Ресурси бібліотеки > Віртуальні виставки > Віктор Цой – “Звезда по имени Солнце”

Віктор Цой – “Звезда по имени Солнце”

И мы знаем, что так было всегда:
Что судьбою больше любим,
Кто живет по законам другим
И кому умирать молодым.

Віртуальна виставка «Віктор Цой – “Звезда по имени Солнце”» дозволить прихильникам рок-музики дізнатися багато цікавого з життя та творчості кумира, переглянути фотографії, використати ноти, ознайомитися з літературою та залишити відгук про Віктора Цоя на Стіні пам’яті.

За свій короткий вік (28 років) він написав більше трьохсот пісень, в яких зумів відобразити дух покоління не тільки вісімдесятих, а й нашого періоду. Навіть зараз, коли минуло багато часу, як Віктора Цоя не стало, його фізична відсутність в нашому світі аж ніяк не вплинула на його велику популярність.

На піснях Цоя ще виросте не одне покоління, але ж у чому секрет його успіху? Можливо, в тому, що Віктор Цой був самим собою, не шукав слави та популярності, а його пісні прості та зрозумілі кожному? Ще, можливо, й тому, що його місця так ніхто й не посів? А його чесність, доброта, бунтарство та справедливість надихають і сьогодні? Він, дійсно, був романтиком, який і зараз веде за собою багатьох своїми піснями про любов і свободу, що завжди будуть вічними.

Зірка на ім’я Сонце – Віктор Цой – і досі яскраво світить на небосхилі нашої рок-культури. Ця зірка стала легендою, а життя постало житієм. І можна з впевненістю сказати: «Цой – завжди живий!».


Книжковий ряд

«Чтение книг – полезная вещь, но опасная, как динамит.
Я не помню, сколько мне было лет, когда я принял это на вид…»
В. Цой

Хто твої батьки, хлопче? –
«Мама – анархия,
Папа – стакан портвейна»

«Солдат шёл по улице домой
И увидел этих ребят.
"Кто ваша мама, ребята?" –
Спросил у ребят солдат.
Мама-анархия, папа – стакан портвейна,
Мама-анархия, папа – стакан портвейна»
В. Цой

Народився Віктор Цой 21 червня 1962 року в родині викладача фізкультури Валентини Василівни Цой та інженера Роберта Максимовича Цоя. Єдиний син в сім’ї був метисом: мати – росіянка, а батько, від якого хлопчик успадкував східну зовнішність і дивне коротке прізвище (багато хто вважав його за прізвисько), був корейцем, родом з Казахстану. Ще будучи дитиною у Віктора з’явився стійкий інтерес до художньої творчості: гарно малював, ліпив, слухав музику, багато читав. Навчався легко, але на трійки, паралельно відвідував художню школу. Ще з 5-го класу захопився грою на гітарі, а у 8-му вже організував свій ансамбль.

У 1977 році вступає до Ленінградського художнього училища ім. В. Сєрова, де відразу ж створює рок-гурт. Та на другому курсі Віктора й всіх, хто грав у цьому ансамблі, відрахували «за неуспішність». Так вважає мама музиканта Валентина Василівна Цой: «Думаю, що це пов’язано було з гонінням у той час на рок-музикантів, тому що в цьому гурті були дуже здібні музиканти-початківці». Потім був завод, вечірня школа та художнє ПТУ за спеціальністю «різьбяр по дереву», але за погану успішність йому навіть не видали диплома, а лише довідку про закінчення. Трохи попрацювавши в реставраційній майстерні Катерининського палацу в м. Пушкіні, В. Цой повністю присвячує себе музиці: грає на бас-гітарі в гурті «Палата № 6», пише пісні.


Факти та цитати

  • «Цой приніс з дому пачку фотографій. Ось його батько – схожий на японця, тільки високий. Мама – така біла, навіть ЗАНАДТО російська. Дитинча – це маленький Вітька! Вітя – школяр. Вітя в своєму училищі ріже з дерева різні речі...»

