведучий 2: Я розповім Вам про Шевченка, який не писав віршів.
Маленьким хлопчиком він, як і ми, слухав українські пісні, бачив те саме небо, ті самі зорі, ті самі бур'яни, таку саму землю, яку бачимо ми.
 
Ведучий 1: Так, він був кріпак. І не з власної волі пішов служити до свого пана, покинувши рідних. Не з власної волі він мандрував шляхами України, Білорусії, Литви. Але все, що він бачив, назавжди залишиться з ним. Так він потрапив в Петербург. Можливо, з власної волі, але, все-таки, з панської ласки він починає вчитися малювати. Щаслива доля звела його з людьми, які оцінили талановитого юнака, які не пошкодували грошей і зусиль, щоб викупити його з цього рабства. І потім його не залишили.
 
Ведучий 2: Щаслива зірка вела його далі. Навчання в Академії мистецтв, успішні ілюстрації літературних творів, історичних написів, збірок.
 
Ведучий 1: А через декілька років - перша подорож в Україну, яку він побачив іншими, дорослими очима.
 
Ведучий 2: Закінчивши навчання, знову повертається на Батьківщину - тепер вже працювати. Стає співробітником Археографічної Комісії. Подорожує по Україні, збирає історичні та етнографічні матеріали, відвідує пам'ятні місця, змальовує історичні пам'ятки, збирає перекази та пісні.
 
Ведучий 1: Всього через три роки його заарештовують за вірші, які написав "другий" Шевченко, той, що не міг миритися з болісною дійсністю. А він міг. Його віддали в солдати, заборонили писати і малювати. А він все одно пристосувався. І знайшов собі друзів.
 
Ведучий 2: І його щаслива доля допомогла йому потрапити в наукову експедицію. Нікому не заважав, працював над зібраними матеріалами. Але слава того, "другого", Шевченка лякала владу. Його вдруге відправляють подалі від людської уваги. Але він витримав.
 
Ведучий 1: Потім, після 10 років заслання, звільнили. Деякий час перебував в Москві. Повернувся в Україну. Став одним з діячів з організації недільних шкіл. Упорядкував і видав "Букварь южнорусский". Захворів і в 47 років помер.
 
Ведучий 2: Що сказати, тяжке життя... Але скільки було людей, яким довелось страждати більше... Скільки було невизнаних геніїв, яких оцінили лише після смерті... Чи не оцінили зовсім...
 
Ведучий 1: Саме тому великий Кобзар заприсягнувся:
 
Читець: "Подражаніє 11 палму"
Воскресну нині! Ради їх,
Людей закованих моїх,
Убогих, нищих ...возвеличу
Малих отих рабів німих!
Я на сторожі коло їх
Поставлю слово...
 
Ведучий 1: Поезія Шевченка надзвичайно особиста, інтимна і автобіографічна. Але, як не дивно, цілі періоди Шевченкового життя, по суті, більша частина його зрілих літ, залишаються поза межами його віршів.
 
Ведучий 2: Немає, наприклад, жодної згадки про життя в Петербурзі, про Академію мистецтв, немає згадок про час, проведений в Україні, нічого немає про таку визначну подію, як визволення з кріпацтва.
 
Ведучий 1: Єдиний виняток становлять лише перші роки заслання та останні місяці життя. Дивно, чи не так?
 
Ведучий 2: Саме тому автор дослідження життя і творчості поета Григорій Грабович приходить до висновку, що у випадку Шевченка ми маємо справу з двома дуже різними сприйняттями і визначеннями поетом самого себе.
 
Ведучий 1: Тобто мова йде навіть не про різні установки чи стилі, а про дві різні особистості. Ось чому ми сьогодні говоримо про двох Шевченків.
 
Ведучий 2: Перший - інтелектуал, зріла, цивілізована людина
 
Ведучий 1: Другий - дуже, можливо, навіть надміру емоційний, непристосований. Саме цього, "другого", Шевченка ми з вами знаємо.
 
