Моя династія
(матеріали до проведення вечора-портрета, присвяченого династії Голобородьків)

Зміст заходу:

1. Вступне слово про династію Голобородьків.
2. Зустріч з представниками династії Голобородьків.
3.Перегляд літератури "Сімейність як імпульс творчості".
4. Бібліографічний огляд літератури "Неспокої серця й душі".
 
1. Вступне слово про династію Голобородьків
У всіх людей одна святиня,
Куди не глянь, де не спитай.
Рідніша їм своя пустиня,
Аніж земний в чужині рай.
Їм красить все їх рідний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без Батьківщини.
(М.Чернявський. "Рідний край")
 
Херсонщина... Розлогі степові простори, чудові лісові краєвиди, багатий тваринний світ, розкішні заповідні зони, бурхливі морські хвилі і тихий сплеск води в дніпровських заплавах, високе голубе небо і щедре південне сонце - все це смаглява Таврія. Але наша херсонська земля відома не тільки своєю родючістю, але й прекрасними, чудовими людьми, чиї роботящі руки, прекрасні таланти прославили і прославляють наш край. Наші земляки показали себе в найрізноманітніших проявах сьогоднішнього життя, але зараз, на нашому зібранні, розмова про духовність. Потужний пласт духовного життя Херсонщини становлять письменники, педагогічні працівники, науковці. Але, крім того, сьогодні нам хотілося б ще звернутися до такого незвичайного явища як сімейні династії. Поняття "династія" застосовують до родин, де від покоління до покоління передаються фахова майстерність, виховні традиції. Як це досягається, чому вдається далеко не всім? Схоже, над усе впливають життєві орієнтири, духовні й моральні цінності. Можливо, династія - це певною мірою гени, а ще й скарбниця найцінніших родинних традицій, вміння і бажання їх берегти й передати наступному поколінню. І не обов'язково, щоб усі обрали однакову спеціальність, головне - атмосфера творчості і взаєморозуміння. Тому поняття династія ми трактуємо як спадкоємність культурних традицій.
Коло за колом,
виток за витком -
до серцевини,
до суті,
до істини.
Пам'яті важко-
нерідко повзком
довгі долати доводиться відстані.
Хто ми і звідки ми?
Де ми взялись?
Де наші корені?
Де наші витоки?
В тім, що було і забулось колись,
мусить не хтось розібратись,
а ми таки.
Все затопила вода, що спливла:
цеглу, що стала первісною глиною,
кров, що згоріла у жилах дотла,
попіл, що став сивиною полинною...
Пам'яті гірко.
Не від полину -
від мілини і набридлого спокою.
Пам'ять нарешті іде в глибину,
щоб називатись віднині -
глибокою.
Глибше і глибше -
до самого дна, -
так, щоб аж мулу його наковтатися!..
Пам'яті легко -
нарешті вона
певна, що є їй до кого вертатися.
(А. Кичинський ."Память іде"...)
 
Започаткував династію Голобородьків сільський вчитель за фахом Костянтин Йосипович. Кожне нове покоління в своєму духовному розвитку піднімалося на щабель вище: його сини Юрій, Владислав та Олександр, невістка Євдокія, онуки Ярослав та Констянтин...
Показовим, ми вважаємо, буде знайомство з яскравими представниками науково-інтелектуальної еліти Херсонщини з родини Голобородьків, яку представляють доктор педагогічних наук, професор, академік Голобородько Євдокія Петрівна; доктор філологічних наук, професор, академік, член Асоціації українських письменників Голобородько Ярослав Юрійович; головний редактор всеукраїнського науково-методичного журналу "Вивчаємо українську мову та літературу"; Голобородько Констянтин Юрійович.
 
2. Зустріч з представниками династії Голобородьків
Євдокія Голобородько - жінка, яка відома далеко за межами рідної Херсонської області. Вона - доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент Академії педагогічних наук України, академік Академії педагогічних і соціальних наук (СНД), академік Міжнародної академії ім. Яна Амоса Коменського.
