с-ще Червоний Маяк
Любителям релігійного туризму буде цікаво завітати в с-ще Червоний Маяк Бериславського району, яке засноване в 1924 році. Адже саме тут розташована найбільша православна святиня Херсонщини - Свято-Григоріївський Бізюків монастир, який веде свій початок з 1781 року. У 1803 році сюди перевезли зі Смоленської губернії зубожілий Бізюків монастир. Відтоді обитель одержала свою сучасну назву. Монастирська огорожа з баштами зведена у 1817 році за підтримки Чорноморського козацького війська.
На межі XIX – XX ст. Григоріє-Бізюків монастир входить у п’ятірку найбагатших монастирів Російської імперії. Відтоді в ньому починається активне кам’яне будівництво. Головну садибу монастиря прикрасили Вознесенський собор, архієрейські палати, трапезна, намісницький корпус з двопристольною зимовою церквою Покрови та Трьох Святителів, готельний корпус, з’явилися мальовничі фонтани.
Важкі випробування випали на долю Григоріє-Бізюкова монастиря у роки громадянської війни. У лютому 1919 року святиню захопили червоні партизанські загони Івденка і Дорошенка, що тероризували навколишні села. Обитель врятувала сотня українських козаків, що вибила звідти партизанів. Проте згодом червоні повернулися і влаштували розправу над ченцями. На склепіннях одного з монастирських підвалів досі проступає кров мучеників. У 1921 році монастир на сімдесят років припинив своє існування…
Загадкові печерні лабіринти з підземним храмом біля Григоріє-Бізюкова монастиря, можливо, слугували ще першим християнам Північного Причорномор’я. Тут могли переховуватися послідовники просвітителя готів Ульфіли від переслідувань з боку грізного короля Германаріха. Користувалися печерами й запорожці. А з часів заснування монастиря тут усамітнювалися ченці-аскети.
Неподалік від Бізюкова монастиря знаходиться пізньоскіфське городище, яке виникло близько III ст. до н.е. над Пропасною балкою, коли витіснені сарматами зі степів скіфи були змушені будувати над Дніпром укріплені міста. Укріплення складалися з земляного валу та кам’яних стін. Зі сходу до фортеці вела брама, з заходу – кам’яні сходи. Окремі дослідники схильні ототожнювати Червономаяцьке городище з пізньоскіфським містом Серім, про яке згадує античний географ Клавдій Птоломей.
З III ст. місто входило до готської держави, а падіння його пов’язують з гунською навалою. На початку XVIII ст. на городищі розташовувався козацький форпост, через що в народі воно отримало назву “Запорозький городок”.
Джерело: Червоний Маяк // Херсонщина запрошує [Изоматериал] = The Kherson region invites you: фотоальбом. - Херсон, 2008. – С. 98-103.
Назад до опису Бериславського району Назад до меню
