Операція «Вівальді». Колаж: ТСН
У сучасній війні результат операції визначає не тільки кількість техніки чи сил, залучених до бою. Важливими чинниками є точність планування, швидкість ухвалення рішень, взаємодія різних підрозділів, технології та здатність приховати власний задум від противника. Поетапна оборонно-наступальна кампанія «Вівальді» на Лиманському напрямку (Донецька обл.) стала успішним прикладом такого підходу. За цим результатом стоїть комплекс ретельно спланованих та взаємопов'язаних кроків.
Вересень 2026 року. Україна офіційно заявила про проведення операції «Вівальді» на півночі Донецької обл. Її виконує Третій армійський корпус ЗСУ під командуванням бригадного генерала Андрія Білецького.
Український військовий і бригадний генерал, командир Третього армійського корпусу Збройних Сил України Андрій Білецький. Фото: Українська правда
Для реалізації надскладного наступу було сформовано потужне угруповання військових сил: підрозділи 60-ї та 66-ї окремих механізованих бригад, 125-ї окремої важкої механізованої бригади, а також батальйонну тактичну групу Третьої штурмової бригади. Комплексну підтримку та специфічні завдання виконували 3-й окремий розвідувальний і 25-й протитанковий батальйони корпусу, 85-та тактична група 8-го полку ССО, спецпідрозділ ГУР «Артан» та 10-й прикордонний загін «Дозор».
Назва операції присвячена видатному італійському композитору, скрипалю та диригенту епохи бароко Антоніо Вівальді та його знаменитому циклу концертів «Чотири пори року» («The Four Seasons») – «Весна», «Літо», «Осінь» і «Зима». У ній поєднали символіку музичного твору з логікою військової кампанії. Наступ мав розгортатися не як один стрімкий штурм, а як послідовність чотирьох фаз, кожна з яких має власні завдання і особливості: від підготовки та нарощування сил навесні – до активних бойових дій улітку, закріплення восени та витримки взимку.
Таку метафору запропонували офіцери з музичною освітою. Вони побачили паралель між виконанням складного твору та бойовою роботою, де успіх залежить від точної взаємодії всіх складових. Піхота, артилерія, розвідка, безпілотні системи та засоби РЕБ мають діяти злагоджено, немов окремі інструменти одного оркестру. За словами речника Третього армійського корпусу Олександра Бородіна:
«Для того, щоб зберігати свій особовий склад і при цьому наступати, взагалі наступати в 2026 році в тій кілзоні, в тому становищі фронту – це може бути тільки оркестр, коли всі елементи важливі».
Травень 2026 року. Перший сезон – «Дрони, роботи й мотивована піхота». Ця фаза проходила в умовах максимальної та суворої секретності. Українські сили проводили приховану стабілізацію фронту. Головний акцент було зроблено на виснаженні першої лінії оборони противника за допомогою розвідки та створення «кілзон» (зон вогневого знищення). Активно проводилися ліквідація інфільтраційних груп рф та руйнування їхніх тилових комунікацій (складів боєприпасів, паливно-мастильних матеріалів і польових трубопроводів).
На цьому етапі операції вдалося звільнити п'ять сіл: Новоселівка, Олександрівка, Ярова, Коровій Яр та Середнє. Загалом вдалося зачистили та деокупувати 85 кв. км і зупинити рух противника в напрямку річки Сіверський Донець та міста Святогірськ, яке путін оголошував «взятим». Така ретельна «травнева» підготовка заклала фундамент для масштабного вересневого прориву, який повністю зірвав плани росіян щодо оточення міст-фортець Донбасу – Слов'янська та Краматорська. Водночас важливо було не лише повернути контроль над територією, а й створити умови для подальших дій українських військ. Саме це підкреслив Білецький, пояснюючи головну мету операції:
«Ми не воюємо просто заради десятків, сотень, тисячі кілометрів. Ми воюємо за вигідні рубежі оборони, і саме на ці вигідні рубежі оборони ця операція повинна вивести українські війська».