Вчитися і вчити. В формуванні людини як незвичайної постаті грають велику роль вчителі. З особливими теплими почуттями згадує Євдокія Петрівна своїх перших вчителів із династії Панчіних, Ніколаєвських і Пятько. Не дивно, що юна Євдокія, вступивши до школи, одразу стала відмінницею і закріпила за собою цей статус на довгі роки. А інакше як на відмінно з такими вчителями і не можна було вчитися. В педучилищі для Євдокії Петрівни прикладом для наслідування були Петро Плахтій, Марія Волкова-Дудко, Ніна Кислиця, Олександра Чернявська, Ганна Зінченко. Далі, в інституті, Євдокію вражали своїми глибокими знаннями викладачі-вчені -професор Віктор Ковальов, член Спілки письменників України Костянтин Лаврунов, кандидати наук Іван і Марія Федірко і Євдокія Юпашевська. На науковій стезі з нею були вчені-методисти, які вплинули на подальшу долю: Олександр Бєляєв, науковий керівник Наталя Пашковська. Згадує Євдокія Петрівна і московських вчених - Лідію Федоренко, Михайла Баранова, Галину Фомічеву, Михайла Успенського, Олену Бистрову і багатьох інших. В оточенні таких талановитих людей неможливо було не створювати методичні матеріали, підручники, посібники на допомогу вчителю, в першу чергу сільському.
На сьогоднішній день у академіка Євдокії Петрівни близько 250 друкованих праць. Серед них - колективні монографії, шкільні підручники російської мови для 5-9 класів, розробки уроків, методичні посібники, статті, рецензії... Євдокія Петрівна - член спеціалізованої вченої ради Херсонського державного університету в підтримку кандидатських дисертацій. Має свою наукову школу, виступає з доповідями на конференціях різного рівня. Вона підготувала двох докторів і 12 кандидатів наук в області методики викладання російської мови.
Не могла незвичайна особистість і в колишні часи, і сьогодні жити і працювати, не маючи громадянської позиції. Євдокія Петрівна впевнена, що: "Одна из лучших идеологий - коммунистическая, которая имеет глубокие корни, фундаментальные теоретические работы и мировой практический опыт". Незважаючи на суспільні реформи, Євдокія Петрівна не змінила своїх поглядів.
В осередку суспільства - початок. Де мешкає жіноча, духовна, моральна основа? Звичайно, в сім'ї! Там, де панує любов, турбота, затишок і довіра. Домашнє вогнище завжди було багатозначним для академіка Голобородько: "Я была десятым ребенком в семье. Когда вышла замуж, то к ценностям, которые передали мне мои родители, прибавились традиции семьи моего мужа". В сім'ї Голобородько-Жакоміних виховували в дітях відповідальність, зацікавленість, прагнення до знань і вміння організовувати свій час.
І своїх дітей - Ярослава і Костянтина (за нашого часу вони - професори, викладачі інституту і університету) - Євдокія Петрівна разом із чоловіком виховали в тих же традиціях...
Сьогодні серед українських жінок модно брати участь в гіндерному русі. Академік Євдокія Голобородько під час кар'єрного зростування жодного разу в відносинах з чоловіками-колегами не відчула зневаги з їх боку: "Борьба между мужчинами и женщинами за первенство всегда меня удивляла. У меня никогда такой борьбы не было. Я всегда понимала, что мужчина и женщина не могут соревноваться, потому что они очень разные и по складу ума, и по характеру восприятия мира, и по способу мышления. На мое место мужчины не претендовали, так же, как и я на их. Настоящий мужчина не допустит, чтобы женщина чувствовала себя некомфортно, была унижена или обижена"...
