У Міжнародний день ромів, 8 квітня, ми згадуємо багату історію та культуру ромського народу, а також його місце в сучасній Україні. Саме про це йшла мова під час онлайн-зустрічі «Мости довіри: ромська громада у сучасній історії України», яка відбулася в онлайн-просторі Центру професійного розвитку педагогічних працівників. До розмови долучилися представники закладів загальної середньої освіти. Модераторками зустрічі стали консультантка Центру Олена Майорихина та Катерина Чихун, а провела її співробітниця соціокультурного відділу нашої Гончарівки Валерія Тараненко.
Зустріч стала спробою подивитися на ромську громаду не як на «інших», а як на органічну, повноцінну частину українського суспільства. Учасники розглянули історичний шлях ромів – від індоарійського походження та появи на українських землях понад шістсот років тому, через періоди толерантності й дискримінації, до трагедії XX століття – геноциду ромів Пораймос під час Другої світової війни. Говорили й про те, як радянська влада примусово асимілювала ромів, забороняла мову та традиції, а пам’ять про Пораймос довго передавалася лише усно в родинах.
Особливу увагу приділили сучасній історії України. Ромська громада – невід’ємна частина нашого суспільства, яка сьогодні активно будує «мости довіри» через освіту, культуру, волонтерство та спільну боротьбу. З початком повномасштабного вторгнення росії ромські чоловіки масово долучилися до оборони країни. За оцінками Ромського жіночого фонду «Чіріклі», понад тисяча ромів служать у лавах ЗСУ добровольцями.
Під час зустрічі звучали конкретні історії мужності та солідарності. Згадували Мирослава Горвата з Ужгорода, який з перших днів війни організував ромів для облаштування барикад, захисту міста та допомоги ВПО. Окремо згадали Януша Панченка – культуролога та громадського діяча з Херсонщини, який під час окупації організовував гуманітарну допомогу ромським родинам у Херсоні та Каховці.
Ця розмова була не просто про факти. Вона була про те, що патріотизм не має етнічного забарвлення, а єдність у різноманітті – наша спільна сила. І все це – ще раз нагадування всім нам: мости довіри будуються щодня – через повагу, солідарність і спільну боротьбу за майбутнє України.
