Спецоперація ГУР України у Покровську. Oles Honchar Kherson regional universal scientific library

Фото: ГУР МО України / Telegram

На мапі сучасної війни кожне українське місто виконує важливу роль. Одні прикривають небо, інші тримають тил, а деякі перетворюються на щит, який відділяє фронт від мирного життя. Саме до таких належить Покровськ – місто, яке стало уособленням стійкості та волі Донбасу.

Логістичне значення. За роки повномасштабної війни Покровськ перетворився на один із найважливіших і, водночас, найгарячіших вузлів фронту. Місто витримало сотні ударів. Зруйновані промислові об’єкти, понівечені житлові квартали, школи, дитсадки, лікарні та магазини – усе це наслідок безжального російського терору, який не зупиняється. Саме тут сходяться ключові транспортні артерії, які зв’язують прифронтові населені пункти з відносно безпечним тилом: Курахове – Костянтинівка, Добропілля – Мирноград, Селидове – Авдіївка. Покровськ – це основний транспортний хаб, де перетинаються військові маршрути, гуманітарні вантажі та шляхи евакуації цивільних. Як потужний промисловий центр, він виконує роль оборонного опорного пункту, прикриваючи західні підступи до регіону. З Покровська координують допомогу для підрозділів на лінії зіткнення, сюди прибувають поранені, звідси ж вирушають колони постачання, які підтримують стійкість фронту.

Відео: Покровськ: від життя до руїн

Головна битва року. Щодня тут відбувається третина всіх боїв на фронті, а ЗСУ та росіяни сконцентрували на ньому свої найкращі підрозділи та технології. 90% міста перетворилось на «сіру зону», яка вказує на присутність ворога в перемішку із українськими захисниками.

4 січня 2025 року зафіксовано перерізання кількох важливих доріг. Це вказувало на спроби ворога захопити Покровськ, змусивши українських бійців відступити без прямого зіткнення. Стратегічна мета загарбників – затиснути ЗСУ «клішнями», як це було у Бахмуті, Авдіївці та Кураховому.

12 січня 2025 року відбулася зміна тактики противника. Росіяни почали обходити місто з південного флангу в напрямку Дніпропетровщини, загрожуючи логістиці ЗСУ.

16 січня 2025 року у відповідь на загрозу проникнення окупантів, працівники місцевої шахти підірвали шахтний стовбур, щоб ворог не зміг використати підземні тунелі для просування. Це була єдина шахта в Україні, де видобували коксівне вугілля – важливу сировину для металургії.

Шахта «Покровське» зруйнована російськими обстрілами. Фото: Hromadske

17 січня 2025 року у вітчизняних ЗМІ з’явилися суперечливі повідомлення, що російські підрозділи нібито увійшли до Покровська. Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський запевнив, що українські воїни докладають усіх зусиль, аби не допустити прориву ворога.

18 липня 2025 року ситуація різко загострилася. Російська ДРГ здійснила спробу прориву з окупованих Селидового та Донецька. Це стало наслідком активного застосування противником новітніх технічних засобів із розширеною дальністю польоту, а також так званих «сплячих» або «очікуючих» дронів, розташованих уздовж основних транспортних маршрутів.

Поля, повністю пронизані оптоволокном під Покровськом. Фото: Новини Донбасу

Серпень 2025 року вітчизняна розвідка зафіксувала рекордне скупчення ворожих сил: «Там сконцентровано 110 тисяч росіян. На початку війни до нашої країни заходило 200. Тут 170 тільки на Покровську. Ну їх там дуже багато»

Старший сержант 42 окремої механізованої бригади Рон.

20 жовтня 2025 року російська ДРГ прорвалася до Покровська, порушивши норми міжнародного гуманітарного права. Український розвідувальний безпілотник зафіксував розстріл кількох мирних жителів у районі залізничного вокзалу. Цю групу пізніше знищили українські військові.

Окупанти залишили після себе «цвинтар з місцевими жителями». Фото: ГЛАВКОМ

23 жовтня 2025 року «російський фюрер» поставив ультиматум – взяти Покровськ будь-якою ціною до 15 листопада. Тому противник нарощує сили та активізує штурми українських позицій.

25 жовтня 2025 року після закріплення в мікрорайонах Шахтарське та Сонячне, російські війська продовжили наступ на населені пункти між Покровськом і Мирноградом – Ріг, Гнатівку, Новопавлівку та Чунишине. Ці території опинилися у «сірій зоні». Українські підрозділи, які понад рік утримували оборону в районах Дачинського, Лисівки та Сухого Яру, зараз відрізані від постачання та перебувають під загрозою оточення.

Карта бойових дій за 1-8 листопада 2025 року. Фото: Еспресо

28 жовтня 2025 року бійці штурмового підрозділу «Скала» прорвалися через центральну частину міста, звільнили будівлю міськради і підняли над нею синьо-жовтий прапор. Хоча згодом ворог, імовірно, знову зайняв об’єкт. Цей епізод показує, що жодна із сторін не має повного контролю над Покровськом: «Там десь наші стоять, десь росіяни. Не можна говорити, що росіяни контролюють певну частину Покровська. Бо буває таке, що заходить російська група, малюють червоний колір, потім цю російську групу знищують. І так треба перемальовувати кожного разу…»

Дмитро Кузьмінчук, командир 2-го батальйону 3-ї ОШБр.

