Карбід, або Неймовірні трагікомічні пригоди однієї шляхетної людини і цілої зграї мерзотників, які дерлися через кордон водою, небом і суходолом, аж змусили героя опинитися в підземному царстві тіней
Любка Андрій
Б9892
84(4УКР)6-4
Л 93
84(4УКР)6-4
Л 93
Любка Андрій.
Карбід, або Неймовірні трагікомічні пригоди однієї шляхетної людини і цілої зграї мерзотників, які дерлися через кордон водою, небом і суходолом, аж змусили героя опинитися в підземному царстві тіней: роман/ Андрій Любка ; літ. ред. О. Бойченко ; мал. Г. Венглінської
- Чернівці : Meridian Czernowitz, 2015. - Придбано за підтримки Українського культурного фонду (УКФ). - 286 с., ISBN 978-617-614-103-7
Аннотация:
Події пригодницького роману "Карбід" розгортаються впродовж паркого й тривожного літа 2015 року, коли у вигаданому містечку Ведмедів група ентузіастів вирішує збудувати Фонтан Єдності з Європою. Навіщо їм фонтан, чому за ними в’язниця плаче і за скільки в Україні можна придбати людську нирку - про все це автор пише з гумором і добірним песимізмом. У цій книжці є сливовиця, рибалки, гробар, сімнадцять розділів, спокуслива й хтива жінка, кілька вбивць, корумпований мер, геніальна ідея, Тиса і безнадія. Натомість у ній немає шенгенських віз, відповідей на всі запитання, кулінарних рецептів і порад, як розбагатіти. Для найширшого кола читачів.Рецензия специалиста (официальные рецензии):
Авантюрний роман Любки карколомний і кумедний, сюжет захоплює, але уважного читача може здивувати інше: за пригодами вигаданих персонажів впізнаються реальні контрабандні схеми, що діють на українських кордонах. Бандити, людські органи, наркотики - все це описано настільки детально, що буд.-який слідчий чи журналіст може у кримінальних справах і статтях цитувати цей роман цілими абзацами...
Святослав Померанцев.
Звідки ти взяв, що нам хочеться, щоб відкрили кордони? Повір, священики правитимуть служби в храмах, молячись, щоб не дай Боже не скасували кордони. Бо якщо їх знімуть, то зникне й сенс контрабанди, а ми всі тут з голоду повиздихаємо. Нам потрібні кордони і, якщо буде треба, то я за свої гроші збудую бодай кілометр кордону і сам його пильнуватиму!
Золтан Барток, міський голова Ведмедева.
Любка.Карбід: як талановито посміятися зі святого
Друга година ночі. Я сміюся так, що котяться сльози. Намагаюся пригадати, коли я ще так "ридала" над книжкою. Хіба що, як читала "Швейка". Та й то не так, щоб живіт болів.
Так на мене подіяла сцена, де закарпатські митники п’яні ловлять рибу в полі.
Місць, які по-справжньому смішать, у книжці Андрія Любки багато.
Часом жарти такі влучні, що їх хочеться виписувати. Шкода, тут не зацитуєш, бо майже всі вони з матюками.
Тут є мер, який починав кар’єру із того, що крав, а потім продавав людям туалетний папір у базарному туалеті – не купити вони не могли, бо були вже там по ділу.
Головний герой закохується в дівчину, бо в руках у неї побачив Шевченків Кобзар (почекайте, доки дізнаєтеся, що вона із тим Кобзарем зробила!).
В іншому місці вигулькує бюст Тараса Шевченка, якому відкручують голову і дістають звідти пляшку горілки. І ще безліч образів, які можуть ранити душу "справжнього українця". З нього Любка теж сміється.
Автор описує наше сьогодення. Вже був Майдан, встановлено курс на євроінтеграцію. А в маленькому закарпатському містечку Ведмедеві досі панує безпросвітність і бідність.
Саме це і спонукає головного героя – дивакуватого вчителя історії на прізвисько Тис або, як його називають учні, Карбід – просити допомоги у містечкових контрабандистів та начальства для здійснення своєї мрії.
Вона, як і все в Карбіді, химерна, сумна і смішна водночас.
Вчитель-мрійник хоче євроінтегрувати всіх українців в оригінальний спосіб.
Не раз чула від людей, які цю книжку читали, що спочатку вона дратує.
Так було й мені. Незвична манера письма, дивна верстка (вона мене нервувала до самого кінця). Але вже зі сторінки двадцятої сюжет захоплює так, що важко відірватися.
Оговталася я десь за два розділи до кінця - тільки тому, що треба було йти спати.
Попри насмішкувату манеру – Любка "стібеться" з усього святого – автор щирий і добрий.
Його світ, герої – це суцільний ґротеск.
"Щоб не плакать, я сміялась" - ці слова Лесі Українки були би гарним епіграфом до "Карбіда".
У цій книзі, на перший погляд, все настільки абсурдне, що не може бути правдою. Однак для України воно настільки правдиве, що не може бути абсурдом.
"Карбід" Любки – талановита і дуже вчасна книга.
Він ніби попереджає: цього разу, якщо ми не змінимося, все може піти коту під хвіст.
Марта Шокало
Матеріал взято з сайту BBC News Україна
Экранизация, другие видеоматериалы
Контрабанда, любов та авантюра в новому романі Андрія Любки «Карбід».
