«Рейкова війна»: як удари по російській залізниці та НПЗ послаблюють ворога. Oles Honchar Kherson regional universal scientific library

Колаж: OBOZ.UA

Російсько-українська війна – це не лише бій у траншеях чи артилерійські обстріли на передовій. Це ще й боротьба у глибокому тилу противника, де вирішується, чи отримає його армія пальне, боєприпаси та підкріплення, чи дійде ешелон на фронт вчасно, а не залишиться стояти у темному депо. Удари ЗСУ по інфраструктурі агресора мають стратегічний ефект. Україна цілеспрямовано обирає дві ключові цілі: залізницю та нафтопереробні заводи (НПЗ). Російська армія традиційно тримає свою логістику «на рейках». Бронетехніка, артилерія, паливо, боєприпаси та навіть жива сила рухаються ешелонами. Тому головні удари українських оборонців припадають на:

вузлові станції (саме тут зупиняються, формуються та розподіляються ешелони, це точки максимальної вразливості);
трансформаторні підстанції (вони живлять електрикою цілі ділянки залізниці, тому їх виведення з ладу паралізує рух одразу на великих відстанях).

Нафтопереробні заводи – «стальна артерія» держави-окупанта. За даними міненерго рф, в країні налічується 38 діючих нафтопереробних заводів, 7 перебувають на стадії будівництва, 42 – у проєктній фазі. Вони виконують подвійну функцію:

забезпечують армію паливом (танки, авіація, БМП, вантажівки, артилерія);
наповнюють бюджет мільярдними прибутками від експорту.

Російська федерація, яка десятиліттями вважала свою залізничну мережу та нафтопереробні підприємства «залізобетонним тилом», отримує удари саме там, де почувалася найбезпечніше. Аналіз відкритих даних дозволяє простежити чітку еволюцію: від перших поодиноких диверсій до масштабної та системної кампанії.

Хронологія найбільш гучних ударів по російській залізниці та НПЗ

2022 рік – старт «рейкової війни». У прикордонних Бєлгородській, Брянській та Курській областях пролунали перші вибухи на коліях, були зруйновані окремі мости. Росія вперше відчула крихкість свого тилу. Хоч тоді диверсії виглядали як поодинокі рейди, саме вони стали прологом до масштабнішої кампанії. Паралельно з’являються перші влучні атаки по НПЗ.

12 квітня 2022 року відбувся перший відомий випадок підриву колії на території ворога біля міста Шебекіно (Бєлгородська область).

Місце пошкодження залізничних колій. Фото: Слово і Діло

22 червня 2022 року сталося загоряння в теплообміннику на Новошахтинському нафтопереробному заводі (Ростовська область) на площі 50 м². Супутник WorldView-1 зафіксував, що на території підприємства постраждали щонайменше 8 резервуарів.

Масштабна пожежа на НПЗ у Новошахтинську. Фото: OBOZ.UA

16 листопада 2022 року дрони атакували нафтобазу в Орлі (Орловська область). Внаслідок удару було пошкоджено обшивку паливного резервуара.

2023 рік – етап наростання ударів. Підриви колій і станцій стають регулярними, російські ешелони все частіше зупиняються посеред маршрутів.

2 травня 2023 року наймасштабніша операція на залізничній лінії Брянськ-Унеча: зійшов з рейок локомотив з цистернами, внаслідок чого перекинулося близько 20 вагонів вантажного поїзда. Саморобні вибухові пристрої було закладено у кількох місцях.

Пожежа на місці аварії. Фото: Факти

30 листопада 2023 року у тунелі на Байкало-Амурській магістралі (БАМ, Бурятія) підірвано вантажний поїзд із 50 цистернами пального. В результаті утворилися масштабні збої. Це єдиний шлях залізничного сполучення між росією та Китаєм, який використовується для військового постачання.

Північномуйський тунель ім. Бессолова до вибуху. Фото з відкритих джерел

2024 рік – «відкритий фронт у тилу». Вибухають склади пального та палають резервуари. «Рейкова війна» вже охоплює десятки регіонів. Кожен зруйнований трансформатор чи міст змушує росіян перебудовувати логістику, втрачаючи час і ресурси. Україна почала застосовувати «технологію повторних ударів», водночас зростали амбіції та дальність польоту дронів.

Серія атак по нафтобазах у Курську, Бєлгороді та Туапсе.

25 січня 2024 року здійснено удар по НПЗ у місті Туапсе (Краснодарський край), що належить компанії «Rosneft». Внаслідок масштабної пожежі виведено з ладу ключові об’єкти первинної переробки нафти.

Пожежа на нафтопереробному заводі в м. Туапсе. Фото: NV

9 лютого 2024 року дрони атакували Ільський НПЗ (Краснодарський край). Внаслідок удару спалахнула масштабна пожежа, пошкоджено установку первинної переробки на 3,6 млн тонн на рік; без її роботи росія втрачає можливість виготовляти дизельне пальне для армії.