    Наталя Науменко

  • «Напевно, людям, які Вітьку не знають, складно уявити, що хлопчик, який в той час навчався в ПТУ на різьбяра по дереву, що називається «неосвічений», був на цілком пристойному рівні знайомий зі Стародавньою китайською культурою»

    Борис Гребенщиков

  • «Колись ходила історія, що Ви, їдучи на місяць, залишили Віктору сто рублів... – Так, він в той же день побіг і купив собі дванадцятиструнну гітару, а на здачу – біляшів. І так наївся, що потім три дні зелений лежав»

    Коментар з приводу появи першої гітари у В. Цоя під час інтерв'ю з Валентиною Цой, мамою Віктора

Екстримально коротка історія групи «Кіно» –
«Дальше действовать будем мы!»

  • Літо 1981

    В Ленінграді утворився гурт «Гарін і гіперболоїди».

    До неї входили Віктор Цой, Олексій «Риба» (Рибін) та Олексій Волинський. Через рік потому, після того, як пішов Волинський, назва гурту змінилася на «Кіно».

  • 1982

    Запис альбому «45». Перший електричний концерт гурту «Кіно» в Ленінградському рок-клубі та перші акустичні концерти в Москві.

  • 1983

    Гурт розпався, але згодом зібрався знову в складі Віктора Цоя, Юрія Каспаряна, Георгія Гур’янова та Ігоря Тихомирова. Запис з Ю. Каспаряном фонограми «демо» у Олексія Вишні, яка згодом отримала назву «46».

  • 1984

    Запис альбому «Начальник Камчатки» в студії Андрія Тропила.

  • 1985

    Робота над двома альбомами: «Ночь» в студії Тропила та «Это не любовь» в студії Вишні. Останній виходить у світ.

  • 1986

    Виходить альбом «Ночь» та платівка «Red Wave».

  • 1987

    Виходить фільм «Асса», де в фінальній сцені Віктор Цой співає пісню «Хочу перемен!». Після цього гурт «Кіно» набуває всесоюзної популярності. Запис альбому «Группа крови».

  • 1988

    В Алма-Аті проходили зйомки фільму Рашида Нугманова «Игла», в якому Віктор Цой зіграв головну роль і виконав декілька пісень. Почалась повальна «кіноманія». Запис альбому «Звезда по имени Солнце».

  • 1989

    Після успішних всесоюзних гастролей музиканти поїхали до Нью-Йорку, де відбувся прем’єрний показ фільму «Игла» і був зіграний невеликий концерт. Виходить альбом «Звезда по имени Солнце».

  • Літо 1989

    На фестивалі «Золотий Дюк» в Одесі Віктора Цоя назвали кращим актором року, а фільм «Игла» вийшов на друге місце в прокаті радянських фільмів.

  • Осінь 1989

    Група їде до Парижу, де виходить платівка «Последний герой».

  • Весна 1990

    Гурт відправився в Токіо, де був укладений договір по розкрутці гурту «Кіно» в Японії.

  • 24 червня 1990

    Гурт «Кіно» відіграв грандіозний концерт в московському ПС «Лужники». Організатори влаштували феєрверки, запалили Олімпійський вогонь, хоча до цього його запалювали тільки під час Олімпіади в 1980 році. 62 тисячі людей вітали «Кіно» і стоячи співали разом з Віктором Цоєм.

    Це був останній концерт в історії гурту.

  • Липень 1990

    Гурт «Кіно» почав записувати новий альбом, повністю була готова тільки пісня «Красно-желтые дни».

  • 15 серпня 1990 (12:28)

    Віктор Цой загинув в автокатастрофі під Ригою.

  • 19 серпня 1990

    Віктор Цой похований на Богословському кладовищі в Ленінграді.

  • 1990

    Незакінчений альбом музиканти завершили самі та назвали його «Чёрный».

Факти та цитати

  • «Ми пішли слідом за Цоєм, наплювавши на цинізм, безвір'я і загальну невиразність нашого часу... Кожна пісня Цоя – це пісня про любов і свободу. Це вічні пісні – і тому, що вони приголомшливо красиві, і тому, що, на відміну від продовольства, любові і свободи, їх завжди буде не вистачати»

    Артем Троїцький

  • «Рок-гурти привертали до себе жадібну увагу з усіх боків – і тінейджери, і критики, і працівники виконкомів, і правоохоронні органи мали з них свій кайф. Кому задоволення від музики, кому ­– підвищення по службі за арешт ідеологічного диверсанта»

    Олексій Рибін

Поруч зі мною –
«Проснись – это любовь!»

