Я наблюдал, как движется перо –
То заспешит, совсем не уставая,
То постоит, слова не узнавая,
То Арлекином прыгает, играя,
То сгорбится, как плачущий Пьеро.
Я видел, как рождается строка –
То быстро, будто рядом пробегала
И рассказать нам хочет, что узнала,
То медленно, лениво и устало
Откуда-то бредёт издалека.
Истории не начатой конца
Поэт вначале сам, увы, не знает,
Чужой судьбы ещё не понимает,
И всё же терпеливо ожидает
Он возвращенья слова-беглеца.
Уже стало доброю традицією для членів об’єднання вільних художників «Ракурс» присвячувати одне зі своїх весняних засідань Всесвітньому дню поезії. Саме це березневе свято й розпочало літопис літературно-мистецьких зібрань творчих особистостей на базі Зали нових надходжень.
У цей день із великим натхненням лунали не лише популярні вірші всесвітньо признаних майстрів слова, але й маловідомі твори класиків (А. Пушкіна, С. Єсеніна, М. Цвєтаєвої), прослухавши які присутні мали назвати їх авторів. Була не менш цікавою і поєзія сучасного херсонського автора Євгена Марковського у виконанні одного із членів об’єднання М. Підгайного. Ліричне читання віршів перепліталось із музичними замальовками І. Мішукова.
У цілому поетичний вернісаж довів, що поезія може стати відповіддю на самі гострі й глибокі духовні питання сучасної людини.
Comments