Епоху романтизму відділяють від нас майже два століття. За цей час у світовій історії та культурі відбулося чимало подій, які призвели до змін як політичних та економічних систем, так і художніх напрямків та шкіл. Зміни охопили всі сторони життя людства, починаючи від світобачення, моральних та естетичних цінностей, і закінчуючи стилем життя, манерою поведінки, модою. Головні діючі персонажі культури, поступаючись місцем майбутньому поколінню, переходили до розряду класиків, чи, навпаки, поступово забувалися нащадками. Їх «активне життя» після фізичної смерті у вигляді затребуваної творчої спадщини, актуальності ідей і тем, що розроблялися ними, привабливості біографічних фактів і легенд знаходиться в залежності від багатьох обставин. Окрім того, підвищена цікавість до творчості та особистості художника може змінюватися протилежними періодами.
Для спадщини ж романтизму в цілому характерно те, що воно не втрачало своєї актуальності і привабливості для нащадків ні на один скільки-небудь тривалий термін. Романтизм асоціювався у багатьох як з юнацьким максималізмом і егоїзмом, так і з загостреним емоційним станом. Він прекрасний у своїй височині і пристрасності. Переконатися в цьому мали можливість члени Об’єднання вільних художників «Ракурс» на черговому засіданні під назвою «Класична спадщина та сучасний літературний процес: епоха романтизму та її яскраві представники». Діалог вівся навколо творчості молодшого покоління англійських романтиків, яскравими представниками якого були Дж. Г. Байрон (якому, до речі, 22 січня виповнилося 225 років від дня народження), Персі Буші Шеллі та Дж. Кітс. З їх поезією присутніх ознайомили Красновид Ольга, Мішуков Ігор та Домбровська Руслана. Пригадали на заході й творчість О. Пушкіна та М. Лермонтова як представників «байронічної» течії романтизму в Росії. Це призвело до пошуку спільного і відмінного у творчому доробку Джорджа Байрона та Олександра Пушкіна. Врешті-решт, усі прийшли до висновку, що письменники-романтики наповнили літературу новим змістом, запропонували нові художні образи, де головним стає бунт проти сірості та буденності, а герой перетворюється в цільну та гармонійну людину, яка осягає й охоплює своєю незвичайною і могутньою особистістю не тільки закони земного існування, але і небесні ідеали.
Окрасою ж вечора стала музична композиція «Музика епохи романтизму» у виконанні Бистрова Г.Ф., яка наповнила залу мелодіями Й. Брамса, Р. Вагнера, Дж. Верді.
Comments