Знайомство

Вперше Віктор побачив Маріанну на дні народження знайомих 5 березня 1982 року. Їй – 23, і вона вже була розведеною, а йому – 19. Віктор навчався в ПТУ, а Маріанна працювала в цирку. Через різницю у віці Віктор перший час сильно комплексував. Потім всі ці дурниці перестали мати значення – для обох. Коли Маріанна вперше почула пісні Цоя, зазнала швидше здивування, ніж захват, але хотілось слухати його ще і ще.

«Петеушниці»

Жінок, які були в житті Віктора до неї, Маріанна визначала зневажливо: «якісь петеушниці». Та, як згадує Олексій Рибін, саме одна з них, перших шанувальниць творчості музиканта із його рідного ПТУ, надихнула Цоя на відому пісню «Восьмиклассницу». Та все це було дійсно несерйозно.

Псих із білим білетом

Закохані полюбляли їздити відпочивати на море в Крим. Якось влітку, коли Маріанна з Віктором збирались в черговий раз поїхати до улюбленого селища Малорічка, несподівано про Цоя згадав воєнкомат (в червні йому виповнився 21 рік). Про те, аби йти служити, втратити два роки, не могло бути й мови. Друзі, які вдало «косили» від армії, порадили лягти на обстеження в Пряжку, відому психіатричну лікарню, що Цой і зробив. Думали, що вкладеться в пару тижнів, та все це затягнулося на півтора місяці: лікар поставив собі на меті або вивести симулянта на чисту воду, або й справді знайти в ньому якісь відхилення. Щоб хоч якось бачитись з коханим Маріанна влаштувалася в Пряжку безкоштовно малювати наочну агітацію, де надивилась на жахіття психіатричного лікування. Завзятість лікаря розбилася об непробивне мовчання пацієнта, і Віктора виписали з лікарні «законним радянським психом» з білим білетом.

Важлива подія

Після всіх цих перипетій Віктор наважився і запропонував Маріанні одружитися. 4 лютого 1984 року вони розписалися. Відзначили весілля в невеличкій квартирі, в яку набилося чоловік сто. І в результаті Віктор перевтомився від цієї радісної події та зліг з температурою.

Сантьор

Їх син народився 5 серпня 1985 року і майже місяць прожив без імені – Цою хотілось вигадати таке, щоб поєднувалось з незвичним прізвищем. Зрештою Маріанна поставила ультиматум: або погоджуєшся на Олександра, або я йду і реєструю сина Христофором. Подіяло… Останні три роки життя Віктор Цой провів з іншою жінкою – Наталею Разлоговою, з якою познайомився під час зйомок фільму «Асса». Але про розлучення з Маріанною мова не йшла – у них був Саша, Сантьор, так вони його називали.


Легендарна котельня –
«О, это странное место – Камчатка»

«Я искал здесь вино, а нашел третий глаз.
Мои руки из дуба, голова из свинца.
Я не знаю, смогу ли допеть до конца.
О, это сладкое слово – Камчатка.
О, это странное место – Камчатка»
В. Цой «Камчатка»

Працювати Віктор Цой почав ще з шістнадцяти років на заводі. Кропітка та монотонна праця з виготовлення дрібних деталей вимотувала, через що змушений був її залишити. І ким лише Віктор не працював – і рятувальником на пляжі, і прибиральником лазні, і різьбярем по дереву, та найулюбленішим місцем стала котельня «Камчатка».

Знаходилась котельня в жахливому місці – з одного боку кладовище, з іншого – парк, а навколо якісь руїни, де зграями бігали бродячі собаки. Великий пустир був завалений дерев’яними ящиками, в центрі стояв сарай, половину якого займав сторож, що охороняв ящики, а половину кочегар, який топив котел, щоб не змерз сторож. До того ж, топив тими ж ящиками, що охоронялися. Так, складно це зрозуміти, але пропрацював він там майже два роки – з 1986 по 1988 рік.

Згодом ця котельня отримала народну назву – «Камчатка», і стала легендарною, завдяки тому, що працював у ній Віктор Цой. Це місце стало паломництвом його прихильників, там працювали і відомі в рок-музиці особистості – Олександр Башлачов, Святослав Задерій, Андрій Машкін та ін.