Кохання приходе і... не уходе. Своє кохання на все життя Євдокія Петрівна зустріла, коли приїхала на практику в сільську школу, будучи ще студенткою четвертого курсу інституту. Юрій Голобородько (заслужений журналіст України, член Спілки письменників України, учасник Великої Вітчизняної війни,  редактор газети "Ленінський прапор", "Ветеран") був завучем школи і викладав російську мову і літературу. "Верю в любовь и считаю, что жить без неё почти невозможно. Ведь все то высокое и возвышенное, что создается и чего человек достигает, - это благодаря любви. Для меня любовь - прежде всего колоссальная работа над собой, ведь все твои жизненные проявления должны способствовать тому, чтобы стать любимой. Однако мне кажется, что современная женщина не готова позволить себя любить. Если она не совсем осмысливает себя, то как же ей строить свои отношения с мужчиной? Она попросту не знает этого", - впевнена щаслива дружина. На щастя для себе і для близьких людей, на це і на багато інших важких життєвих запитань академік Євдокія Голобородько все ж таки знає відповіді, інакше вряд чи вона змогла б правильно і грамотно улаштувати своє життя і виступати зразу в трьох іпостасях: яскравої особистості, дбайливої дружини і матері, відомого вченого...
Юрій Костянтинович Голобородько народився 9 січня 1927 року в селі Новотягинці колишнього Херсонського району Миколаївської області, яке за теперішнім територіальним поділом належить до Білозерського району Херсонської області. Батьками майбутнього письменника були вчителі - Марія Максимівна та відомий на Херсонщині педагог Кость Йосипович Голобородько.
Перші роки життя Ю. Голобородька пройшли в Новотягинці, де вчителював його батько.
У 1930 році Кость Йосипович переїжджає до прилиманного села Станіслав, де він продовжує педагогічну діяльність, працюючи спочатку вчителем, а згодом завучем середньої школи. У великому й красивому Станіславі, що більше нагадував містечко, проходить дитинство майбутнього прозаїка.
Дитячі і підліткові роки Юрія Голобородька були позначені сумом втрат і жорсткими випробуваннями.
Одразу після народження сина померла його мати, вихованням майбутнього письменника займалися батько і бабуся Агафія Федорівна, яка дуже любила онука й приділяла йому багато уваги.
Коли Юрію Голобородьку минуло чотирнадцять років, розпочалася війна, а з нею незабаром і німецька окупація. У цей період свого життя Ю. Голобородько зазнав поневірянь, перебуваючи в німецьких таборах і працюючи на важких роботах. Визволений з неволі, добровільно вступив до лав Радянської армії і брав участь у боях на чехословацькій землі.
Писати Ю. Голобородько почав під час військової служби. Першими формами роботи зі словом стали кореспонденції та матеріали для армійської газети. У період військової служби він відчуває потяг до роботи зі словом, інтерес до літературної справи.
Цілком закономірно, що після демобілізації Ю. Голобородько вирішив здобути гуманітарну освіту, опанувати професію, що найтіснішим чином пов'язана з секретами літературної майстерності, й вступив до історико-філологічного факультету Дніпропетровського університету, який зіграв помітну роль у формуванні його літературних уподобань та письменницької культури.
Навчання в університеті стало важливим етапом у літературному зростанні Юрія Голобородька. Неабиякого значення він надає журналістиці, багато пише газетних матеріалів, активно друкується в дніпропетровських виданнях. Успішній журналістській діяльності сприяє й непересічний життєвий досвід Ю. Голобородька, що безпосередньо позначився на його літературній майстерності - вмінні відшукати суспільно важливу тему або проблему, знаходити цікаві моменти в оточуючому житті - студентському, суспільному, духовному, переконливо формулювати позицію, майстерно будувати оповідь.
Зі студентських часів журналістика на багато десятиліть посіла помітне місце серед творчих амплуа Ю. Голобородька, стала незамінним етапом його письменницького розвою.