Ведучий 2: Другий Шевченко не бачить півтонів і ділить людство і світ на абсолютне Добро та абсолютне Зло. Немає середини. Він відмовляється приймати правду й мудрість цього світу. Якимось дивом саме він знайшов такі слова, які сколихнули душу нації:
 
Читець: "Ну щоб, здавалося, слова"
Ну щоб, здавалося, слова…
Слова та голос - більш нічого.
А серце б'ється - ожива,
Як їх почує!..
 
Ведучий 1: Чи знаєте Ви українця, який залишився б байдужим до його слів?
 
Читець: "Гайдамаки"
Все йде, все минає - і краю немає,
Куди ж воно ділось? відкіля взялось? і дурень,
І мудрий нічого не знає.
Живе ... умирає... одно зацвіло,
А друге зав'яло, навіки зав'яло...
І листя пожовкле вітри рознесли.
А сонечко встане, як перше вставало,
І зорі червоні, як перше пливли,
Попливуть і потім...
 
Ведучий 2: Можна сказати, що він знайшов код, за допомогою якого зміг спілкуватись напряму не лише зі своїми сучасниками, але й цілими поколіннями нащадків. І тут немає нічого раціонального.
 
Ведучий 1: Ми сприймаємо Шевченка, бачимо його таким, яким він представив себе у своїх поезіях.
Це-мученик, пророк, що живе життям народу й лише для народу. Можна сказати, що він сам створив цей міф і ми з вами іноді закриваючи очі на факти, віримо йому.
 
Ведучий 2: Здається, часи міфів та легенд давно пройшли, і в наш раціональний час ніхто вже в це не вірить, але ж ми віримо, всупереч всьому, в нашу легенду, в наш український міф - в Шевченка. Ми сприймаємо історію так, як він нас навчив. А на думку Шевченка, правду про українське минуле неможливо вивчити з книжок чи архівів, цю правду можна тільки відчути, сприйняти як откровення.
 
(Виконання пісні "Думи мої" ансамблем "Берегиня")
 
Ведучий 1: Шевченко в повному значенні слова національний поет. Тим то пояснюється й той ніде інде у світі нечуваний, загальний культ Шевченка серед українського народу, як національного пророка...
 
Ведучий 2: Важко знайти будь-якого героя чи генія, який міг би символізувати свою націю так, як Тарас Григорович Шевченко, український національний поет і митець. Він був вірним і відданим сином свого народу, доказом чого є його і життя, і мистецтво - поетична творчість.
 
Ведучий 1: Франко писав:
 
Ведучий 2: "Та я думаю, що для нас, виплеканих і вихованих Шевченковою піснею, у яких Шевченкове слово нерозривно зіллялося з усім найкращим і найвищим, що дає нам сьогочасна наука і новочасна культура, — що для нас давно настала супроти Шевченка ота історична перспектива. Ми можемо спокійно слідити за кожним розмахом його орлиного крила, можемо розбирати критично його погляди і не потребуємо жахатися ущербу для його честі і для нашої національної гордості, коли нам доведеться признати якийсь його погляд хибним або думку якусь неясною.
 
Ведучий 1: Ми знаємо, що наш поет був чоловік, значить - міг і мусив помилятися. Його "Кобзар" для нас не Коран і не Євангеліє, і навіть не підручник історії, чи політики, чи філософії, і виказання одної-другої помилки нічогісінько не вхибить його вартості, бо його вартість у тім гарячім, чистім, щиро людськім почутті, яке ніколи не помиляється і, лежачи в основі всіх поступових і ліберальних програм, лишається безсмертним, хоч і як би змінилися побудовані на нім логічні програмові конструкції".
 
Читець: Немудрий цар твоє премудре слово
Топтав полками - квітли пурпурово
Ненатлі болі українських ран!
Зухвалий вождь, озлоблений тиран,
Його обкраював...
Щоб дух слабів... Та полум'ям тверезим
Воно збуяло — і росте як мста!
Воно німим розковує уста,
Воно, як прапор, стало на сторожі,
Здолавши в порох тами зловорожі, -
На всіх язиках, сяючи в віки,
Веде до правди всі материки!
 