Якось до котельні завітав чоловік і почав кричати, що йому, мовляв, холодно, чому погано топлять… Віктор повернувся до нього обличчям, і цей чоловік раптом запитав: «Ти ж Віктор Цой, відомий співак. Що ти тут робиш?». «Це моя робота», – відповів Віктор. У Цоя запитували, чому він продовжує працювати в котельні, а він відповідав, що йому подобається. Можливо, працюючи тут, він почував себе впевненіше, цей вид діяльності робив його простішим, ближчим до людей – він був реальною людиною.


«Кіно» в кіно –
«Ты говоришь, что я похож на киноактера»

Потім були кінофестивалі, нагороди. 1989 року В. Цоя визнали кращим актором в конкурсі журналу «Радянський екран». Того ж року він та режисер Р. Нугманов побували в США на фестивалі американського кіно, де представляли фільм «Игла». Після перегляду фільму Віктор Цой та Юрій Каспарян зіграли невеликий концерт. Зала була переповнена голлівудськими зірками, хоча присутні й не розуміли ні слова з почутого, та енергія Віктора, пристрасть його пісень захопили зарубіжну аудиторію.

Взагалі, до кіно у Віктора було серйозне ставлення. Він мріяв зняти всіх рок-музикантів в одному фільмі, створеному за романом Тургенєва «Отцы и дети», класичним твором про взаємовідношення поколінь. Цой хотів зіграти Базарова… Та, на жаль, доля розпорядилася інакше.


Прощай назавжди –
«Закрой за мной дверь,
я ухожу»

«Сегодня кому-то говорят: «До свиданья».
Завтра скажут: “Прощай навсегда”...»
В. Цой

Влітку 1990 року Віктор Цой поїхав відпочивати до Прибалтики, орендував дачу в латвійському селищі Плієньціємс разом з Наталею Разлоговою (останні роки жив з нею) та сином Сашком. Щоранку полюбляв їздити на озеро порибалити, беручи з собою п’ятирічного сина.

Але тоді, 15 серпня о 5 годині ранку, Віктор поїхав один. Сашка, як зазвичай, цього разу не взяв. Наче відчував. Він взагалі відчував багато такого, чого інші не можуть сформулювати. Коли повертався опівдні додому, на повороті вузької дороги автомобіль «Москвич» Цоя врізався в зустрічний автобус «Ікарус». Автобус знесло з дороги в річку, у водія були лише незначні забиття, пасажирів, на щастя, не було, а легковик відкинуло на двадцять метрів, до моста. Експертиза показала, що Віктор помер миттєво.

...Він не вмів жити повільно. Швидкість його «Москвича» в ту рокову мить була не менше 130 кілометрів на годину.

«...Зіткнення автомобіля «Москвич-2141» темно-синього кольору з рейсовим автобусом «Ікарус-280» відбулося о 12 год. 28 хв. 15 серпня 1990 року на 35-му кілометрі траси Слока-Талсі. Автомобіль рухався по трасі зі швидкістю не менше 130 км/год., водій Цой Віктор Робертович не впорався з керуванням. Смерть Віктора Робертовича Цоя наступила миттєво, водій зустрічного автобуса не постраждав... ».

«В. Цой був абсолютно тверезий напередодні загибелі. У всякому разі, він не вживав алкоголь протягом останніх 48 годин до смерті. Аналіз клітин мозку свідчить про те, що він заснув за кермом, ймовірно, від перевтоми». Це рядки міліцейського протоколу та судово-медичної експертизи, які сухо констатують факти.

Для людей, які живуть далеко від рок-культури, вони означали чергову жертву так званого ДТП, яких щодня трапляється дуже багато. Але для багатьох тисяч інших вони несли дещо інше – Віктора Цоя, лідера рок-гурту «Кіно», немає більше в живих.

За офіційною версією, він заснув за кермом. Але ні близькі, ні країна не хотіли в це вірити. Існувало кілька версій трагедії, від самогубства до влаштованого нещасного випадку. Була також інформація про конфлікт між рибаками та Віктором, який відбувся того ранку на озері, а ще, що він живий і його запроторили до психлікарні. Та кому і чим міг заважати кумир епохи вже дозволеної рок-музики? Все це залишається лише чутками, а факти самі говорять про себе.

