23 роки українці жили під мирним небом, радісно зустрічали світанки, ростили дітей та будували безхмарні плани на майбутнє. Але в один квітневий день 2014 року все раптово змінилося: на українську землю прийшла війна. Сім років триває антитерористична операція на Сході України. Сім років воїни-захисники щоденно віддають життя за кожного з нас.
29 серпня країна відзначатиме День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави, за нашу з вами свободу.
Загибель бійців – це велика кривава рана, яка залишиться назавжди в нашій пам’яті, в історії України. Та найбільше болить за них у матерів, які вже ніколи не зможуть обійняти свою дитину… І багатьом матерям бажання жити далі дає творчість.
28 серпня Гончарівка мала честь презентувати виставку художніх робіт нашої землячки Тетяни Єрмоленко, яку вона присвятила загиблому українському воїну-герою – своєму сину Денису Олександровичу Бєгіу. На захід завітали люди, які допомагали в організації виставки, представники влади та громадських організацій, товариші сина майстрині по службі, херсонці. Першим висловив пошану пані Тетяні голова Херсонської районної державної адміністрації Херсонської області Михайло Валерійович Линецький. Пан Михайло подякував майстрині за героя. Голова громадської спілки «Асоціація ветеранських та волонтерських організацій міста Херсона “Звитяга”», військовий капелан Андрій Степанович Калита вручив пам’ятний знак матері загиблого солдата. Душевною і проникливою стала промова секретаря Херсонської міської ради пані Галини Лугової. Одним із ініціаторів та активних організаторів презентації виставки став заступник начальника відділу Управління гуманітарної політики Херсонської районної державної адміністрації, голова громадської організації «Ветерани АТО» Олександр Григорович Зарівний. Пан Олександр розповів про важливість підтримки громадськістю родин загиблих воїнів, адже неможливо уявити біль та скорботу матерів, які втратили своїх синів та дочок. Не залишилися байдужими до виставки і містяни: деякі з них, дізнавшись про історію створення робіт, не стримували сліз.
Наостанок товариші по службі загиблого Дениса – військовослужбовці з 28-ї окремої механізованої бригади – поділилися спогадами про часи служби та висловили пошану пані Тетяні.
Неправда, що герої не вмирають. Їх полягло в донбаських степах уже надто багато. Не вмирає лише пам’ять про них, яку ми маємо плекати із вдячністю за можливість жити під мирним небом. Своїми грудьми вони закрили країну від ворожих «градів», і наш обов’язок перед ними – зробити все, щоб ці тисячні жертви не були марними.