Ведучий 2: Так у 1964 р. писав Яр Славутич.
 
(Виконання пісні "Ой чого ти почорніло" ансамблем "Берегиня")
 
Ведучий 1: Про Тараса Шевченка - поета й людину - написано вже не одну сотню книжок мовами різних народів світу, не одну тисячу наукових розвідок та публіцистичних і популярних статей, і несть числа виголошеним на його честь доповідям та промовам. Обсяг Шевченкіани можна порівняти хіба що з обсягом літератури про найбільших світових поетів і митців.
 
Ведучий 2: "За красою і силою багато хто ставив його на рівні з Пушкіним і Міцкевичем. Ми готові йти навіть далі в цьому. У Тараса Шевченка є та безпосередня краса вираження народної поезії, яка хіба тільки іскрами виблискує у великих поетів-художників, таких, як Пушкін і Міцкевич, і яка на кожній сторінці "Кобзаря" вражає вас у Шевченка...У нього справді є кипуча, часто нестримна пристрасть Міцкевича, є і чарівність пушкінської ясності..." (Аполлон Григор'єв).
 
Ведучий 1: Вашій увазі ми пропонуємо уривок з фільму "Тарас Шевченко"
 
(Перегляд відеосюжету)
 
Ведучий 2: Славетний сербський драматург Броніслав Нушич казав: "Шевченко не поет, а голос душі українського народу, його крик, сльоза і глибоке зітхання, стогін і разом з тим поклик гніву того народу".
 
Ведучий 1: "Є поети одного міста, одного села, одного народу. Але є поети всіх міст, всіх сіл, всіх народів. Шевченко саме такий поет..." (Турецький поет Назим Хікмет)
 
Ведучий 2: Вселюдські ідеали - це той найперший момент, що поставив Шевченка нарівні з усіма тими великими світочами духу інших народів, які стали безсмертними завдяки безсмертності ідей, що ними вони захоплювались.
 
Ведучий 1: Велич Шевченка полягає передусім у тому, що він зумів сполучити українське з вселюдським. Він був великим ідеалістом у своєму житті й творчості, і коли навіть позбувся романтизму, то залишився вірним ідеалізмові по кінець свого життєвого і творчого шляху.
 
Ведучий 2: Не дивно відтак, що кожне покоління, кожен інтелектуальний рух українства по-новому ставить і вирішує для себе проблему Шевченка, яка, по суті, є не так самоідентифікацією автора "Кобзаря", як пошуком власної тотожності
 
Ведучий 1: Крізь призму Шевченкової образності, немов через той магічний кристал, прагнемо узріти щось таке, що доглибно характеризувало б сутність нашого буття, його прихований від стороннього ока сенс, що означило б сув'язь таких непростих, драматичних і нерідко також непослідовних часових материків нашої України - від далекого минулого до трагічного 20 ст., а від нього до осягнення перспектив віку 21ст...
 
Читець: Поклін тобі, народних нужд співаче,
Від міліонів, для котрих ти жив,
Від України, що ще й нині плаче
В тім самім горі, як ти і лишив!
 
Поклін могилі твоїй, що руйнує
Ненависть дика й глупота сліпа!
Дарма! До неї, хоч най злість лютує,
Не заросте народная тропа...
 
Та ні, дармі укази і доноси,
Що пригнетуть, не вб'ють твої слова!
З-під гніту їх сильнішою, ніж доси,
Повстане правда, вічна і жива!
 
Небавом проясниться світ над нами!
Щасливі, вільні, ми зо всіх сторін
Святої України громадами
Підем к могилі твоїй на поклін.
 
(Виконання пісні "Реве та стогне" ансамблем "Берегиня")
 
Підготувала О.Фурса, зав. сектору

Календар подій

  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930   
Бібліотека працює:
з 9:00 до 18:00
п'ятниця – вихідний день
останній понеділок місяця –
санітарний день