Ілюстрація: Простір психологів
Люди, які у цей надскладний час обрали життя в Україні, достатньо стійкі. Але щоб далі виховувати дітей, працювати, займатися улюбленими справами, волонтерити, донатити – потрібно знайти нові ресурси для ментальної «підзарядки», опанувати навички саморегулювання. Так працює стрес, і так може з’явитися посттравматичне зростання.
Стрес – це шанс для кожної людини зануритися в себе, відкрити нові горизонти. Без втрат війну не пережити, вона точно позначиться на ментальному здоров’ї. Але якщо дивитися на все зі сторони позитивної психології, то можна отримати оце посттравматичне зростання. Так, дехто дійсно стає кращим після жахливих подій у своєму житті. Не лишається у стресовому стані, а стає більш дієвим і ефективним. Але як цього досягти? Фахівці радять для початку правильно себе налаштовувати: «Війна, жахливі втрати, тиск, немає світла... І що? Тепер я маю здатися? Не вийду з цієї ситуації? Ні, я все подолаю та стану ще краще».
Посттравматичне зростання проявляється і через відкритість та плекання довіри до інших людей. Та й взагалі спілкування й соціалізація – одні з найбільш дієвих ресурсів відновлення. Ходіть в гості, спілкуйтесь, смійтеся, сперечайтеся – такі миті додають стійкості. Здається, це дуже прості речі, але завжди саме вони рятують життя.
Посттравматичне зростання (ПТЗ) – це стан, коли людина, яка постраждала від ПТСР, знаходить нові шляхи та способи, щоб жити по-іншому, ніж до травматичних подій.
Після травми людина знаходиться в реакції гніву, втечі або відключення. Поки наявні такі реакції – буде розвиватись ПТСР. Зростання виникає тоді, коли людина усвідомила і зіткнулась зі своїми почуттями.
Не всі, хто пережив травму, досягають посттравматичного розвитку. Але для тих, хто його зазнав, позитивні зміни можуть залишитися на все життя.
За оцінками дослідників, від половини до двох третин людей, які пережили травму, можуть досягнути посттравматичного зростання.
Посттравматичне зростання (ПТЗ) – позитивні психологічні зміни, які відбуваються після переживання складних життєвих обставин. За розвитку посттравматичного зростання ми спостерігаємо, що людина починає діяти в позитивному ключі, її мотивація базується на позитивній меті, а не на гнівних емоціях.
ПТЗ – це важкий шлях, але це шлях трансформації.
Людина, яка має творчий чи позитивний мотив – спокійно іде своїм шляхом, у неї немає імпульсивності, дії поступові та виважені.
Основні ознаки того, що ви переживаєте посттравматичне зростання:
- Більше цінуєте життя: усвідомлюєте цінність життя або цінуєте кожен день так, як раніше не цінували.
- Покращились стосунки з іншими людьми: у вас може з'явитися відчуття близькості, підвищитися співчуття або усвідомлення того, що ви можете розраховувати на інших у кризові моменти.
- З’явились нові можливості: розвиток нових інтересів, новий життєвий шлях або готовність змінювати речі, які потребують покращення.
- Особиста сила: усвідомлення того, що ви можете впоратися зі складними речами, що ви сильніші, ніж думали.
- Духовні зміни: глибше розуміння духовності або міцніша віра, аніж була до травми.
- Пусковим чинником в розвитку посттравматичного стресового розладу та посттравматичного зростання є стрес (гострий чи хронічний), проте шляхи розвитку різні.
Як досягти ПТЗ:
- Визнання та проживання травми: Не ігноруйте біль. Дозвольте собі сумувати та гніватися, опрацьовуючи досвід.
- Проговорювання історії: Розповідайте свою історію тим, кому довіряєте. Переказування допомагає структурувати хаос у голові.
- Соціальна підтримка: Шукайте людей, з якими можна бути відвертими, не граючи роль «сильного».
- Пошук сенсу: Запитайте себе: «Чого цей досвід мене навчив?», «Які можливості це відкриває?».
- Розвиток нового «Я»: Фокусуйтеся на тому, що ви можете контролювати, і ставте нові цілі, які покращать ваше життя.
Елементами зростання є:
- визначення нового життєвого шляху та зміна пріоритетів;
- здатність краще влаштовувати своє життя, що демонструє тісний зв'язок із вмінням справлятися з труднощами;
- відчуття більшої близькості та емпатії до інших, що сприяє розширенню соціальних мереж.
Людина повинна пережити посттравматичний стресовий розлад, перш ніж зможе відчути посттравматичний ріст. Без симптомів ПТСР попередньо будь-яке зростання можна віднести до стійкості – резилієнсу, а не до зростання, пов’язаного з травмою.
Резилієнс – це внутрішня твердість, коли людина знає, хто вона, як і для чого вона живе та що може. Коли зовнішня оцінка та події не впливають надзвичайно сильно на людину та не змінюють її.
