Фото: Liga.net
На початку повномасштабної війни російська нафтопереробна інфраструктура залишалася поза зоною прямої загрози. Великі НПЗ стабільно працювали, забезпечуючи внутрішній ринок пальним і підтримуючи експорт, який напряму фінансував військову машину агресора. Ці підприємства вважалися глибоким тилом, недосяжним і захищеним, що дозволяло зберігати енергетичну стійкість навіть в умовах війни. Однак з часом ситуація почала змінюватися. Протягом 2024-2025 рр. удари по нафтопереробній інфраструктурі стали системними, а географія уражень – ширшою.
У центрі цієї стратегії опинився «Лукойл-Нижньогороднафтооргсинтез» («НОРСІ») – флагман російської галузі, розташований у місті Кстово Нижньогородської області. Завод має значні виробничі потужності – близько 16 млн тонн нафти на рік (приблизно 320 тис. барелів на добу). Підприємство виробляє широку номенклатуру товарів: автомобільні бензини, дизельне пальне, авіаційний гас, а також нафтохімічну сировину для подальшої промислової переробки. Ця продукція є критичною не лише для цивільної економіки, а й для підтримки військової логістики, зокрема постачання пального для техніки та авіації.
За обсягами переробки «НОРСІ» входить до числа найбільших НПЗ рф та відіграє важливу роль у забезпеченні внутрішнього ринку паливом, а також у формуванні експортного потенціалу країни. Під час російсько-української війни завод залишався одним із елементів енергетичної інфраструктури, що опосередковано підтримує ведення бойових дій.
Четвертий за величиною НПЗ рф «Нижегороднефтеоргсинтез» («НОРСІ»). Фото: День
Систематичні атаки на «НОРСІ» демонструють стратегічний зсув у підходах ЗСУ:
березень 2024 року – перший відчутний удар по виробничому циклу
Фіксується атака, що спричиняє пожежу на одній із установок переробки. Подія отримує ширший розголос. Наслідки:
- тимчасове виведення з експлуатації частини потужностей;
- зниження обсягів переробки нафти;
- аварійні ремонтні роботи.
друга половина 2024 року – удари по логістиці та інфраструктурі забезпечення
З’являються повідомлення про атаки, які зачіпають не лише виробничі установки, а й допоміжну інфраструктуру – резервуари, вузли зберігання та транспортування. Наслідки:
- порушення логістичних ланцюгів постачання та відвантаження;
- часткове обмеження роботи окремих ділянок;
- накопичення технічних і операційних ризиків.
Наслідки удару по НПЗ у Кстово Нижньогородської області в 2024 році. Фото: Радіо Свобода
початок 2025 року – накопичувальний ефект уражень
Підприємство продовжує роботу, однак уже в умовах системного навантаження: попередні пошкодження, загроза нових атак і необхідність постійних ремонтів формують критичний фон. Наслідки:
- зниження стабільності виробничого процесу;
- зростання витрат на обслуговування та відновлення;
- періодичне скорочення обсягів переробки.
2025 рік – критичний інцидент та зупинка ключових потужностей
Один із ударів призводить до серйозного пошкодження установки глибокої переробки – одного з найважливіших елементів заводу. Наслідки:
- фактична зупинка значної частини виробництва;
- втрата частини високоякісних нафтопродуктів (зокрема пального високих стандартів);
- тривалий цикл відновлення.
Пожежа на НПЗ. Фото: OBOZ.UA
- рік – новий етап ударів по глибокому тилу
5 квітня 2026 року стратегічне підприємство зазнало чергової атаки БпЛА, які успішно подолали систему ППО та досягли промислової зони заводу. Серія вибухів та подальша пожежа підтверджують пряме влучання у ключові технологічні установки. Наслідки:
- відсутність пропозиції бензину, дизельного пального та мазуту з «НОРСІ» на ринку;
- ймовірне пошкодження або зупинка частини виробничих потужностей;
- локальний вплив на баланс постачання пального.
Тимчасове закриття цього нафтопереробного заводу додало ще більшої невизначеності енергетичному сектору рф, який страждає від постійних українських атак, зокрема тих, що були спрямовані на основні термінали експорту нафти агресора на Чорному та Балтійському морях.
Пожежу зафіксували супутники. Фото: OBOZ.UA
Кожен удар по цьому підприємству – це не лише руйнування, а й маркер, який висвітлює глибинні вразливості російського нафтового сектору:
Ілюзія тилової недосяжності: атаки на об'єкт, розташований за сотні кілометрів від лінії фронту, доводять, що географічна віддаленість більше не є гарантією безпеки для промислових гігантів.
Зміна тактики впливу: відбувся перехід від поодиноких інцидентів до «системного вогневого тиску». Це змушує підприємство працювати в умовах постійного стресу, що виснажує ресурси ППО.
Критична залежність від технологій: ураження специфічних установок демонструє вразливість галузі до втрати західного обладнання, ремонт якого в умовах санкцій стає майже неможливим.
Масштабування економічних наслідків: кожен успішний удар по «НОРСІ» має ланцюгову реакцію – від локального дефіциту пального до глобального перегляду експортних спроможностей агресора.