Закінчивши у 1956 році Дніпропетровський університет, Юрій Голобородько певний час працює спочатку вчителем, а потім завучем сільських шкіл Дніпропетровщини та Херсонщини. Є сенс відзначити той факт, що наприкінці 50-х років він працює завучем Широкобалківської школи, у невеличкому селі, що знаходиться поруч зі Станіславом, у якому директором школи був його батько Кость Йосипович Голобородько, на той час вже знаний педагог, заслужений вчитель України.
Працюючи на вчительській ниві, Ю. Голобородько надзвичайно активно писав, переважно журналістські матеріали та коротку прозу - етюди, оповідання, новели. Він усе гостріше відчуває спрямованість свого фаху: журналістика й письменництво.
У березні 1960 року в житті Ю. Голобородька відбулася знаменна подія, що значною мірою вплинула на його подальший розвій. Він переходить на журналістську роботу. Через три роки, у 1963-му,
Ю. Голобородько очолює свій перший журналістський колектив й стає редактором районної газети "Маяк" у м. Бериславі на Херсонщині, а ще через три роки, у 1966-му, він одержує   пропозицію   очолити   херсонську   обласну   молодіжну   газету "Ленінський прапор", редактором якої був майже десять років - до 1974 року. Після цього в редакторській діяльності Ю. Голобородька наступила перерва, і він активно працював у галузі прози. Проте з 1992 року письменник знову повертається до редакторського амплуа, редагує херсонську обласну газету "Ветеран".
Журналістика - це важлива форма літературної діяльності. Журналіст є посередником між суспільною свідомістю й конкретним соціально-політичним часом. Особливо зросла вагомість журналістської діяльності в контексті XX століття, яке характеризувалося каскадом складних, яскравих, суперечливих, драматичних, суспільно-духовних подій і процесів. Журналісти й журналістика прагнули оперативно відгукуватися, реагувати на ці явища й фіксувати їх наявність, послідовність розгортання, логіку розвитку.
Журналістика існувала й існує в різних своїх різновидах - газетному, журнальному, телевізійному, радіомовленні. В усіх цих журналістських сферах протягом 60-90 років XX століття активно працював Ю. Голобородько, який  був одним з найбільш досвідчених журналістів Херсонщини. Його журналістський доробок налічує понад тисячу різноманітних за проблематикою, жанровими ознаками матеріалів. Це кореспонденції, репортажі, огляди, проблемні статті, нариси, портрети цікавих особистостей, що розповідають про буденні, вагомі й непересічні події на Таврійській землі.
З-під пера Юрія Голобородька вийшло чимало повістей, оповідань, новел, етюдів, які в різний час виходили друком як окремими виданнями, так і в часописах області і України. Серед них - роман "Великий дзвін" ("Радянський письменник", 1987), "І зостанеться в серці назавжди" (збірник "Не забудьте пом'янути" -. Херсон, 1995), "Дороги в грозах" (Київ: Молодь, 1976), "Таврійські пастелі" (Сімферополь: Таврія, 1977) та інші твори.
Життєвий і творчий шлях письменника тісно пов'язаний з провідними газетами Херсонщини. Його твори часто друкувались в "Наддніпрянській правді", "Придніпровській зірці" (Білозерка),
"Голопристанському віснику", "Херсонському віснику", "Новому дні". Багато творів побачили світ у літературно-мистецькому альманасі "Степ". Це історичні нариси "Олешківська Січ", "Кам'янська Січ", документальні оповідання "Тривожні дні", історична повість "Теплий вітер осені". Річ у тім, що художня проза Юрія Голобородька тісно переплітається з публіцистикою. Можливо, якраз це і сприяло появі документальних речей, таких як "Давній знайомий" (збірник "Забуттю не підлягає"), а також ряду нарисів про знатних людей степового краю.
Цікава деталь: Юрій Голобородько розпочав свій шлях у велику літературу разом зі своїм батьком Костем Голобородьком. У парі з ним письменник видав дві збірки оповідань "Обрії пахнуть вітрами" та "Вчителю мій дорогий".
Ми ще не звикли говорити про Ю.Голобородька у минулому часі, бо помер він зовсім недавно – 3 травня 2009 року. Вічна йому пам'ять.
