65 років Шевченківській премії: із історії становлення

Витоки та заснування

Національна премія України імені Тараса Шевченка є державною нагородою, що присуджується за найвидатніші твори літератури, мистецтва, публіцистики та журналістики, які становлять вершину духовного надбання українського народу. Її історія розпочалася у 1961 році, під час радянської «відлиги». Саме цього року відзначали сторіччя від дня смерті великого українського поета, що стало знаковою подією для заснування нагороди.

Перші кроки та лауреати

20 травня 1961 року була прийнята постанова Ради Міністрів УРСР «Про встановлення щорічних Республіканських премій імені Тараса Шевченка». Головою урядового комітету із присудження премії став відомий драматург Олександр Корнійчук. 9 березня 1962 року першими лауреатами премії були названі Олесь Гончар і Павло Тичина (література) та Платон Майборода (музика). Постать Олеся Гончара – письменника, чий життєвий і творчий шлях тісно пов’язаний із Херсонщиною, – посідає особливе місце в культурній історії краю.

Статус премії та її розвиток

23 квітня 1969 року премія отримала статус Державної премії Української РСР імені Т. Г. Шевченка. 27 вересня 1999 року Указом Президента України її перейменовано в Національну премію України імені Тараса Шевченка. Спочатку премія присуджувалась у 3-х номінаціях, але з роками їх кількість зростала. Починаючи з 2026 року, Національна премія присуджується у 13 номінаціях.

Присвоєння та вручення

Особи, удостоєні Національної премії, отримують звання лауреата, Диплом, Почесний знак та грошову винагороду. Як правило, щорічно Президент України вручає Національну премію 9 березня під час урочистого святкування дня народження Тараса Григоровича Шевченка.