Лінія фронту на Лиманському напрямку. Мапа: DeepState
15 вересня 2026 року. Другий сезон – «Музика Вівальді триває». Цей етап став революційним у військовій справі. Третій армійський корпус уперше у світі здійснив десантування наземних роботизованих комплексів (НРК) попереду штурмової піхоти. Роботи брали на себе основний вогонь, здійснювали логістику та мінування, що дозволило суттєво мінімізувати втрати серед українських бійців. Також було підірвано критичний паливний трубопровід рф на Луганщині.
Під час другого сезону повернуто під контроль України ще 40 кв. км землі. Повністю деокуповано населені пункти Шандриголове та Дерилове, а також звільнено Дробишеве.
Солдати Третього армійського корпусу перевозять постачання через річку Сіверський Донець за допомогою НРК. Донецька область, Україна. 12 травня 2026 року. Фото: Getty Images
23–28 вересня 2026 року. Третій сезон – «Переломний акорд». Саме тоді операція на Лиманському напрямку досягла вирішального моменту. Російські війська знову «проспали» напрямок головного удару України. Їх змусили повірити, що основний удар нібито йде на напрямку Шандриголове – Зелена Долина. Поки ворог «палив там свої резерви» у контратаках, ЗСУ завдали справжнього удару і взяли село Нове (входить до Лиманської міської громади Краматорського району). Його значення полягало в тому, що росіяни використовували населений пункт для накопичення матеріальних запасів, розміщення особового складу та запуску безпілотників.
Таким чином, сили оборони повернули під контроль ще 51 кв. км української землі. Загальна площа деокупованих територій за три етапи досягла 176 кв. км.
Див. відео: Під синьо-жовтим прапором свободи.
Третій сезон завершився однією з наймасовіших здач росіян у полон – понад 250 окупантів. Серед них опинилися кадрові офіцери, артилеристи та навіть дефіцитні фахівці – оператори БпЛА та РЕБ. Через знищення українцями тилової логістики ворожі солдати тижнями залишалися без їжі та води.
Російські військові, яких вдалося взяти в полон ЗСУ на Лиманському напрямку. Фото: BBC. NEWS. Україна
Жовтень 2026 року. Четвертий сезон наступальної операції «Вівальді» перебуває в процесі планування та розгортання. Українське командування підготувало план подальших дій, що змусило противника терміново реагувати: зафіксовано екстрене перекидання додаткових сил і засобів ворога на цю ділянку через високий ризик нового удару.
Контрнаступальна операція «Вівальді» продемонструвала унікальні технологічні рішення Третього армійського корпусу, які раніше не застосовувалися на полі бою.
Роботи-штурмовики з гранатометами. Підрозділ НРК «NC13» модернізував наземні дрони, оснастивши їх болгарськими протитанковими гранатометами Bullspike. Роботи заїжджали безпосередньо в укриття росіян, вели вогонь, а потім детонували як камікадзе. Оператори при цьому керували ними за десятки кілометрів.
Троянські БТРи. Власне ноу-хау корпусу – перетворення старих радянських бронетранспортерів (БТР-60) на повністю безпілотні дистанційно керовані машини-вибухівки. Така техніка використовувалася для тарану найбільш укріплених опорних пунктів ворога: «Поки противник вважав, що зустрічає підкріплення, безпілотна техніка підірвала його найміцніші укріплення». У Третьому корпусі показали момент підриву російських позицій.
Див. відео: Трійка перетворила стару техніку на безпілотні роботи-камікадзе і підірвала окупантів!
Надшвидкий зв'язок. Незважаючи на жорстку роботу ворожого РЕБ, підрозділи зв'язку Третього армійського корпусу розробили внутрішні протоколи, які дозволяли відновлювати координацію між підрозділами вп'ятеро швидше, ніж у середньому по фронту.
За наказом командира Андрія Білецького альтернативні канали створили заздалегідь: «…так наша розвідка зберігала зв’язок із командними пунктами, а БпЛА продовжували бити росіян, навіть коли відключався основний засіб – Starlink».
Коли кожен підрозділ знає свою партію, а командний пункт чітко зводить потоки розвідданих, FPV-дронів і роботизованих платформ у єдину партитуру – фронт починає звучати по-новому. Операція «Вівальді» довела, що сучасний наступ виграє не лише той, хто має більше снарядів, а той, чий «оркестр» грає найзлагодженіше й без «фальшивих нот».