15 лютого 2024 року спалахнула пожежа на нафтобазі в населеному пункті Польова (Курська область). Уражено резервуар місткістю 100 тонн.

Нафтобаза в н.п. Польова. Фото: NV

Весною 2024 року акценти змінюються. Замість підприємств, які працювали на внутрішній ринок, основними цілями стають об’єкти постачання російської військової техніки.

5 березня 2024 року ударний дрон уразив захищений сітками резервуар нафтобази АТ «Белгороднефтепродукт» в селі Довге (Бєлгородська область).

А влітку фіксуються пожежі на кількох НПЗ (Волгоград та Афіпський), що безпосередньо впливає на виробництво пального.

7 серпня 2024 року атаковано Афіпський НПЗ та нафтобазу у селищі Енем компанії «Lukoil» (Республіка Адигея). Площа загоряння сягнула 400 м².

Атака дронів по Афіпському НПЗ. Фото: OBOZ.UA

3 лютого 2024 року пошкоджено Волгоградський НПЗ компанії «Lukoil». Внаслідок атаки сталося займання нафтопродуктів на площі щонайменше 300 м².

Вересень-жовтень 2024 року – інтенсивність атак знижується. За даними Financial Times, причиною стали заклики США обмежити удари по енергетичній інфраструктурі росії через ризик стрибків світових цін на нафту та можливі кроки у відповідь.

2025 рік – системна кампанія. Нафтопереробка та залізниця перетворюються на головні цілі. Російська армія опиняється у логістичному ступорі, пальне та техніка затримуються, постачання фронту дає збій. Удари вже не виглядають як хаотичні диверсії – це продумана стратегія, яка вибиває з-під ворога основу його воєнної машини.

Початок 2025 року – масовані дронові атаки по російських НПЗ (Самарська та Ленінградська область):

16 березня 2025 року українські безпілотники «поставили на паузу» роботу трьох НПЗ росії: Сизрань, Новокуйбишевськ і Куйбишев (Самарська область). Сизранський НПЗ зупинився після атаки, у Новокуйбишевську виникла пожежа, Куйбишевський також пошкоджений.

Літо 2025 року – «рейкова війна» виходить на новий рівень. Серія диверсій і ударів по ключових мостах, електропідстанціях та залізничних станціях.

23 липня 2025 року пошкоджено залізничний вузол в Новочеркаську (Ростовська область), критично важливий для логістичного забезпечення російських військ.

Новочеркаськ – критичний вузол на шляху техніки й резервів. Фото: ZN.UA

29 липня 2025 року велика атака дронів на залізничну станцію Сальськ (Ростовська область) призвела до пошкодження переїзду, падіння контактної мережі, загибелі цивільного та зупинки руху потягів.

Серпень 2025 року – кульмінація. Українські атаки на 10 НПЗ порушили роботу щонайменше 17% нафтопереробних потужностей російської федерації (≈1,1 млн барелів/доба). На окупованих територіях, півдні росії та навіть на Далекому Сході спостерігається паливна криза: різке зростання цін, дефіцит бензину, черги на АЗС.

2 серпня 2025 року відбувся удар по Рязанському НПЗ, який належить до четвірки найбільших у росії. Основні нафтопереробні установки зупинили роботу, що змусило майже вдвічі зменшити потужність (близько 48%).

Пожежа у Рязані 2 серпня 2025 р. Фото: Exilenova/Telegram

13 та 18 серпня 2025 року Україна двома атаками «виключила» нафтопровід «Дружба». Під удар потрапила лінійна виробничо-диспетчерська станція (ЛВДС) «Унеча», яка є однією з ключових станцій для перекачування нафти з росії до Європи.

17 серпня 2025 року ЗСУ завдали удару по інфраструктурі станції «Ліски» (Воронезька область). Це логістичний вузол Південно-Східної залізниці, через який здійснюється постачання боєприпасів та особового складу на окуповані території України. Транспортне сполучення призупинилось через пошкодження ліній електропередач і пожежу на станції.

Які НПЗ росії потрапили під удар дронів ЗСУ. Фото з відкритих джерел

Комплексний ефект ударів по рейках і НПЗ

Логістичні застої: знищення колій і станцій гальмує постачання зброї та пального; відновлення вимагає часу й коштів.
Ослаблення армії: дефіцит пального зменшує вильоти авіації та мобільність техніки.
Інфраструктурні втрати: зупинка нафтотерміналів і станцій блокує транспортування та потребує дорогого ремонту.
Фінансовий тиск: перебої з нафтогазовими доходами підривають бюджет і провокують економічні проблеми.
Переговорна сила України: удари в глибині росії демонструють можливості Києва та зміцнюють позиції на міжнародній арені.

Удари по НПЗ та залізничних вузлах є взаємодоповнюючими елементами української стратегії виснаження росії. Вони позбавляють армію противника швидкого доступу до пального та боєприпасів, що прямо впливає на її можливість наступати чи утримувати фронт.

Використані джерела:

«Рейкова війна»: як удари по російській залізниці та НПЗ послаблюють ворога

Calendar