Oles Honchar
Kherson regional
universal scientific library
MO-TH: 9:00-18:00
SA-SU: 9:00-18:00

«Вітчизна» та «Київ»

This material is in Ukrainian

23.01.2018

Біля колиски літературно-художніх часописів стояли світочі національної літератури, головною метою яких було відбирати найталановитіших майстрів слова, торкатися життєво важливих, болючих проблем політичного, соціального, духовного життя українського народу.
Зі сторінок багатьох часописів вирушили у велике літературне життя найкращі твори, що стали гордістю України. Більшість із журналів є водночас громадсько-політичними, оскільки поряд із белетристикою і літературною критикою вони вміщують публіцистичні твори, матеріали з питань розвитку інших видів мистецтва, внутрішньої і міжнародної політики, економіки, історії, соціології.

Перегортаючи комплекти часописів-ювілярів 2018 року, які зберігаються у відділі зберігання та реставрації бібліотечних фондів Комунального закладу «Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Олеся Гончара» Херсонської обласної ради, ми наочно пересвідчуємося, що у ХХ столітті, винятково багатому на трагедії та катаклізми, усупереч голоду, геноциду, війнам, політичним репресіям, атомній катастрофі, завдяки видатним поетам, прозаїкам, публіцистам сталися події, які лишили помітний слід у духовному житті українського народу.

Довгий шлях літературно-художніх журналів був далеко не безхмарний.

У січні 1933 року сталася визначна для нашого народу подія. Заснований у трагічному для українців 1933 році під назвою «Радянська література», журнал пройшов разом із суспільством усі кола його складного, часом пекельного життя.
З восьми членів першої редколегії журналу, яку очолював голова новоствореної Спілки письменників України, відомий поет Іван Кулик, чотири було репресовано й страчено сталінським режимом, а видатний прозаїк, заступник головного редактора Микола Хвильовий вкоротив собі віку.
Проте, незважаючи на ідеологічне свавілля, цензурні утиски, репресії проти письменників – редакторів і авторів журналу, з його сторінок виходили у світ твори, які продовжували багаті традиції національної класики, несли людям слово правди і надії. Біля колиски письменницького часопису, визнаючи своїм талантом його літературний рівень і духовну наповненість, стояли видатні майстри слова – Максим Рильський, Іван Сенченко, Іван Микитенко, Володимир Сосюра, Олекса Слісаренко, Андрій Головко, Остап Вишня, Іван Кочерга та інші.
Це єдиний україномовний літературний журнал, який приходив до читача навіть у грозову воєнну пору під назвою «Українська література». За змістом, тематикою, полум’яним письменницьким словом це був фронтовий часопис, в якому відбилися і драматизм епохи, і дух народу.
Опубліковані в журналі поеми «Похорон друга» Павла Тичини і «Мандрівка в молодість» Максима Рильського стали класикою української літератури. Прозові твори Юрія Яновського, Олександра Довженка, Петра Панча передали трагізм поразок, глибину переживань за долю обпаленого вогнем війни українського народу. 
З січня 1946 року журнал виходить під назвою «Вітчизна» та публікує кращі твори фронтовиків, дає путівку в життя письменникам, які сьогодні є гордістю української літератури, підносячи її на європейський рівень.
Уже в публікаціях 1946 року на сторінках часопису з’являються «Альпи»перша повість знаменитої трилогії Олеся Гончара «Прапороносці». Згодом у журналі побачать світ наступні повісті письменника – «Голубий Дунай» і «Злата Прага», а в пізніші роки – романи «Людини і Зброя», «Тронка». Останній здобув найвищу тоді в Союзі літературну Ленінську премію. Також читачі часопису побачили романи «Циклон», «Твоя зоря» та інші твори письменника. У повоєнні роки Олесь Гончар очолить колектив «Вітчизни», буде до кінця життя незмінним членом редколегії.
Наприкінці 80-х років минулого століття журнал відкрив для читача творчість багатьох видатних майстрів слова – Володимира Винниченка, Миколи Хвильового, Валер’яна Підмогильного, Миколи Зерова, Євгена Плужника та інших письменників «розстріляного відродження». Саме «Вітчизна» уперше порушила кригу мовчання навколо імені найфундаментальнішого дослідника вітчизняної історії – Михайла Грушевського, публікуючи його заборонену довгі роки двотомну працю «Історія української козаччини».
«Вітчизна» першою з письменницьких часописів заснувала літературну премію. Вона присуджувалася за кращі твори новелістики і носила ім’я видатного прозаїка, одного з редакторів журналу Юрія Яновського. Поряд із провідними майстрами слова на її сторінках з’являлись твори наших земляків, наприклад, «Місткість "малої" форми» Лади Федоровської.