Поховання Віктора Цоя відбулося 19 серпня в Ленінграді на Центральній алеї Богословського кладовища.

А жизнь только слово,
Есть лишь любовь и есть смерть.
Эй, кто будет петь,
Если все будут спать?
Смерть стоит того, чтобы жить,
А любовь стоит того, чтобы ждать…
В. Цой «Легенда»

Революційні тексти –
«Перемен требуют наши сердца»

У текстах В. Цоя – а саме він є автором майже всього репертуару гурту «Кіно» – романтично піднесені образи змішуються з суто реалістичними, побутовими замальовками з натури, відбиваючи внутрішній світ молодої людини, в них знаходять місце і добрий гумор, а інколи – їдка іронія, яка взагалі характерна для поетичної мови В. Цоя. В більш пізніх роботах гурту помітне «дорослішання» її ліричного героя, відхід від наївного побутописання життя дворів та підворіть, поворот до більш серйозних проблем, заклик до активних дій, морального оновлення.

Ось, що каже про тексти своїх пісень сам Віктор під час інтерв’ю на Мурманському телебаченні в квітні 1989 р.:

Журналіст: Кілька слів про ваші тексти. У них завжди відчувається прагнення до лаконізму, ніколи тексти не перевантажені. А з іншого боку в них завжди таке насичене смислове навантаження. Як Ви працюєте над текстами?

Віктор Цой: Як би вам сказати... Я не працюю над текстами. Це для мене не робота, просто так виходить. Я не знаю, я починаю щось грати, потім починаю щось записувати, роблю якісь чиркушки. А потім виходить пісня. Для мене самого це завжди загадка – що у мене вийде.

Інтерв’ю та цитати

Цой не любив давати інтерв’ю, він взагалі мало спілкувався з журналістами. За життя про нього мало писали.

Найцікавіше з різних інтерв’ю та відомі вислови Віктора Цоя:

  • – Нам за чесність можуть пробачити майже все: і, скажімо, недостатньо професійну гру, і навіть недостатньо професійні вірші. Цьому є маса прикладів. Але коли зникає чесність – вже нічого не пробачають.
  • – Людину, яка цікавиться матеріальною стороною життя, навряд чи можна назвати рок-музикантом. Якийсь час він протримається... Важко відрізнити якісь щирі гурти від тих, хто просто працює. Рок-музика – це не робота, це спосіб життя. А є люди, для яких це робота. Вони живуть собі вдома, це зовсім нормально. Потім вони їдуть на роботу, тобто на концерт, надягають робочий костюм... І роблять на сцені те, що прийнято робити.
  • – На майбутнє у мене планів багато. Я продовжую відмовлятися від більшості пропозицій виступати десь за кордоном. Я не хочу бути клоуном. Я не хочу бути таким ось: «Он росіяни приїхали, пішли подивимося».
  • – Іноді я думаю, у кожної людини з'являється відчуття, що вона в клітці... В якійсь психологічній клітці. Хочеться знайти вихід власним бажанням.
  • – Коли пишеш музику, в голові повинен стукати барабан.
  • – Чого я хочу? Чого я можу хотіти? – Просто я хочу виконувати нашу музику, ту музику, яку ми створюємо. І хочеться, щоб інші люди її почули.
  • – Мені здається, що пісні, тексти, які я пишу – вони дуже багатозначні, дуже асоціативні, можуть розглядатися з дуже багатьох точок зору і кожній людині можуть дати те, що вона хотіла би взяти з цієї пісні. І пісні – про життя, про будь-які прояви життя, які я помічаю, і про людей, про психологію людську.
  • – Звичайно, як і у всіх нас є багато проблем. Але те, що я – музикант і виконую те, що мені подобається, – робить мене дуже щасливим.
  • – Незважаючи на те, що мої тексти написані під впливом мого особистого досвіду, власних вражень, тим паче я – представник свого покоління, ймовірно, я і висловлюю досвід та враження всього покоління в цілому.
  • – Коли я почав займатися рок-музикою, в останню чергу я думав про гроші. Тоді було зрозуміло, що крім неприємностей (до того ж найсерйозніших), за це нічого не отримаєш. Ми були значно біднішими, ніж могли би бути, працюючи на якихось роботах.
  • – Якщо навіть мене раптом посадять до в’язниці, але дадуть шестиструнну гітару, то я буду вважати себе щасливою людиною. Тому що у мене буде мій хліб.

