Аннотация:
Таємниці старого монастиря, на території якого розміщується звичайна районна лікарня, не дають спокою колективові хірургічного відділення, адже в цих стінах в різні епохи побували і лицар-тамплієр, і особистий хірург Наполеона, і польський магнат… Чи стане медикам сил та наснаги розплутати ці таємниці і дістатися захованого скарбу?Олексію Волкову вдалося майстерно поєднати в новому романі драматизм людських стосунків, заплутаний сюжет, щирий добрий гумор та злу іронію.
Цитаты
- "Відро із розчином тиньку стояло біля стіни і шматки, що відлітали з-під зубила, періодично ляпали у нього. Сантехнік, видершись на драбинку, гатив зубилом у стіну. Йому асистував Штунда, який мав два метри зросту та відчутний брак інтелекту. Він підтримував те, що мало зрештою відвалитися від стіни. Від побаченої картини Хижняк майже втратив мову."
- "Неприємне передчуття утворилося десь попід грудьми і почало розтікатися по тілу. Отакої. Чого треба цьому прищові? Ситуація виходила з-під контролю. Чекати довелося з годину, поки його закликали до віконця."
- "Відбувалося щось непередбачуване. Ця країна нараховувала сотні мільйонів громадян, як своїх, так і чужих, проте ці двоє не бажали миритися з думкою, що у ній без проблем поміститься ще один нещасний лікар з тонучої дірявої посудини у центрі Європи."
- "- Заздрю я вам, хлопці, - промовив Журбенко. - Удачі. Печива на дорогу візьміть. Не забувайте мене. А справжній, істиний скарб - він у можливості жити повноцінно. Робити те, що вмієш, що подобається, відчувати власну потрібність. Запам'ятайте це."
