Хранімо сонячно і ревно
Цей осяйний квітневоцвіт,
Оту любов на цілий світ -
Безсмертне слово Гончареве.
Вечір пам’яті «Хранімо сонячно і ревно безсмертне слово Гончареве», що присвячений 19-ій річниці від дня смерті українського письменника та громадського діяча Олеся Терентійовича Гончара, відбувся в обласній книгозбірні 14 липня. Саме 14 липня 1995 року в Києві на 77-му році життя перестало битися велике серце великої Людини. Ще за життя О. Гончар був удостоєний найвищих і найпрестижніших відзнак - премій, орденів, звань та почесних нагород. Після смерті письменника постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року «Про увічнення пам’яті Олеся Гончара» його ім’я було присвоєно й нашій обласній універсальній науковій бібліотеці. Адже життя та творчість Олеся Гончара тісно переплелися з херсонським краєм. Він неодноразово бував тут. Прототипами його творів ставали наші земляки. Херсонщина багато разів обирала його своїм депутатом до колишньої Верховної Ради. З нашим краєм його пов’язувала і особиста дружба з херсонцями: М. Братаном, І. Гайдаєм, І. Стариковим, Д. Файнштейном. Херсонці пам’ятають і вдячні йому за активну участь у будівництві шкіл, будинків культури, зокрема й нашої обласної універсальної бібліотеки, музеїв міста - Художнього ім. О. Шовкуненка та краєзнавчого. Про це згадували на заході херсонці, що були особисто знайомі з Олесем Гончарем - народний художник України В. Чуприна, поет В. Кулик, голова обласної спілки письменників України В. Загороднюк. Про значну громадську діяльність Олеся Гончара та зв’язки з нашим південним краєм розповів Параскевич П. К., почесний викладач ХДУ, автор книги «Олесь Гончар і Херсонщина». На заході звучали рання поезія Олеся Гончара, уривки з його творів про Таврію, поезії-присвяти письменнику. Спогади та роздуми Валентини Гончар, дружини письменника, присутні мали змогу почути завдяки радіопередачі, що створена нещодавно херсонською радіожурналісткою І. Євстаф’євою. Також на заході демонструвалися фрагменти відео та звучав незабутній голос Олеся Гончара.
«Думаю про Таврію - і щораз світлішає на душі: як багато там друзів, які чудові люди, які самовіддані трударі, що ти їх зустрічав на заводах, степах і на лиманах дніпровських… - славна такими людьми херсонська земля».
О. Гончар
