Аннотация:
«Гра в бісер» — останній, підсумковий роман видатного німецько-швейцарського письменника Германа Гессе (1877—1962). Проблема, що хвилює автора, — це доля культури та глибока криза духовності сучасного світу. Відрив елітарної культури, її зростаюча самоізоляція призводять до втрати нею творчого духу, до переродження «культури» в «цивілізацію». Нині ці процеси набули посиленого розвитку, що актуалізує роман Гессе і надає йому рис своєрідної антиутопії.Цитаты
- Щоправда, ми тепер вкладаємо в поняття "особистість" зовсім інший зміст, ніж його вкладали біографи й історики давніших часів. Для них, а особливо для авторів тих епох, коли помітне було велике зацікавлення біографіями, можна сказати, найістотнішим у людській особистості здавалося відхилення від норми, аномалія, щось неповторне, інколи навіть просто патологічне, а ми тепер видатною особистістю можемо назвати тільки ту людину, якій пощастило уникнути будь-яких оригінальностей та дивацтв і якнайповніше злитися з загалом, якнайбільше прислужитися понадособовому.
- Зрештою, коли йдеться про героя, дійсно взірцеву людину, то цікавість до особистості, до імені, до обличчя й жесту здається нам природною і виправданою, бо навіть у найдовершенішій ієрархії, в найбездоганнішій організації ми вбачаємо не машину, що складається з мертвих, нецікавих частин, а живе тіло, в якому кожна частина, кожен орган має волю і по-своєму бере участь у таємниці життя.
- Коли на землі мир, коли всі речі перебувають у стані спокою і все в своїх перетвореннях наслідує Найвище начало, тоді музика може бути викінченою. Коли прагнення і пристрасті не звертають на хибний шлях, тоді музика стає досконалою. Досконала музика має свій грунт. Вона повстає з рівноваги. Рівновага виникає з справедливості, а справедливість із сенсу всесвіту. Тому про музику можна говорити тільки з людиною, яка збагнула сенс всесвіту.
Рецензия специалиста (официальные рецензии):
«Гра в бісер» Германа Гессе як філософська утопія
(уривки)
«Гра в бісер» – філософський роман Германа Гессе, одного з найбільших німецьких письменників XX ст, сповнений роздумів про долю світу і цивілізації, культури. Як і багато інших великих мислителів першої половини XX ст.. відчува-ючи реальну кризу культури, розмірковуючи над можливими напрямками виходу з неї, Гессе в художній формі показав один з вірогідних шляхів розвитку культури, точніше, її елітарної інтелектуально-естетичної сфери…
…«Гра в бісер» створювалася в похмурі роки фашизму в Німеччині і була завершена у 1943-му.. В одному з листів за січень 1955 року Гессе писав, що Касталія була його відповіддю фашизму, спробою оспівати духовність в «чумному, отруєному світі». Водночас письменник порушив питання про необхідність порятунку «духу», про обов’язок інтелі-генції повернутися обличчям до «світу практики»…
… Отже, події, описані в романі,.відбуваються в далекому майбутньому (2400 р.), у вигаданій провінції Касталії, десь в центрі Європи. Касталія подана тут як своєрідна країна – резервація духовного життя, де економіка, виробництво і політи-ка зведені до найнеобхіднішого мінімуму. Основну частину населення провінції складає аскетичний орден інтелектуалів, які займаються навчанням й вихованням молоді, вдосконалюються у грі в бісер. Детального опису гри в романі немає, відомо лише те, що для її опанування необхідні ґрунтовні знання музики, математики й історії культури..Однак «Гра в бісер» – не утопія у звичному розумінні цього слова, про що неодноразово говорив і сам Гессе, це і не спроба передбачувати майбутнє в дусі сучасної літератури фентезі. Цей твір часто визначають як «інтелектуальний» ро-ман», «роман-притча». «роман непрямого зображення». Найбільш точним видається однак означення «Гри в бісер» як «філософскої утопії, дія якої відбувається у далекому майбутньому, коли людство встигло розпізнати гіркоту плодів всеохопної прагматичної брехні, хижацького егоїзму та рекламної фальсифікації духовних вартостей, а розпізнав-ши, створило співвтовариство хранителів істини – Касталійський Орден».«Гра в бісер» – цілий конгломерат жанрових форм: – політичного памфлету, історичного роману, вставних віршів й новел, житіє, «роману виховання». Прикметно, що всі ці традиційні форми використовуються зі значною долею пародій-ності. Гессе спирається і на традиції: просвітницької повісті ХVІІІ ст., німецького роману – життєпису ХVІІ ст…
Автор: Мегела І. П.
Наукові записки Національного університету «Острозька академія»