Фани -
«Виктор Цой всегда живой!»

В багатьох містах існували, та й зараз діють, клуби фанів Віктора Цоя та гурту «Кіно», як в реальному, так і віртуальному світі. Тут молодь обмінюється інформацією, фотографіями, записами, проводить різноманітні тематичні заходи, фестивалі, підтримує контакти з клубами В. Цоя інших міст.

Ще за життя рок-музикант був дуже популярним. Про це свідчить те, що під час концертів сцену засипали записками, і Цой кожні 2-3 пісні охоче відповідав своїм фанам на будь-які запитання.

Об’єктивну реальність не змінити, і можна зрозуміти тих юнаків та дівчат, які цілу ніч на Богословському кладовищі в Ленінграді чекали ранку (в оточенні омоновців), щоб в останнє зустрітися з кіноактором, музикантом, композитором, філософом і мислителем Віктором Цоєм, який залишається у їхніх спогадах, у касетах із записами славнозвісних альбомів, у знятих фільмах, небагатьох газетних та журнальних інтерв’ю.

Після смерті Віктора, як згадує його мама Валентина Цой, шанувальники довго не давали їй спокою, навіть довелося переїхати. Більшість з них була саме з України, дзвонили, приїжджали, писали, навіть другою мамою називали.

«Камчатка» також стала місцем паломництва. Натовпи людей: сотні приходили і стояли тут суцільною стіною, через яку неможливо було пробитися. У всіх них було щире горе. Склався згодом ритуал: люди заходили в котельню, завалювали її квітами, намагалися присісти на диван, пили з крана воду, навіть підходили до котла і мазали щоки вугільною пилякою, набивали кишені вугіллям. Працівники котельні хвилювались, що місце їх роботи рознесуть на сувеніри.

Навіть на кладовищі сформувались «тусовочні» місця – сидить народ та співає пісні Віктора. Перший час там жили в палатках люди, які нікуди не відлучалися, вони придивлялися за могилкою.

За словами програми «600 секунд» в перші дні після смерті Віктора Цоя в Ленінграді на 30% підскочила кількість самогубств. Що це було? Істерія? Щира біль від втрати близької людини?

Але вийшло так, що одні сльози досі ллють, а інші багатіють на продажі фотографій, дисків, концертах «Пам’яті Цоя».


Рок-зірки про Цоя

  • Борис Гребенщиков, учасник гурту «Акваріум»

    Мені навіть, чесно кажучи, незручно його називати ні Вітькою, ні Віктором, ні Цоєм – це реальність, яка не має ніякого визначення в мові. У нього інше ім’я, і не людськими губами його говорити. Ось як зазвичай описують янголів? Янгол – це фігура буття, яка виконує якусь функцію, абсолютно з самого початку, тобто, яка не розвивається. І те, про що я говорю, це не янгол, але це фігура такого ж типу. Вона досконала від природи Всесвіту. Сутність, яка так чи інакше знаходить різні методи втілення. Ось те, що робив гурт «Кіно», те, що робив Віктор Цой. Просто ми не про те говоримо, ім’я – воно відводить у сторону.

  • Костянтин Кінчев, учасник гурту «Аліса»

    Мені інколи такі листи приходили, де звинувачують «Алісу» в смерті Цоя. Просто шиза. «Кіношники» і «алісомани» ворогують. Дивно… На кого менше думав, так це на Цоя. Коли повідомили про його смерть – навіть не повірив. Ми тоді в Євпаторії були, в футбол грали… Він пішов достойно, я так вважаю. Жив красиво, помер красиво. Останній герой. Друзі, які помирають, вони після себе залишають чорні діри: відчувається сильна нехватка, енергетична пустота. За їх життя ти можеш цього не відчувати і не цінити. У мене так з Башлачовим було, а тепер з Цоєм теж саме. Навіть чисто егоїстичний інтерес – посидіти з ним на кухні, забухати, поспівати – а його вже немає…

  • Святослав Задерій, засновник гурту «Аліса»

    В жилах Цоя текла східна кров, і тому він був вкрай скупий в виявленні свого світовідчуття. Хоча ми часто зустрічалися, всі особисті стосунки в його свідомості складалися, на мій погляд, в деяку однозначну даність, постулат. Ми з ним більше говорили про «високі матерії», ділились світоглядами… І я можу впевнено сказати про Цоя: це був мудрий і незламний рокер.