Фонд книгозбірні містить це видання за 63 роки – з 1946 по 2009 включно.

У 2018 році ще один часопис відсвяткував свій ювілей – літературно-мистецький і громадсько-політичний журнал «Київ», якому виповнилося 35 років. Часопис зайняв гідне місце у літературно-інформаційному просторі України.
Журнал «Київ» було створено у 1983 році на хвилі святкового піднесення, коли столиця України готувалася зустріти своє 1500-річчя: розбудовувалася, оновлювалася, прикрашалася, збагачувалася духовно. Видання творчої Спілки письменників не лише віддзеркалювало стан української літератури, публікуючи твори визнаних майстрів слова, а й відкривало нові імена, повертало нам несправедливо забуті чи й заборонені свого часу твори, привертало увагу до найвищих національних цінностей.
Першим головним редактором став письменник Володимир Дрозд, який очолював видання з 1983 по 1986 рік. Він писав: «Скажу без перебільшення: колектив, незважаючи на складний період становлення, здійснив подвиг, створивши буквально з нічого один із найцікавіших українських місячників того часу…»
Наступним керівником журналу став поет Петро Перебийніс (працював з 1986 по 2000 рр.). Саме в цей час на сторінках часопису друкується «Скрип колиски» Івана Чендея.
Журнал першим широко оприлюднив фундаментальну працю Михайла Грушевського «Історія України-Руси», Київський літопис, літописи Аскольда, Самійла Величка, «Слово про закон та благодать» найпершого українського митрополита Іларіона, «Українські прикази та прислів’я М. Номиса, найцікавіші передруки з журналу «Київська старина», повернуті із забуття й «реабілітовані» романи «Сонячна машина» В. Винниченка, «Третя Рота» В. Сосюри та його недруковані поеми «Марія», «Каїн», «Мазепа», п’єсу М. Куліша «Зона», маловідомі оповідання 20-30-х рр. А. Заливчого, Г. Косинки, М. Івченка, В. Підмогильного, український переклад роману «Українські ночі, або Родовід Генія» (про Т. Шевченка) польського письменника Є. Єнджеєвича, заборонену цензурою повість М. Руденка «У череві дракона» та багато інших. Публікації супроводжувалися постійними переслідуваннями і викликами у ЦК Компартії. Саме у той час тираж журналу перевищував п’ятдесят тисяч екземплярів на місяць.
Озираючись у минуле, бачимо цілу низку знакових публікацій. Шанувальники «Києва» першими прочитали на його сторінках блискучі біографічні романи М. Слабошпицького «Поет із пекла (Тодось Осьмачка)» та «Автопортрет художника у зрілості», спогади академіка І. Дзюби «Не окремо взяте життя», гострі публіцистичні роздуми відомого правозахисника С. Глузмана «Мій вибір» та інші.
З номера в номер «Київ» подає широку палітру культурно-мистецького життя України. Тут виступають провідні мистецтвознавці, історики, культурологи, науковці (рубрики «Київський Монмартр», «Народознавство», «Пам'ять», «Суспільствознавство», «Архів», «Незабутні», «Пряма мова», «Пошуки і знахідки»).
Коло авторів, якими пишається видання, надзвичайно широке. На сторінках часопису знайшли свого читача і херсонські поети та письменники: Анатолій Кичинський, Олександр Гунько, Алла Тютюнник та інші.

У фондах книгозбірні це видання зберігається за 34 роки – з 1983 по 2017.

«Вітчизні» – 85 років, «Києву» – 35 років (на 2018 рік). Ці поважні дати свідчать про те, що часописи, на відміну від інших видань, мають багаторічну історію, наслідують укладені часом традиції, започатковані корифеями української літератури.
На сторінках журналів уперше побачили світ багато творів, відзначених згодом найвищими літературними преміями України. Протягом багатьох років ці два часописи були справжньою літературною лабораторією, творчою майстернею, в якій починали свій шлях та зросли нині широко відомі поети, прозаїки, публіцисти.
Але, на жаль, доля кожного з них склалася по різному. Для більшості українських часописів характерними залишаються фінансові проблеми, замкнутість, невеликий тираж, інші обирають електронний формат, який є економнішим. Журнал «Київ» і сьогодні продовжує радувати свого читача. Та незабутня «Вітчизна» в останнє надійшла читачеві у грудні 2009 року.

Запрошуємо усіх бажаючих перегорнути сторінки часописів-ювілярів 2018 року! 

Calendar

     1 23
4 5 6 7 8910
11 12 13 14 151617
181920 21 222324
25 26 27 28293031