75 років із часу публікації роману Івана Багряного «Сад Гетсиманський»

Краще померти раз, померти гордо,

                                                                        Іван Багряний

Україна, пройшовши довгий кривавий шлях окупації імперським, а потім і радянським режимом, досі продовжує позбавлятися ознак соціалістичного минулого в культурі, розвінчувати радянські міфи, які міцно закріпилися в суспільній свідомості.

Анексія Криму, гібридна війна на Донбасі з 2014 року та повномасштабна російсько-українська війна з 24 лютого 2022 року – результат функціонування імперської ідеології, що представляє російсько-українські стосунки в контексті міфів про «братні» народи. Радянська ідеологія протягом тривалого часу була основою політики радянської України, однак зараз наша держава знаходиться на фінішному етапі «декомунізації» та подолання радянських імперських міфів.

Надзвичайно сильними аргументами в процесі декомунізації виступають художні твори, які показують злочинну антигуманну суть радянської політичної системи.

Саме таку спрямованість має художня й публіцистична спадщина Івана Багряного, яка масовими тиражами прийшла до українського читача на початку дев’яностих років двадцятого століття.

Іван Багряний – один із найяскравіших постатей української літератури ХХ ст. Це письменник із промовистою громадянською та політичною позицією, автор, який відверто висловлював претензії до радянського режиму.

Одним із способів осмислення радянської дійсності, зокрема, системи правосуддя, є роман Івана Багряного «Сад Гетсиманський», що виник на основі набутого автором досвіду при взаємодії із системою. Роман у всій повноті охоплює пропущену крізь авторську свідомість офіційну радянську пропаганду й пропонує власну ідеологічну лінію, скеровану проти радянської системи.

Твір називають гімном людській гідності й одночасно гнівним вироком тоталітарному сталінському режиму.

«Сад Гетсиманський» – видатне явище української еміграційної прози ХХ ст. Роман було написано у 1950 році. Він став справжньою подією в українському літературному житті. Володимир Винниченко сказав, що це «великий, вопіющий і страшний документ», і після нього вже ніхто правдивіше чи правильніше не міг назвати художній, на перший погляд, твір. Бо Багряний не вигадував, не додумував, не перебільшував і не переказував почуте. Він не шукав очевидців, а був ним.

В основі своїй роман автобіографічний. У 1938 році письменник був заарештований та відсидів у Харківській в'язниці два роки й сім місяців. Саме цей період життєвого шляху письменник описав у своєму творі. На авантитулі роману подано авторську примітку, в якій сказано: «Всі прізвища в цій книзі, як то прізвища всіх без винятку, змальованих тут працівників НКВД та тюремної адміністрації, а також всі прізвища в’язнів (за винятком лише кількох змінених) – є правдиві». Це досвід не лише самого автора, а й голос тих українців (серед яких – родина і друзі автора), які були знищені й не могли свідчити про себе самих.

Пам’ятати імена катів та катованих треба, бо безіменне з часом може здатися неважливим, а неважливе – забутим. «Сад Гетсиманський» Івана Багряного – це данина святості закатованих.

Це перший твір-документ, що розкриває всю суть радянських концтаборів. Роман приніс успіх і славу авторові. Рецензії на твір були здебільшого позитивні. Львівський редактор і журналіст Володимир Мартинець писав : «Аж у цьому творі Багряний показав себе і переріс не тільки всіх наших письменників на еміграції, а переріс самого себе». А польський літературознавець Юзеф Лободовський наголосив, що… Багряний описує таку страшну дійсність, про яку А. Кестлерові («Тьма опівдні») навіть не снилось.

Мовознавець Артем Орел у листі до Юрія Лавріненка, літературознавця, публіциста, культурного та громадського діяча, наголошував на тому, що інформація письменника про радянські в'язниці цілком правдива: «Все те, що є в «Саду [Гетсиманському]», я засвідчую як учасник і очевидець, бо в одній камері з Багряним сидів».

В'язень Лук'янівської тюрми, а також польських, чеських, німецьких, мадярських в'язниць і таборів, відомий львівський редактор і журналіст Володимир Мартинець висловив подібну думку й у статті «"Сад Гетсиманський" Багряного», яку опублікувала газета «Новий шлях» 16 червня 1951 р.: «Твір Багряного треба вважати автобіографіч­ним твором, хоча нема в ньому згадки про автора, і хоч сам твір не є спогадами, а "романом". На ділі, це хроніка політв'язня совєтських тюрем по формі. По змісту, по його жахливім змісту – це гімн людській волі і витривалості, яка бореться з оточуючим її злом у всяких можливих його видах і формах, гімн гідності і достоїнству людини та вкінці гімн перемозі сильної людини».