29 жовтня 2025 року президент рф заявив про «блокування» українських військ у Покровську і запропонував «припинити бойові дії», щоб дати змогу журналістам переконатися в правдивості своїх слів.

30 жовтня головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський спростував ці заяви, наголосивши, що інформація про «блокування» українських підрозділів не відповідає дійсності.

Операція ГУР. Значення Покровська складно переоцінити. Саме тут пролягла лінія оборони, яка стримує ворога та не дозволяє йому прорватися вглиб країни. Тому військово-політичне керівництво ухвалило рішення максимально довго утримувати його, перекинувши туди всі доступні резерви. Найрезонанснішим став спільний рейд підрозділів ГУР, СБУ та ССО, перебіг якого особисто контролював керівник воєнної розвідки Кирило Буданов.

Глава ГУР Кирило Буданов керує операцією в Покровську. Фото: 24 Канал

31 жовтня 2025 року близько десяти бійців ГУР здійснили «безпарашутну висадку» з гелікоптера Black Hawk у районах, які російські війська вважали «контрольованими». Для уникнення ураження FPV-дронами та засобами ППО екіпаж працював на мінімальній висоті. Бойові дії виконують бійці «Спецпідрозділу Тимура» ГУР МО України.

Гелікоптер Black Hawk ГУР МО. Фото: Telegram канал ГУР МО України

За даними OSINT-аналітиків проєкту «КіберБорошно», активна фаза операції розгортається на території заводу «Електродвигун», у північно-західній частині Покровська. Після висадки спецпризначенці миттєво зайняли позиції та перейшли до штурмових дій. Їм вдалося прорвати коридор, розширити плацдарм та відтіснити противника з важливої ділянки. Координацію операції забезпечував пункт управління, який працює як «єдиний нервовий центр». Потоки відео з БпЛА надходили штурмовим групам у режимі реального часу, дозволяючи командирам оперативно коригувати рух та ухвалювати рішення за лічені секунди.

Успішна спецоперація ГУР дала змогу стабілізувати ситуацію та частково відновити логістику, створити більший розрив між російськими флангами, а також доставити боєприпаси, продовольство та підкріплення для гарнізону, який тримає оборону в цьому секторі.

Відео: Унікальні кадри роботи бійців «Спецпідрозділу Тимура»

1 листопада 2025 року у звільнених районах ЗСУ ведуть розвідку, виявляють і нейтралізують залишки російських ДРГ, забезпечуючи стабільність українських позицій. Комкор, комбриги і керівник ГУР управляють підрозділами. Вони особисто присутні на околицях міста. Інші деталі операції не розкриваються з метою захисту особового складу.

Буданов особисто керує операцією ГУР у Покровську. Фото: ТСН

5 листопада 2025 року противник дещо сповільнив наступальні операції, очікуючи на підкріплення з Сумщини, Херсонщини та Запоріжжя «оголюючи таким чином фронт».

8 листопада 2025 року росіяни поширюють фейкові відео про «вихід ЗСУ з Покровська» та захоплення у полон бійців із 38-ї бригади морської піхоти. З’ясувалося, що ролик був створений за допомогою ШІ.

Тривожні очікування. Сьогодні українська стратегія базується на збереженні особового складу, техніки та бойового потенціалу. Військо відходить тоді, коли це необхідно для уникнення оточення, але утримує ключові позиції там, де це дає реальний результат. Від швидкості рішень, узгодженості дій військового командування та своєчасної підтримки партнерів залежить, чи зможе ЗСУ перетворити локальні тактичні успіхи на довготривалу стійкість оборони.

Оптимістичний сценарій. Скоординовані дії ГУР, ССО та підрозділів десанту приносять успішний результат. Українські сили організовано відходять на заздалегідь підготовлені рубежі без значних втрат. Противник зупиняється, фронт вирівнюється, а тиск послаблюється завдяки вдалим контрманеврам та точковим ударам.

Базовий сценарій. Операція дає лише тимчасову перевагу, кілька днів чи тиждень стабілізації. Російські війська продовжують тиск, намагаючись розширити прорив. Лінія фронту залишається нестійкою, а інтенсивність боїв коливається залежно від підкріплень і логістики.

Песимістичний сценарій. Чисельна перевага противника та постійні хвилі штурмів змушують українські сили відходити на нові позиції. Без достатньої кількості резервів, боєприпасів і техніки. Ризики локальних оточень зростають. Ситуація може вимагати оперативних рішень щодо перегрупування та зміни районів оборони.

Битва за Покровськ вже «стала доленосною» у війні за Донеччину. Українські оборонці продовжують стримувати просування ворога. За містом збудовані 3 лінії оборони та ще 2 будуються. На сьогоднішній день немає точного визначення чи це бойові дії із звільнення і зачищення росіян, чи операція з поступового, але все ж таки виходу ЗСУ з Покровська. Ситуація складна і динамічна і, в будь-який момент, може похитнутися в той чи інший бік.

Використані джерела:

Спецоперація ГУР України у Покровську

Calendar