✧ 1970 ✧ 

Шовкуненко Олексій Олексійович
(1884–1974)

Український живописець, педагог

Олексій Олексійович Шовкуненко народився в родині херсонського робітника 21 березня 1884 року. Першим наставником та вчителем Олексія був вихованець майстерні Києво-Печерської Лаври іконописець Семен Семенко. Він працював у відомій на той час у Херсоні іконописній майстерні Івана Клименка, куди в 1899 році був відданий в підмайстри майбутній художник. Саме за порадою С. Семенка хлопець вступив до Одеського художнього училища, де навчався під керівництвом відомих живописців-реалістів К. Костанді та Г. Ладиженського. Ще будучи студентом училища, експонував свої роботи на виставках Товариства південноросійських художників.

У 1908 році юнак закінчив навчання в Одесі і наступного року вступив до Петербурзької академії мистецтв. У ранній період творчості улюбленим матеріалом митця була акварель. В цій техніці він досяг блискучих результатів. Твори О. Шовкуненка періоду 1920–30-х років характеризуються поетичною піднесеністю, соковитістю, яскравістю живопису. У роботах простежується зв’язок майстра з повсякденним бурхливим життям України. 1927 року на першій Всеукраїнській виставці художник експонував свої акварелі «Катери на стапелях», «Будують баржу», «Новий пором» та інші. Ця подія принесла автору широке визнання серед художньої громадськості.

Протягом кількох років (1930–1933) Олексій Шовкуненко працював на Дніпробуді. Саме тому велика серія його акварелей присвячена будівництву цієї споруди: «Будівництво гідроелектростанції», «Гребля», «Плоти на Дніпробуді», «Кран», «Середина греблі» тощо. За роботи із серії «Дніпробуд» художник отримав золоту медаль на Паризькій міжнародній виставці «Мистецтво і техніка в сучасному житті» (1937). Також був нагороджений Великою срібною медаллю міжнародної виставки у Брюсселі у 1958 році.

Значне місце у творчості митця займають індустріальні пейзажі, серед яких – акварелі «Одеський суднобудівний завод» (1923–1930), «Луганський паровозобудівний завод» (1936). Олексія Шовкуненка вважають основоположником індустріального пейзажу в українському мистецтві.

Багато полотен свідчать про зв’язок художника з рідним Херсоном («Зелений базар», «Судноремонтні майстерні ім. Комінтерну», «Херсонський елеватор», «Катери на стапелях»).

Найбільшого успіху митець досяг у галузі портретного живопису. Під час Другої світової війни О. Шовкуненко створив портрети багатьох відомих особистостей. Це чудові портрети письменників (П. Тичини, Ю. Яновського, М. Рильського); акторів (М. Литвиненко-Вольгемут, Б. Руденко); архітекторів (Є. Катоніна, В. Заболотного); скульптора М. Лисенка; академіка О. Богомольця та багато інших. Ці роботи вирізняються глибокою індивідуальною характеристикою особистостей і блискучою майстерністю їх виконання.

Оригінальність Олексія Шовкуненка полягає у його своєрідному, глибоко індивідуальному почерку, у якому простежується самобутнє оптимістичне сприймання дійсності. Українська мистецтвознавиця Роксана Рублевська зазначає: «Роботи створюють враження миттєво зафіксованого моменту, творів, створених безпосередньо з натури. Їх розмаїття чудово ілюструє творчий метод Олексія Шовкуненка, побудований на використанні широкого і повільного мазка, „акварельності“ письма навіть у живописі, складній композиційній побудові, чистоті фарб та філігранних кольорових нюансах».

Окрім творчої діяльності, Олексій Олексійович багато часу приділяв педагогічній роботі. Багато видатних українських митців є його учнями.

12 березня 1974 року помер видатний український художник XX століття. Він не дожив 9 днів до свого 90-річного ювілею. Митець знайшов спочинок на Байковому кладовищі в м. Києві.

Шовкуненко Олексій Олексійович – лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (1970) за серію портретів і цикл пейзажів, народний художник (1944), академік Академії мистецтв (1947), Почесний громадянин міста Херсона (2011).

У 1981 році ім’ям О. О. Шовкуненка названо Херсонський обласний художній музей.

Під час тимчасової російської окупації міста (01 березня – 11 листопада 2022 р.) ворог викрав значну частину колекції творів митця з фондів Обласного художнього музею ім. О. О. Шовкуненка. Наразі їх місце знаходження невідомо. Це великі масштаби утрати, які є прямим свідченням намірів ворога знищити нашу культуру та ідентичність.