  • Джоанна Стінгрей – американська співачка, актриса, значуща персона в рок-культурі

    Цой залишив нам свої пісні, музику і нашу пам’ять про нього. А що стосується особисто мене, я знаю тільки те, що ніхто не посяде його місця в моєму серці. Це місце завжди буде належати Віктору Цою. Коли я намагаюся зараз прийти до тями, то саме його слова допомагають мені перемогти біль: «Джо, не сумуй, будь ласка, не плач, будь щасливою». У мене був друг, його звали Віктор Цой, і мені його буде не вистачати...

  • Фома, учасник гурту «Мандри»

    Віктор Цой дуже талановитий, враховуючи, що пройшло багато років, а його пісні все ще модні й актуальні. Музика тих, хто починав з ним, вже неактуальна, а його – актуальна. Він був щирий і дуже самобутній. До того ж, це було дуже несподівано і прикольно. І найважливіше, Цой був справжнім героєм. Ну і, звичайно ж, прості, але глибокі тексти, зрозумілі будь-якій людині.

  • Майк Науменко, лідер гурту «Зоопарк»

    З Віктором ми не були друзями – швидше, приятелями. Мені здається, що друзів у нього взагалі не було – від нього завжди виходив якийсь спеціальний флюїд самотності. Мені відразу дуже сподобалися його пісні. Я тоді ще будучи юним і дурним, вважав себе крутою рок-зіркою і метром. Звісно, почав давати йому поради. Дещо рекомендував і підправляв. Щось з цього він брав

  • Олег Лапоногов, учасник гурту «Табула Раса»

    «Кіно», мені здається - єдиний гурт з такою гармонійною, простою, ємною і чесною музикою. Таке не може не притягувати. Буває, що довго не слухаєш Цоя, а потім касету поставиш та іноді аж плакати хочеться. У мене два таких музиканта – Цой і Леннон.

  • Сашко Положинський, учасник гурту «Тартак»

    Навряд чи Цой по-своєму унікальний. З його музики зрозуміло, що він слухав в той час. Але його тексти зрозумілі кожному. Його подача, тембр голосу, і… передчасна смерть – все це ставить «Кіно» на особливе місце.

Дискографія
Далі перелічено платівки та диски, які є у фонді нашої книгозбірні.
Приходьте та слухайте на наших нових програвачах