Досить помітною ознакою творчого характеру Юрія Голобородька була його жива і трепетна зацікавленість неординарним фактажем, складними долями наших сучасників. І цілком природно, що серце письменника оперативно відгукувалось на животворні моменти нашого життя. І можливо тому проза Юрія Голобородька сприймається свіжо, як кажуть, на єдиному диханні.
Родина Голобородьків добре знана в Україні, адже на ниві письменства плідно працювали і працюють письменники і публіцисти Владислав Голобородько, його брат Олександр, сини Юрія Костянтин та Ярослав. Доречі, останній з названих майстрів слова став академіком і першорядним літературним критиком.
Майже при кожній зустрічі з публікаціями письменника не перестаєш дивуватися його невтомному прагненню творити натхненне Слово.
 
3.Перегляд літератури "Сімейність як імпульс творчості"
Голобородько К. Й. Вчителю наш дорогий: оповідання. /К. Й. Голобородько, Ю. К. Голобородько. - Херсон: кн-газ. вид-во, 1961. - 151с.
Голобородько Ю. К. Великий лиман: роман /Юрій Голобородько. - К.: Рад. письменник, 1987. - 314 с.
Голобородько Ю. К. Дороги в грозах: докум. повість /Ю. К. Голобородько. - К.: Молодь, 1976. - 150 с.
Голобородько Ю. К. Королівське полювання: оповідання, повість /Ю. К. Голобородько; ред. Л. Марченко. - Херсон: Олді-плюс, 2002. - 156 с.
Голобородько Ю. К. Лиманські билиці: оповідання /Ю. К. Голобородько. - Херсон: Олді-плюс, 2001. - 56 с.
Голобородько Ю. К. Літо в Буркутах: повість, оповідання. /Ю. К. Голобородько. - Херсон: Чиста криниця, 1998. - 128 с.
Голобородько Ю. К. Таврійські пастелі: оповідання /Голобородько Ю. К.; іл. Ю. А. Кіщенка. – Сімф.: Таврія, 1977. - 141 с.
Голобородько Ю. К. У тривогах часу: повісті /Ю. К. Голобородько.-Херсон: ХМД, 2008. - 228 с.
Голобородько Я. Ю. Південний ареал. Консорціум літературної Таврії: роман-монографія /Я. Ю. Голобородько; ред. О.Шарговська. - К.: Факт, 2007. - 400 с. - Бібліогр. у кінці гл.
Голобородько Я. Ю. Письменники і Херсон /Ярослав Юрійович Голобородько  - Херсон: Персей, 2003. - 128 с.: фото.
Голобородько Я. Ю. Полюси інтелектуальної Таврії: сучасні акценти таврієзнавства /Я. Ю. Голобородько - Херсон: Айлант, 2000. - 228 с.
Голобородько Я. Ю. Світ таврійських письменників: імена, долі, твори: експерим. підруч.-хрестоматія /Я. Ю. Голобородько. - Херсон: Персей, 2001. - 424 с.: іл.
Голобородько Я. Ю. Художні постаті Херсонщини: л-ра рідного краю: експерим. підруч. /Я. Ю. Голобородько. - Херсон: Персей,  2000. - 132 с. : іл.
Голобородько К. Ю. Художній мікрокосм О. Олеся: час у вимірі поетичного слова /К. Ю. Голобородько //Вивчаємо українську мову та літературу. - 2008. - №16-18.
 
4. Бібліографічний огляд літератури: "Неспокої серця й душі"
Вивчати те, що пов'язане з рідною землею, стає ціннісною, етично логічною необхідністю.
Край, у якому людина народжується, розвивається, самостверджується, це одна з вічних цінностей, що супроводжує її на життєвому шляху. В добу вільних міграцій та мінливих моральних цінностей, які все активніше охоплюють людство, ця земля, цей край завжди лишається "малою батьківщиною" для особистості, як би далі не склалася її доля і яку б "велику" батьківщину вона собі не обрала.
