Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Щороку 21 лютого народи нашої планети святкують День рідної мови. Унікальне свято. Воно є і спільним, і водночас вузько родинним для людей, яких об`єднала одна історична доля.
Наша Херсонщина є регіоном національного різнобарв’я – на її території проживають представники 115 національностей та народностей, у той час як в Україні їх нараховується 130. Тому свято рідної мови для нас, херсонців, є ще більш важливим.
До книгозбірні завітали гості на свято «Мови різні, а душа одна!». Серед запрошених були: представники Херсонського обласного польського товариства «Полонія», навчально-виховне об’єднання «Хабад», представники «Кримськотатарського культурно-спортивного центру “Куреш”» та члени Херсонської обласної організації «Спілка вірмен України». На заході звучали пісні польською мовою, казки на мові іврит, а кримськотатарська мова змусила кожного з присутніх поринути у загадкову давнину херсонського краю. Звучала на святі і поезія вірменською мовою. Про красу та мелодійність української мови розповіла Віжічаніна Лілія, завідувачка відділом наукової інформації та бібліографії. Представники національних спільнот висловили загальну думку, що мова – це великий скарб, який потрібно шанувати, берегти та збагачувати.
Лунав на заході й славнозвісний йодль у виконанні учениці Херсонської музичної школи №1 Кохановської Анни. Гостей свята порадувало тріо «Сестри 3Д» із піснею «Україна – це ти і я!». Вразив хореографічною майстерністю і Народний художній колектив-ансамбль танцю «Візерунок». Подарунком для присутніх став виступ учасників театру мод «Клас-ательє» економіко-технологічного технікуму Херсонського національного технічного університету. Протягом усього свята лунав меседж: ми всі різні, у кожного з нас своя рідна мова – чи то польська, чи німецька, чи українська, та, насамперед, ми всі українці – кримськотатарського, єврейського, вірменського, польського, німецького чи етнічно українського походження. Наша держава, захист її інтересів – це наш спільний фронт, наша спільна розповідь.
Мови різні, та душа у нас всіх одна – українська!
