Бувають книжки, виходу яких чекаєш, однак потім невимовно боляче та страшно прочитати хоча б одну їхню сторінку. Саме таким прикладом став «Приватний щоденник. Майдан. Війна» Марії Матіос.
Це дійсно справжній щоденник, що день за днем відображає карколомні події. Однак не з життя якоїсь окремої людини, а з життя цілої країни, нації. Ця хроніка розпочинається з кінця 2013-го і триває до літа 2015-го року. Час, який став переломним для України. Час, коли вирував Майдан.
Розповідь ведеться з часів депутатства пані Марії: «21 листопада 2013 року “швидка допомога” забрала мене в лікарню просто із сесійної зали». Та ще з перших рядків прологу читач поринає у страшний світ боротьби на Майдані.
Для відтворення описаних подій Матіос використала власний телефонний архів та персональну фан-сторінку на facebook.
Ось що сама письменниця каже про свою книгу: «Ще жодна моя книжка не писалася в режимі on-line. А якщо сказати простіше – на коліні і з коліс, без отого обов’язкового і неодмінного «просіювання» на решеті кожного слова. Може, вперше за всі часи творчості мені ніколи шліфувати думки і речення. Ніколи дбати про добірні фрази й афористичні висловлювання». Жодна моя книжка не була такою точною в подіях, іменах і датах, як буде ця. І ні одна книжка не писалася так важко».
Тут ви не зустріните вишуканих порівняльних зворотів, яскравих епітетів та високої мови, до якої призвичаїла своїх читачів Марія Матіос. Тут буде фактаж, емоційно забарвлений, подекуди не дуже літературно-витонченими словами. Але правдивий. Саме такий, яким його бачила та відчувала пані Марія у ті важкі для всіх нас часи.
Дописи за окремі дні займають по кілька сторінок, інші – всього одне-два речення. Але цих небагатьох слів стає цілком достатньо, щоб у пам’яті зринули кадри того протистояння. Бо Майдан та війна – це події, які назавжди ввійшли у генетичний код нашої нації.
Автор відгуку: Анастасія Козак
Comments