Херсонська обласна
універсальна наукова бібліотека
ім. Олеся Гончара
ПН-ЧТ: 9:00-18:00
СБ-НД: 9:00-18:00

185 років з часу публікації п’єси І.П.Котляревського «Наталка Полтавка»

20.09.2023 18:17

«Наталка Полтавка» Івана Котляревського – це перша драма нової української літератури. Видатний український драматург І. Карпенко-Карий вважав славетну п’єсу «праматір’ю» українського народного театру, адже «її герої вийшли ніби з глибин народного життя. Це люди, прості, працьовиті, високої людської гідності й чеснот, зі відкритою поетичною душею, з глибоким ліризмом. Та їм судилося пережити глибокі моральні драми, психологічні конфлікти, що були викликані соціальною нерівністю і породженим нею зіткненням протилежних інтересів».

 


І. Карпенко-Карий

Відомо, що п’єса «Наталка Полтавка» І.Котляревським написана до 1819 року, проте точна дата її створення невідома. Ставши директором полтавського театру, Іван Петрович був невдоволений репертуаром, який складався з п’єс, у яких висміювали простий народ і вихваляли вищі прошарки суспільства. У «Наталці Полтавці» драматург відобразив найкращі риси українців, викрив поширені вади чиновників. «Наталка Полтавка» була написана в той час, коли в Україні розвивався сентименталізм та просвітницький реалізм, тому й увібрала особливості цих напрямів.

Першодрук драматичного твору Івана Котляревського «Наталка Полтавка» продано на інтернет-аукціоні в 2016р. за понад 82 тис. грн.

Відомі і джерела, які надихнули І. Котляревського на написання драми. По-перше це п’єса О.О. Шаховського «Козак-стихотворець». У ній тогочасне життя українців зображене неправдиво, спотворено, бо автор був погано ознайомлений із їхнім побутом. В імперських театрах вистава за цим твором мала успіх, але полтавці та харківці були розчаровані нею. В «Украинском вестнике» за 1817 р. була опублікована розгромна рецензія.

І. Котляревський «Наталкою Полтавкою» вирішив виправити прикрість. За свідченнями сучасників, Іван Котляревський для сюжету твору використав реальний факт, який мав місце в ті часи. У театрі, де був директором І. Котляревський, працював селянин Мефодій Семижон, який одного разу розповів Котляревському, що приїхала його племінниця, до якої сватається писарчук ,але вона не хоче за нього йти, бо чекає свого нареченого, який чомусь забарився і вже не повертається із заробітків цілих чотири роки. Автор зобразив кохання бідної дівчини-селянки, яка відстоює своє право на щастя. Моральна краса та велич Наталки протиставлена лицемірству, крутійству, хижацтву сільської верхівки. Сюжет має чітко виражене соціальне спрямування.

Підштовхнули до написання п’єси і народні пісні, зокрема побутові, купальські та балади, зокрема, такі як: «Лимерівна», «Брала дівка льон», «Чорна хмаронька наступає», «Ой оддала мене мати за нелюба заміж».


Титульний аркуш автографа «Наталки Полтавки» І. П. Котляревського (1829 р.).

Уперше “Наталка Полтавка” була поставлена у 1819 році в Полтаві за участю видатного актора Михайла Щепкіна (пізніше – один з найближчих друзів Тараса Шевченка), який тоді працював у трупі Штейна (професійна трупа, яку утримував театральний антрепренер, режисер, балетмейстер Іван Штейн)
21 січня 1821 року “Наталка Полтавка” вперше була поставлена у Харківському театрі. Але перед виставою у Харкові виникли деякі труднощі: для постановки був необхідний цензурний дозвіл, оскільки дозвіл князя Рєпніна поширювався лише на Полтавську губернію. Але трупа вийшла зі складного становища. За порадою Григорія Квітки-Основ’яненка трупа анонсувала якусь відому старовинну п’єсу, а напередодні вистави, пославшись на “хворобу” когось з артистів, попросила офіційного дозволу поставити “Наталку Полтавку”, яку нібито довелось готувати поспіхом. Мета була досягнута -“Наталка Полтавка” відгриміла у Харкові.