"Мала батьківщина" назавжди входить у свідомість, почуття, стає першим досвідом пізнання життя, першими емоційними та розумовими відкриттями, своєю особливою природною аурою. Це першосвіт, що несе початкове інформаційне навантаження про навколишні реалії та реальність, від якого залежать подальші віхи в розвитку особистості  психологічному, духовному, життєвому. "Мала батьківщина" здійснює помітний вплив на формування елементів світогляду й уподобань людини.
Рідний край сприймається особистістю переважно на інтуїтивному рівні. Свідома зацікавленість ним - його минулим і теперішнім, на жаль, не часто виявляється в інтересах й прагненнях особистості. Цей інтерес досить рідко реалізується в її професійних уподобаннях й цілеспрямованих дослідженнях. Інтуїтивна недооцінка рідного краю переходить у його незнання.
Поняття   "рідний   край"   містить   компонент   абстрагованості,    і це закономірно, оскільки воно підкреслено абстраговане. Для кожної групи людей існує свій рідний край.
Для тих, хто народився і живе на колишній скіфській землі, це – Таврія.
Літературна Таврія - це потужна панорама мистецьких індивідуальностей самобутніх постатей.
З цими постатями ми вас познайомимо. У навчально-методичному посібнику Я. Голобородька "Літературний процес Таврійського краю"  (Херсон, 2000) висвітлюється діяльність письменників, які репрезентують Таврійський край у всеукраїнському просторі, аналізуються основні аспекти їх творчості, встановлюються грані їх зв'язку з Таврією, її духовним та художнім буттям.
У підручнику доктора філологічних наук Я. Ю. Голобородька "Художні постаті Херсонщини: література рідного краю" йдеться про життя й провідні напрямки творчості визначних та непересічних письменників Херсонщини, які зробили помітний внесок у розвиток художнього слова Таврії та національну літературну скарбницю. Охоплюються мистецькі постаті від минувшини до сучасності.
Підручник розрахований на освітян, учителів, учнів, ліцеїстів, взагалі на всіх, хто цікавиться духовним життям рідного краю.
З легкої руки молодого професора Ярослава Голобородька, викладача Херсонського державного університету, у повсякденний вжиток може увійти нове наукове поняття "таврієзнавство". Не перший рік учений вивчає життя та діяльність видатних людей - вихідців з Таврії, переважно письменників. Різні начерки доль  Дмитра Овсянико-Куликовського, Миколи Куліша, Бориса Лавреньова, Костянтина Кудієвського та інших, їх внесок у мистецько-образну спадщину. Стараннями молодого науковця вдалося заповнити чимало невідомих раніше сторінок, по-новому побачити й відомі події.
У новому дослідженні доктора філологічних наук
Я. Ю. Голобородька. "Полюси інтелектуальної Таврії: сучасні акценти таврієзнавства" вперше розглядаються проблеми таврієзнавства як науки, висвітлюються теоретичні питання, осмислюється внесок провідних таврійських інтелектуалів, митців у національну та європейську духовну скарбницю, аналізується творчість сучасних художників Таврії.
У динаміці української літератури є період, що вже тривалий час привертає увагу своєю яскравістю й самобутністю. Це кінець XIX - перша третина XX століть - справжня "зоряна" ера в історії національної художньої культури, можливо, один із кульмінаційних моментів її розвитку. У цей час українське художнє слово набуло статусу європейського й світового явища. Письменники українського півдня - це велика й неосяжна тема для дослідження та уважного вивчення. Вона потребує зусиль чималої кількості дослідників і значного часу для її багатоаспектного обстеження. Проте важливо не тільки глибоко проаналізувати проблему, але й порушити її. У книжці Голобородька Я. Ю. "Хронологія слова: письменники українського півдня" окреслено певні підходи до осмислення духовної та художньої спадщини митців, пов'язаних з півднем України. Ця книжка - про окремі сторінки Слова письменників саме українського півдня. А воно було й залишається вагомим.