Періодичні видання

  1. Байдакова Т. Виктор Цой: Это мое право - любить / Т. Байдакова // Советский экран. – 1990. – №2 – С. 13.
  2. Блинов Н. О Викторе Цое / Н. Блинов // FUZZ. – 2008. – №5-6. – С. 35-36.
  3. Бойко В. Цой жив / В. Бойко // MIXER. – 2007. – №6. – С. 43-47.
  4. Виктор Цой. Жизнь, как миг // Творчество народов мира. – 2006. – №6. – С. 36-37.
  5. Дидуров А. Имя на стене: Российская молодежь давно послана государством на три буквы. Вот они: Цой / А. Дидуров // Новое время. – 1995. – №34. – С. 34-36.
  6. Дидуров А. Первая встреча в Москве / А. Дидуров // Молодежная эстрада. – 1991. – №3. – С. 63-65.
  7. Долгов А. Виктор Цой – жив! / А. Долгов // FUZZ. – 2007. – №8. – С. 48-50.
  8. Дубинянская Я. Виктор Цой: звезда последнего героя / Я. Дубинянская // Личности. – 2015. – № 4. – С. 82-103.
  9. Дубинянская Я. Символ. Виктор Цой: «Я хотел бы уснуть, но нет времени спать...» / Я. Дубинянская // Личности. – 2009. – № 4. – С. 4-29.
  10. «Закрой за мной дверь, я ухожу!» : памяти В. Цоя // Клуб. – 1991. – №7. – С. 37-38.
  11. Кашук Ю. Оставшийся в траве, или Немного культурологии: памяти В. Цоя / Ю. Кашук // Книжное обозрение. – 1991. – 18 янв. (№3). – С. 5.
  12. Лисенко С. «Смерть стоит того, чтобы жить»: В. Цой / С. Лисенко // Новини кіноекрана. – 1991. – №2. – С. 12.
  13. Михайлова М. Звезда, которая греет / М. Михайлова // Телевидение и радиовещание. – 1990. – №8. – С. 54.
  14. Полищук А. Кино в кино / А. Полищук // FUZZ. – 2007. – №8. – С. 51-53.
  15. Рахлина А. Миф о черном воине / А. Рахлина // Экран и сцена. – 1991. – 15 авг. – С. 8-9.
  16. Стингрей Д. У меня был друг… / Д. Стингрей // Огонек. – 1990. – №38. – С. 32-33.
  17. Троицкий А. Виктор Цой: отвергая соблазны / А. Троицкий // Советский экран. – 1990. – №8. – С. 15.
  18. Троицкий А. «Закрой за мной дверь, я ухожу…» / А. Троицкий // Комсомольская правда. – 1991. – 25 мая.
  19. Туровский М. Первая книга о Цое / М. Туровский // Комсомольская правда. – 1991. – 25 мая.
  20. Федечко А. Черный квадрат в вопросах и ответах / А. Федечко // FUZZ. – 2008. – №12. – С. 44-48.
  21. Хохрякова С. До и после «Иглы» : в главной роли – Виктор Цой и никаких дублеров / С. Хохрякова // Культура. – 2010. – 29 июля – 4 авг. (№28). – С. 8.
  22. Цой В. Зігрітий променями зорі з іменем сонце / В. Цой; пер. В. Вакуленко-К., пер. І. Новіцька // Кур’єр Кривбасу. – 2012. – №9/10. – С. 379-383.
  23. Цой В. Я был романтиком / В. Цой // Комсомольская правда. – 1990. – 25 нояб.
  24. Цой Р. Кукушка накуковала 28 / Р. Цой // Аргументы и факты. – 1991. – Июнь (№24). – С. 6.
  25. Шемякин А. В сторону Цоя / А. Шемякин // Экран и сцена. – 1992. – 21-28 мая. – С. 10.
  26. Шлыкова Н. Солдат рок-н-ролла / Н. Шлыкова // Культура. – 1992. – 20 июня (№17). – С.8.
  27. Ягольник О. Віктор Цой: «Не заплямувати своє добре ім’я…» / О. Ягольник // Социальная культура. – 1990. – №11. – С. 32-33.

Ноти

Стіна пам’яті –
«Кто из вас вспомнит о тех, кто смеялся и пел?»

На цій сторінці прихильники Віктора Цоя та гурту «Кіно» можуть залишити свій відгук про них. Адже навіть сьогоднішня молодь, і це факт, як і раніше пише на стінах – «Цой – жив!», «Цой – Бог», «Цой, мы тебя любим!», «Вернись, Витя!». Це плач за «Кіно», якого більше немає. За відомим рок-гуртом, який припинив існувати, тому що пішов з життя його лідер Віктор Цой. Загинув, промайнувши яскравою зіркою. Лишившись навіки для мільйонів прихильників кращим другом, братом, кумиром, богом.

Пишіть і ви, тут – на Стіні пам’яті.


Дана інформація була взята та оброблена з літератури, яка представлена на віртуальній виставці «Віктор Цой – “Звезда по имени Солнце”». Шановні користувачі, якщо вам цікаво дізнатись більше про рок-зірку, приходьте до нашої книгозбірні, читайте та слухайте Віктора Цоя у відділі мистецтв Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Олеся Гончара.
21.11.2017 19:02
Антон

Цой- великая личность! Кино- классная группа! Творчество Кино- это музыка навека! 

09.12.2017 20:24
Я

Советую всем послушать песню Цоя - Северный ветер - песня о маме, ее мало знают, но она классная!

Напишіть свій коментар
Ваше ім'я
E-mail (не буде опублікований)
* Текст повідомлення

Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Бібліотека працює:
з 9:00 до 18:00
п'ятниця – вихідний день
останній понеділок місяця –
санітарний день