Театральна трупа “Наталки Полтавки”, очолювана Кропивницьким, Єлисаветград, 1882 рік

Упродовж майже двадцяти років після написання, п’єсу не друкували, але активно розігрували на сценах українських театрів. Вона користувалася неабиякою популярністю, тому багато представників української еліти знали її напам’ять. Увесь цей час «Наталка Полтавка» поширювалася у рукописних копіях, на деяких з них навіть не зазначалося прізвище автора.

Проте надрукували “Наталку Полтавку” лише 1838 року в “Українському збірнику”, видавець якого, видатний український учений і громадський діяч Ізмаїл Срезневський, склав таку передмову: «Я почав “Украинский сборник” “Наталкою Полтавкою” Івана Петровича Котляревського і, здається, не міг вибрати кращого початку: а) “Наталка Полтавка” була не тільки одним з перших книжно-народних творів України, але й водночас першим збірником пам’яток української народності, зразком для всіх, що з’явилися потім; б) “Наталка Полтавка” мала великий вплив на вивчення української народності, можна сказати, пробудила її, і досі залишається кращим взірцем, що вказує майже на всі найважливіші сторони, які слід мати на увазі, вивчаючи українську народність».

Видавець підготував твір до друку з відома і за життя І. Котляревського, надіслав на розгляд цензури у Санкт-Петербург. Дозвіл на друк був підписаний 26 квітня 1838 р.. До «Наталки Полтавки» була додана присвята: «Любителям славянщины».

Вражає тривале сценічне життя «Наталки Полтавки». Ще за життя І. Котляревського її показували не тільки в Полтаві, а й у Києві, Харкові, Москві та Петербурзі. Свідчення про це знаходимо у періодичних виданнях того часу. Головні ролі у п’єсі виконували корифеї українського театру: М. Щепкін, М. Кропивницький, І. Карпенко-Карий, П. Саксаганський, М. Садовський та ін. Перша артистка, яка зіграла роль Наталки — Катерина Нальотова. Майстерно відтворювали образ і М. Заньковецька та М. Садовська-Барліотті. Роль виборного Макогоненка писалася спеціально для М. С. Щепкіна. І. Котляревський, до речі, сприяв визволенню його з кріпацтва.

З великим успіхом п’єса йшла на сценах Петербурга, Москви, Талліна, Вільнюса, Мінська, Варшави, у Середній Азії та на Кавказі. У Варшаві на прохання глядачів виставу показували двічі на день при переповненому залі. “Наталку Полтавку” було перекладено литовською мовою і вона увійшла у репертуар литовських театрів. Проте найбільшою популярністю цей твір користувався у Чехії, Словаччині та Болгарії – як в перекладах, так і в оригіналі. “Наталку” там ставили сотні разів.
“Наталка Полтавка” з успіхом облетіла увесь світ, її з теплотою вітали найбільші міста Старого та Нового Світу. Пісні з п’єси навіть міцно увійшли у репертуар відомого співака Поля Робсона, і у його виконанні звучали зі сцен найбільших театрів світу.

Деякі дослідники впевнені, що музику до п’єси також написав І. Котляревський, стверджуючи, що у Санкт-Петербузі досі зберігається афіша з відповідним надписом. Через чотири десятиліття після смерті І. Котляревського Микола Лисенко написав однойменну оперу за драмою «Наталка Полтавка». І зараз творіння М. Лисенка вважається класикою українського оперного мистецтва.

Сьогодні “Наталка Полтавка” з успіхом іде на сценах Італії, Німеччини, Англії, Сполучених Штатів та багатьох інших країн. Усе це свідчить про те, що цей твір є перлиною української літератури, який і зараз захоплює глядачів.

Використані джерела

Календар подій

      1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23242526272829
3031