Коли ти поруч

Що почуває читач, коли береться читати книжку з одними намірами, а десь після десятої сторінки розуміє, що його очікування не справджуються? Він дивується. А коли сподівався на гірше, а прочитане виявляється набагато кращим? Його охоплює захват! Так, ніби ти неохоче сів у потяг, їдучи у небажане відрядження, але у купе зустрів найкращих друзів, з якими мандрував би на край світу. Бо вельми приємна і душевна компанія…
Те саме можна сказати про книжку української авторки з Сєверодонецька Світлани Талан «Коли ти поруч» (роман увійшов до десятки лауреатів конкурсу «Коронація слова-2011»). Це книжка, яка, судячи з романтичної обкладинки та не менш романтичної назви, нічого особливого не презвіщає. Однак уже після передмови стає зрозуміло, що історія виявиться принаймні нелегкою, адже йтиметься у ній про те, як «звичайна добра і чуйна людина випадково захворіла на СНІД і відразу ж була відштовхнута сучасним суспільством».
…Ти почуваєшся рибою, яка втрапила на гачок управної вудочки, впійманим у капкан хижаком. І вже не бачити тобі безжурної води, не втішатися волею. Герої роману «Коли ти поруч», чи радше головна його ідея, тема, послання, що так проникливо, благаюче і водночас доступно доносить авторка впродовж тексту, назавше оселиться у твоєму серці. І що цікаво, ти цьому лишень радієш…
Дарина була «дуже милою і схожою на янгола», тож недаремно закохала у себе красеня-парубка «з голлівудською посмішкою». Олексій кохав свою Дашеньку понад життя, бо вона – скоромна, сором’язлива, «не така, як усі», слухняна донька, «відмінний медичний працівник», надійна подруга. Де й беруться такі у наш час?! Проте жахлива автомобільна аварія вмить перетворить цю «безцінну» дівчину на вселюдську вигнанку, «ганьбу», страховисько, якого жахатимуться найближчі та найдорожчі люди. Рятуючи чуже життя, вона занапастить своє.
«Кожному здається, що страшні хвороби не для нього», – каже одна з героїнь роману. Не мирилася зі своєю бідою і життєлюбна Даша. Однак стикнувшись із жорсткою, байдужою реальністю, яка окутала нашу свідомість стереотипними страхами, усвідомивши, що іншого вибору, ніж іти далі, у неї немає, дівчина не опускає рук, не впадає у розпач. Вона змінюватиме роботи, звідки її виганятимуть, і врешті прийде на поміч людям, які потребуватимуть цього більше за неї. Її зрадять найближчі, та вона зустріне тих, для кого виявиться стимулом, надією, порятунком… Дарина стане прикладом справжнього щасливця, який уміє цінувати найдрібніші радості життя, кожну його мить, відокремивши головне від примітивного, важливе від ницого. Усвідомлюючи, що її час відміряний, проживе його у такій любові до людей, що її силою духу, жертовною взаємодопомогою та добротою годі не захопитися. А насправді ж ніхто і з нас не знає, скільки проживе…
…Ти читаєш цю книгу на вдих і видих, пізнаєш емоційний шторм, несамовиту душевну коловерть. Цей надзвичайно чуттєвий і водночас реалістичний роман змушує тебе зачаруватися ТАЛАНтом письменниці, яка проникає у найвіддаленіші закутки твоєї подекуди зачерствілої душі, ще й залишає там помітний рубець. Ти дивуєшся, як прості речення спроможні докорінно перевернути твій світогляд, змінити його. Ти переконуєшся, що – небайдужий, бо тільки безсердечний подібне читатиме спокійно. І ти не жалкуєш, що відтепер знаєш про «чуму» нашого часу значно більше. Ти радієш, що відтепер набагато краще розумітимеш ВІЛ-позитивних людей…
«Коли ти поруч» – роман із захопливим динамічним сюжетом, багатьма яскраво виписаними героями, їх неповторними, хвилюючими життєвими історіями. А ще – із великою кількістю української маловідомої поезії, емоційним закінченням, і, найголовніше, – глибоким, зболеним і таким важливим підтекстом. Сучасний читач – чи то молода дівчина, чи сивочолий мужчина, – неодмінно його переосмислить та осягне. Адже «рятувальником бути набагато легше і приємніше, ніж потопаючим».

Автор: Жанна Куява

Матеріал взято з сайту Друг читача