Попри спеку «Клуб любителів нуару» не припиняє своєї діяльності. Сьомого липня ми зібралися, щоб подивитися «Тінь сумніву» Альфреда Хічкока.
У стінах Українсько-данського молодіжного дому наш клуб проводить кінозустріч вже 13-ий раз! Але і цей захід був напрочуд вдалим – до нас завітало 43 глядача. Більшість із них миколаївці, але було і з десяток переселенців із Херсонщини.
Зазвичай ми дивимося пізні роботи Альфреда Хічкока, цього разу вирішили звернутися до більш раннього періоду його кінодоробку.
Фільм вийшов на екрани у 1943 році, у розпалі Другої світової війни. За кілька місяців до цього драматурга Торнтона Вайлдера, який працював над сценарієм, призвали до війська і він був змушений закінчувати роботу прямо у потязі дорогою до військової частини. Аби не втрачати часу, Хічкок поїхав разом зі сценаристом, щоб відразу отримати текст. Мандрівка потягом вплинула і на сюжет – розв’язка фільму відбувається саме в пасажирському вагоні. Згодом дружина Хічкока Альма та інший сценарист, який славився комедіями, допрацьовували сценарій, розбавляючи похмурий сюжет жартівливими репліками героїв. А похмурий тому, що cценарій було засновано на реальній історії американського серійного вбивці 1920-х років. І хоча у фільмі немає сцен насильства, навіть згадка про подібні злочини у ті роки сприймалася дуже насторожено.
На відміну від багатьох стрічок Альфреда Хічкока, «Тінь сумніву» був добре сприйнятий кінокритиками. Вихід фільму на широкий екран супроводжувався захопленими рецензіями провідних видань. Однією з перших у фільмографії режисера ця стрічка увійшла до Національного реєстру найбільш значущих фільмів.
У 40-і рр. Хічкок ще не здобув слави «скандального режисера», але саме в цій стрічці він яскраво продемонстрував свій коронний прийом «саспенс», коли тривога і невизначеність наростають з кожною хвилиною. Такий ефект досягається за рахунок музики, операторської, роботу, монтажу, а також символізму. Наприклад, коли герой Джозефа Коттона дядько Чарлі прибуває до сонячного провінційного містечка, на кілька секунд весь екран стає оповитим чорним димом локомотива, це ніби натяк, що відтепер тут будуть коїтися темні речі.
Хічкок хотів показати, що зло не приходить у суспільство звідкись ззовні, а під ввічливою маскою гніздиться в самому серці «нормальної» американської родини.
Саме про це ми і говорили під час традиційної дискусії по завершенню стрічки. Відвідувачі ділилися враженнями: комусь фільм дуже сподобався , особливо гра акторів, а комусь він здався трохи наївним у порівнянні з минулими стрічками, які ми обирали до перегляду. Це означає, що завдяки таким заходам наша аудиторія розвивається, виховує в собі витончений смак і стає більш вибагливою, і це не може не радувати!