Останнім часом все більшого поширення набуває термін "таврієзнавство". Варто виділити таку дослідницьку "нішу" в річищі літературного таврієзнавства, як аналіз значення письменників, що репрезентують Таврійський край, у національному та європейсько-світовому художньому просторі. Якщо Таврія є складовою світу, то література Таврії теж становить органічну частку світового художнього руху.
Літературне таврієзнавство - це надзвичайно цікавий і вдячний матеріал для студіювання, дослідження й роздумів, що дає змогу простежити взаємини багатьох літературних талантів з Таврійською землею. З Таврією тісно переплетені життя й творчість Дніпрової Чайки, Миколи Чернявського, Олексія Кручених, Арона Копштейна, Олеся Гончара, Яра Славутича, Костянтина Кудієвського, Юрія Голобородька, Івана Григурка, Володимира Куликівського, Анатолія Кичинського, Анатолія Марущака та ін. Серед письменників, чиї життя й творчість співвідносяться з Таврійською землею, ліричні поети й прозаїки-документалісти, автори поем, драматичних поем, романісти, драматурги й літературні критики, літературознавці, кінодраматурги й публіцисти.
"Світ таврійських письменників: імена, долі, твори" - це підручник- хрестоматія Голобородька Я. Ю., про що й говорить друга частина його назви. Він містить як розгорнуті літературно-критичні розвідки про життєвий і творчий шлях митців, так і значний обсяг самої художньої творчості аналізованих письменників, це крок до створення універсального підручника, який не тільки був би під рукою", але з яким було б зручно працювати новим генераціям юних інтелектуалів.
Ми ознайомили вас з малою часткою творчості нашого земляка, одного з представників династії Голобородьків - Ярослава Голобородька. Довідник "Кто есть кто в Херсонской области. 2004 - 2005 г.г." знайомить читача з людиною багатогранного обдарування Ярославом Голобородьком, відомим поетом і прозаїком рідного краю Юрієм Голобородьком, головним редактором всеукраїнського журналу "Вивчаємо українську мову та літературу" Костянтином Голобородьком, а також Голобородько Євдокією, доктором педагогічних наук, професором, за сумісництвом зараз головою династії Голобородьків.
У бібліографічному покажчику "Знаменні і пам'ятні дати Херсонщині на 2002 рік" відображено матеріали про історичні та культурні події в житті області, ювілеї уродженців краю видатних діячів, життя яких пов'язане з Херсонщиною. Яскравим представником творчої еліти Херсонщини  є журналіст за фахом, письменник за покликанням Голобородько Юрій Костянтинович. З часом журналістика відійшла на другий план, література цілковито заполонила Ю.К. Голобородька. Його "Таврійські пастелі" були мов би містком поміж двома берегами його пристрасті: поряд з ліричними зарисовками, новелетками, оповіданнями є речі репортажного плану з ознаками красного письма. Роман "Великий лиман" - вершина у доробку Ю. Голобородька. Криком кричить у цьому творі наша хвора екологія, і не тільки природного довкілля, а й душі людської. Не можна обминути ще однієї сторони тематики його творчості - минуле нашого краю. Слід відзначити публіцистичні дослідження    Ю.Голобородька, зокрема ті, що ввійшли до збірників "Не забудьте пом'янути" і "Забуттю не підлягає". Голобородько Юрій Костянтинович - член Спілки письменників України з 1978 року.
Чергова праця Юрія Голобородька - це своєрідний іспит перед читачем. Як він буде сприймати його книгу? Стаття Марченка Л. "Минуле немов перед очима..." (Херсон. вісн. - 2007. - №8) знайомить читачів з останнім доробком письменника "У років своя пам'ять". Ця книга буде в нагоді молоді, яка хоче більше знати про минуле нашого регіону, корисною викладачам - для розширення їхнього кругозору, і, звісно, цікавою для широкого загалу читачів. У своїй книзі автор розповідає про видатних діячів російської та української літератури, які відвідали наш край.