У такому випадку людина проходить через стресові ситуації, але вони не руйнують її, не вводять у ПТСР. У людини є усвідомлення та готовність діяти за своїми почуттями.
Наприклад – страх. Людина боїться не події, а того, що вона відчує, якщо подія відбудеться. А усвідомлення, резилієнс – це вміння зустрітися з цими почуттями, відчути своє безсилля та прожити цей емоційний біль. А коли страх проходить – виникає внутрішня твердість, людина знає, що вона може впоратися. Щоб розвинути резилієнс, потрібно пізнавати себе. Можна звернутись до фахівця або шукати безплатні якісні джерела з психології. Не варто зневажати те, що непокоїть, а дивитись на причину і розвиватись.
Дуже важливо помічати самому у собі, що відбувається процес зростання. Для цього динаміку змін психологи вимірюють низкою шкал та опитувальників. Ця техніка називається «ідентифікація змін». Але і самостійно можна помічати процес зростання. Треба просто продовжити думку «Я зросла в тому, що…» Наприклад, «Я зросла в тому, що тепер ніколи не триматиму документи у різних місцях своєї квартири. Тепер важливі речі у мене в одному місці». «Я зросла в тому, що тепер відкладатиму частину коштів у готівці або у валюті». Це — теж мікропрояви зростання. Навіть думка про те, що ви стаєте сильнішою, вже привід розповісти, у чому відчули силу. Похваліть себе, підбадьорте. І такі внутрішні діалоги сприяють посттравматичному зростанню, бо паралельно розвивається і впевненість у власних силах.
Ми можемо впливати на власне посттравматичне зростання
Посттравматичне зростання – це об’єктивно існуючий психологічний феномен, доведений багатьма дослідженнями. Хороша новина – ми можемо впливати на його темпи. Для цього варто відходити від «автоматизму» і приділяти час власній саморефлексії, розмові з собою – писати, ставити питання, аналізувати ( а чому травма була такою болючою, а чого я боюсь, коли це сталося, а що я відчула). Чим більше ви можете собі дозволити рефлексії, тим швидше ви просуватиметесь до успіху. За буденними справами ми не заглиблюємося у себе, а це зараз вкрай важливо.
Що гальмує посттравматичне зростання – перевтома, тривога, паніка, апатія, депресія, відсутність поруч близьких, відчуття провини вцілілого. І спочатку треба їх усунути. Для цього є техніки, які можна використовувати для самостійної роботи.
Техніка – історія травми. Вона складається з двох частин. Спочатку рекомендується розповісти про травму, думки, емоції, як ви цю подію побачили, а потім – знайти внутрішні опори: а що я зараз можу зробити для себе, аби пережити травму, стати сильнішою, мудрішою, кращою. Важливо подивитись збоку на свою ситуацію, нібито вона сталась із сторонньою людиною, та подумати, як цій людині варто вчиняти. Зверніть увагу, це все пов’язано з паралельним ведення записів у блокноті, які допоможуть вам змінити погляд на певні події.
Техніка поведінкових експериментів. Головне завдання – перевірити свої переконання на правдивість. Ірраціональні думки впливають на наші дії. Якщо думати, що чогось не можете, то і не будете витрачати час навіть на першу спробу. Якщо експериментально перевірити думки, то вже доведеться діяти. Наприклад, я хочу запустити онлайн курс. І можна ставити поведінковий експеримент: створимо рекламу, підготуємо перший виступ. Якщо не сподобається, завжди можна виділити контент з Ютубу. І поступово людина розуміє, що його страхи уявні – і рекламу може зробити, і анонс, і курс розробити.
Техніка пошуку ресурсу. Використання цієї техніки допомагає обійти захисний механізм психіки. Тут ідеально допомагають метафорично-асоціативні колоди карт. Є ресурсні колоди з позитивними малюнками, які відкривають у людині ресурс за рахунок позитивних спогадів, вражень та емоцій. Самостійно можна перебирати такі колоди – і в блокнот записувати свої враження. Наприклад, на ресурсній карті малюнок – дві людини у полі сидять. А про що це для мене, який у мене тут ресурс зростання? Можливо, я можу так слухати подругу та підтримати її. І їй так допомогти, і собі.
При всьому розмаїтті методів та технік досягнення посттравматичного зростання, психологи наполягають: навіть у цей страшний час життя кожного з нас триває. І воно повинно бути якісним, тож варто розцінювати війну і кризу, як шанс. Шанс бути щасливішими після війни, ніж до агресії.
Крім того, психологи запевняють, що і ваше оточення буде також на підйомі, якщо ви сповнені натхнення, нових прагнень, маєте волю до життя сильніше, ніж раніше, приймаєте і поважаєте свою сутність і не дозволяєте стороннім перешкоджати своєму особистому успіху або зростанню.