У романі «Сад Гетсиманський» Іван Багряний показує трагічний досвід сотень тисяч і мільйонів українців, змушених жити в епоху, де головним гаслом було «Ліпше поламати ребра ста невинним, аніж пропустити одного винного».

Обов'язок автора, як того, кому вдалося вижити, – розповісти про тих, хто говорити й свідчити про жорстокість і терор уже не може. Тому в романі постаті українського так званого Розстріляного відродження посідають чільне місце. Таким символом смерті й ламання людських доль у романі «Сад Гетсиманський» стає харківський будинок «Слово» (саме туди поцілили російські ракети в березні 2022 року під час повномасштабної російсько-української війни). Герой Багряного Андрій зауважує: «Будинок "Слово" давно перетворився в "Крематорій" – так його прозвали за нещадні й систематичні арешти письменників, мистців та науковців, – мешканці його здебільшого "вимандрували" на той світ або на Північ...». Згадки про Хвильового та інших митців так званого Розстріляного відродження: Підмогильного, Косинки, Куліша й інших – у романі не випадкові, адже йдеться про осмислення живого досвіду і трагічної сторінки історії України. Коли патріоти, які хотіли кращого життя для своєї батьківщини, поплатилися за це бажання життям.

«Сад Гетсиманський» у 1961 р. вийшов у перекладі французькою мовою. У цьому відношенні Іван Багряний, мабуть, перший із еміграційних українських письменників, мав щастя познайомити інші народи, інші літератури з українським підсовєтським життям.

Сенсом страждання й смерті Ісуса Христа в Гетсиманському саду був порятунок усього людства від зла й гріха, дарунком нового життя й надії. А за що тоді страждали й загинули мільйони українських патріотів у 1930-х? Сьогодні, коли бачимо фотографії з місць масових катувань і знищення українців на деокупованих територіях, коли читаємо свідчення звільнених із полону українських воїнів, медиків та активістів, не можна не згадати: ми це вже проходили! Очевидно, вихід із зачарованого кола Гетсиманського саду для нас можливий лише за умови засвоєння власної історії та покарання зла. І роман Івана Багряного сьогодні знову нам про це нагадує.

Помер письменник 25 серпня 1963-го в Новому Ульмі (Німеччина). Незадовго перед тим висувався на Нобелівську премію з літератури.

«Я повернуся до своєї Вітчизни з міліонами своїх братів і сестер, що перебувають тут в Європі і там по Сибірських концентратах, тоді, коли тоталітарна більшовицька система буде знесена так, як гітлерівська. Коли НКВД піде вслід за Гестапо, коли червоний російський фашизм щезне так, як щез фашизм німецький. Коли нам – Українському Народові – буде повернено право на свободу і незалежність в ім’я християнства і справедливості». 

Іван Багряний «Чому я не хочу вертатися до СРСР?»

Поховано Івана Багряного на цвинтарі в Новому Ульмі. На могилі стоїть пам’ятник (автор – скульптор Леонід Молодожанин) із написом-цитатою із поеми «Мечоносці»:

В Україні життєвий подвиг письменника було оцінено уже за Незалежності: у березні 1992 року Івана Багряного посмертно нагороджено найвищою відзнакою нашої держави – Державною премією України імені Тараса Шевченка (зараз – Національна премія України імені Тараса Шевченка).

                    Використані джерела:

• Карпінська В. Гетсиманський сад Івана Багряного [Електронний ресурс] / В. Карпінська // Листи до приятелів. Журнал думки і чину: [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://lysty.net.ua/bagryanyj/. – Назва з екрана. – Дата публікації: 13.04.2020. – Дата перегляду: 20.01.2025.

• Лущій С. Романи Івана Багряного «Тигролови» та «Сад Гетсиманський»: за архівними матеріалами Юрія Лавріненка [Електронний ресурс] / С. Лущій // Слово і Час. – 2006. – № 10. – С. 21-31. – Режим доступу:http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/11194/03-Lushchiy.pdf. – Електрон. версія друк. вид. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 20.01.2025.

• Макарадзе Х.З. Ідеологічний дискурс романів Івана Багряного «Сад Гетсиманський» та «Тигролови» [Електронний ресурс] : [дисертація] / Х.З. Макарадзе; ХНУ імені В. Н. Каразіна. – Харків, 2023. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://karazin.ua/storage/static-content/source/documents/aspirantura/zakhysty/makaradze/Makaradze_diss.pdf. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 20.01.2025.