80-річному ювілею Юрія Голобородька присвячені статті Таїсії Щерби в Херсонських ЗМІ: Незримі сліди в серці і слові... (Херсон. вісн. - 2007. - №4), До 80-річчя Юрія Голобородька. Журналіста і письменника (Наддніпрян. правда. - 2007. - №1).
 
 
Рекомендована література:
 
Голобородько К. Й. Обрії пахнуть вітрами: оповідання /К. Й. Голобородько, Ю. К. Голобородько. - О.: Маяк, 1966. - 118 с.
Голобородько Я. Ю. Літературний процес Таврійського краю: навч.-метод. посіб. /Я. Ю. Голобородько. - Херсон: Айлант, 2000. - 128 с.
Голобородько Я. Ю. Полюси інтелектуальної Таврії: сучасні акценти таврієзнавства /Я. Ю. Голобородько. - Херсон: Айлант, 2000. - 228 с.
Голобородько Я. Ю. Світ таврійських письменників: імена, долі, твори: експерим. підруч.-хрестоматія /Я. Ю. Голобородько. - Херсон: Персей, 2001. - 424 с.: іл.
Голобородько Я. Ю. Хронологія слова: письменники українського півдня: навч.-метод. посіб. /Я. Ю. Голобородько. - Херсон: Олді-плюс, 2001. - 144 с.
Голобородько Я. Ю. Художні постаті Херсонщини: література рідного краю: експерим. підруч. /Я. Ю. Голобородько. - Херсон: Персей, 2000. - 132 с.: іл.
Голобородько Я. Ю. Художньо-естетична цивілізація Миколи Куліша: монографія /Я. Ю. Голобородько. - Херсон, 1997. - 307 с.
Висоцький В. Дорогами мужності: (про нову повість Ю.Голобородька "Дороги в грозах") /В.Висоцький //Ленін. прапор. - 1977. - 26 берез.
Волинець Т. Скорпіон - створіння отруйне: (про Ю. Голобородька, його повість "Музики для себе") /Волінець Т. //Херсон. вісн. - 2002. - 25 квіт.
Голобородько К. Ю. Художній мікрокосм О. Олеся: час у вимірі поетичного слова /Голобородько К. Ю. //Вивчаємо укр. мову та літ-ру. - 2008. - №16-18.
Голобородько К. Буквар: оповідання /Голобородько К. //Над-дніпрян. правда. - 1972. – 10 верес.
Голобородько К. Годинник: оповідання /Голобородько К. //Ленін. прапор. - 1987. - 16 черв.
Педагог. Науковець. Особистість: до ювилею Є. П. Голобородько /упоряд. В. В. Кузьменко, Н. В. Слюсаренко. - Вид. 2-ге, доповн. -Херсон: Олди-плюс, 2007. - 158 с.: кольор. фото.
Щерба Т. М. Юрій Голобородько: літ.портрет /Т. М. Щерба; ред. М. І. Братан. – К.; Херсон: Просвіта, 2005. - 55 с. - (Літературний портрет). - Бібліогр.: с.51-55.
Щерба Т. До 80-річчя Юрія Голобородька. Журналіста і пись-менника //Наддніпрян правда. - 2007. - 5 січ.
Щерба Т. Незримі сліди в серці і слові...: (до 80-річного ювілею Юрія Голобородька) /Щерба Т. //Херсон. вісн. - 2007. - 25 січ.
Марченко Л. Минуле немов перед очима...: (про нове видання Ю.Голобородька "У років своя пам'ять") /Марченко Л. //Херсон. вісник. - 2007. – 22 лют.

Склали працівники інформаційно-бібліографічного відділу Херсонської центральної міської бібліотеки ім. Лесі Українки.

Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Бібліотека працює:
з 9:00 до 18:00
п'ятниця – вихідний день
останній понеділок місяця –
санітарний день