Жінки і війни – два коротких слова,
В них – біль і кара, злоба й майбуття.
Коли ж про жінку повелась розмова,
Скажу, їй людство вдячне за життя.
Ганна Верес (Демиденко)
Лише в 1993 році, через півстоліття після того, як нікому невідомою дівчиною Галина Іванівна Грибінська залишила Україну під час Другої світової війни, вона приїхала на Батьківщину добре знаною письменницею Ганною Черінь. Від цього ж таки, 1993 року, вона належить до Національної Спілки Письменників України. А у 2002 р. стала лауреатом премії «В ім’я добра» імені Степана Олійника. Найвищі почуття письменниці - завжди були з рідною країною. Тому вона присвятила їй всю свою творчу любов, що налічує більше півсотні створених її великим талантом і виданих власним коштом унікальних книг.
Краю мій! Як сонце з неба
Серце грієш ти мені.
За любов мою до Тебе
Мушу жить на чужині.
Письменниця народилася в Києві, у 1924 році, 29 квітня. Середню школу закінчила на відмінно, і поступила на філологічний факультет Київського Університету ім. Т. Г. Шевченка. Друга світова війна перервала навчання у столичному вузі, й майбутня письменниця, яка вже тоді робила обнадійливі перші кроки в літературі, насильно опинилась у Німеччині, звідкіля доля не судила їй повернутися на Батьківщину. По завершенню війни у таборах для переміщених осіб вона друкувала свої твори у часописі «Дозвілля». Саме там у 1949 році вийшла її перша збірка поезій «Крещендо».
Пройшовши крізь важкі німецькі табори у 1950 р. Ганна, одна, зі своїм Божим Даром і малою донечкою на руках, емігрувала в Америку, де продовжила не легко працювати і вчитися. 1953 р. закінчила факультет лінгвістики Чиказького університету. 1966 р. здобула другий диплом за спеціальністю «бібліотекар». З двома дипломами «Master of Arts» очолила при бібліотеці Чиказького університету відділ обміну з закордонними бібліотеками, зібрала тут велику колекцію україністики, намагалась встановити обмін книжками з українськими бібліотеками. На роботу завжди одягала вишиті блузки, плаття та костюми оздоблені вишивкою, і всі колеги знали, що вона – українка.
З 1988 р., оселившись у м. Порт-Шарлотт (Флорида, США), Ганна Черінь поринула у роботу Українського релігійного і культурного осередку ім. св. Андрія в Норт-Порті, в різні роки очолюючи відділ преси та культурно-освітній відділ. З її ініціативи в осередку проходили різноманітні заходи, приурочені до українських державних і релігійних свят, вшанування пам’яті видатних українських діячів, зустрічі з українцями, які мешкали в різних країнах та на різних континентах. Відбувалися в осередку і літературні вечори самої письменниці, а за її програмами і сценаріями проходили вистави та інсценізовані виступи.
Ганна Черінь була членом Об’єднання українських письменників «Слово», Українських письменників літератури для дітей і молоді ім. Л. Глібова, Українського золотого хреста, Союзу українок Америки, тривалий час була секретарем Українського бібліотечного товариства Америки.
Письменниця любила дітей, добре знала їх психологію і дбала про виховання у них національної свідомості. Її вірші й оповідання добре відомі маленьким читачам Америки й інших країн, де живуть українські родини. У різних країнах світу вийшли дитячі книжки письменниці: «Братик і сестричка» (1960), «Пригоди української книжки» (1972), «Щоденник школярки Мілочки» (1979).
Перу письменниці підкорялися різні жанри, бо крім віршів і художньої прози вона писала гумор і сатиру, памфлети і п’єси, пісенну лірику. Загалом за життя Ганна Черінь видала понад 50 книжок. Серед них – збірки поезій «Чорнозем»(1962), віршований роман «Слова»(1980), збірки віршів нового часу незалежної України — «Держава», «Декада» (2001), дорожні репортажі «Їдьмо зі мною»(1965), «Дев'яте чудо» (2005), «Паралелі» (2009). Хочеться ззаавважити, що друкарські послуги за свої книги Ганна Черінь завжди оплачувала сама, без допомоги будь-яких спонсорів, фондів чи організацій. Тому все її багатство – у книгах, у буквальному змісті цих слів.
Окремої, Високої Оцінки заслуговує роман у віршах «СЛОВА», опублікований 1980 р. у видавництві «Київ» (Канада) та перевиданий у 1991 р. в Україні та який охоплює обширний період часу – від передвоєнних літ, ведучи читача через Другу світову війну й разом із головними героями переносить до Воркути, в радянські табори, загартовуючи їх характери і висвітлюючи значення СЛОВА у боротьбі за державність України. Над цим твором поетеса працювала понад 10 років. Після появи у світі цієї книги, Д-р Дмитро Штогрин сказав: «Нарешті, Ганна Черінь закінчила свій маґнум – віршований роман «Слова» – річ, перед якою треба з поклоном скинути шапку…»
Багатою на твори Ганни Черінь була й наша рідна Гончарівка. ЇЇ книги прийшли до нас у 2005 році у складі колекції зарубіжної україніки, що була подарована херсонцям осередком товариства «Приятелі України» в Торонто.
У світлі останніх подій важко сказати що саме уціліло. Та все ж бібліотекарі книгозбірні мають надію на відновлення. Ми віримо, що через деякий час знову будемо зустрічати гостей у нашому сонячному Херсоні, в нашій Гончарівці. І юні читачі знову зможуть захоплюватися непересічним талантом Ганни Черінь.
Померла видатна поетеса українського зарубіжж 20 липня 2016 року на 92-му році життя. До останніх днів Ганна Черінь багато мандрувала світом, влаштовувала літературні вечори та пропагувала українську культуру.
Більше можна дізнатися, звернувшись до джерел:
Про неї:
Сорока Петро. З пером жар-птиці у руках [Текст] : Ганна Черінь // Дивослово. - 2005. - N10. - С. 66-69
Її твори:
Черінь Ганна. Листи до Лицаря, 1946-1949/ Ганна Черінь- К. : Києво-Могилян. акад., 2012. - 103 с., ISBN 978-966-518-590-1
Черінь Ганна. Мандри: подорож. нариси/ Г. Черінь ; ред. Г. М. Колінько- К. : Ред. журн."Всесвіт", 1994. - 320 с., ISBN 5-7372-0004-3
Черінь Ганна. Хитра макітра: зб. гуморесок/ Г. Черінь- Вінніпег (Манітоба, Канада) : Укр. Золот. Хрест, [197?]. - 319 с.
Черінь Ганна. Червона Ружа: поезії/ Ганна Черінь- Порт Шарлот, Флорида, США : Власним накладом авт., 2014. - 160 с.
