Додаток
Написання проектів (грантів)
Рекомендації для бібліотекарів
Пошук джерел позабюджетного фінансування - актуальна проблема для бібліотекарів усього світу. Особливої уваги бібліотекарів України заслуговують благодійні фонди і організації, що на конкурсних засадах фінансують певні проекти або програми. Українські фахівці досить активно беруть участь у виборюванні грантів Міжнародного фонду “Відродження”, звертаються до “ІRЕХ”. Але конкурс є конкурс, і щастить не всім. Втім, справа не тільки в щасті, а й в умінні писати проект - переконливо, без протиріч, відповідно до вимог конкретного фонду. Таке вміння формується поступово. Важливо оволодіти “наукою” і “мистецтвом” писати гранти. Це особливий жанр, якому треба вчитися. Тому дуже великою популярністю у світі користуються спеціальні семінари, під час яких спеціалістів вчать, як треба писати гранти, в чому полягають особливості цього жанру.
Такий семінар, організований Центром інформаційних ресурсів Посольства США в Україні та Українською бібліотечною асоціацією, відбувся і в Національній парламентській бібліотеці України. Під час семінару на прикладі діяльності американських бібліотек розглядалися основні принципи написання проектів, аналізувався досвід бібліотекарів США та України з цих питань. Пропонуємо увазі читачів поради, що допоможуть удосконалити свої знання, бібліотекарям, які вже мають певний досвід звернення до фондів по фінансову підтримку, а також тим, хто тільки збирається писати грант.
За даними Дж. Худ, у 1995 році філантропічна допомога в США сягнула $ 143,8 млрд., що майже на 17 млрд. більше, ніж у 1993 році. Як благодійники виступають окремі особи, корпорації та фірми, доброчинні фонди, урядові агенції. Благодійність у суспільстві спрямовується на церкву, освіту, охорону здоров’я тощо. Бібліотечні працівники докладають зусиль, щоб потенційні благодійники звертали більшу увагу на підтримку саме бібліотек. Досягти цього бібліотекарі можуть лише на основі підвищення якості роботи бібліотек, їхньої більшої “помітності” у суспільстві, а також на основі оволодіння певними вміннями та навичками “роботи” з потенційними благодійниками. Подарунки бібліотекам можуть бути різними: це гроші, книжки та інші документи, комп’ютерна техніка, будинки, час (наприклад юриста, вченого, громадського діяча), послуги (друкування матеріалів, ремонт та виготовлення меблів й обладнання, технічне обслуговування комп’ютерної техніки, організація ділових обідів та прийомів тощо).
У роботі з потенційними благодійниками важливо розуміти мотиви, які спонукають їх до підтримки бібліотек. Особисті мотиви окремої людини, яка вирішила стати на шлях благодійництва, можуть бути такими:
- закріпити свій імідж людини, яка допомагає суспільству;
- почуття причетності до доброї справи;
- щоб виділитися;
- щоб забезпечити наступність і безперервність дарування (“так завжди робили в нашій родині”, “я уже кілька років допомагаю цій бібліотеці, і мене там за це шанують”, “заповів батько”);
- тому, що є гроші:
- в пам’ять когось;
- для того, щоб отримати задоволення, відчути гордість;
- для зменшення податків.
Зазначимо, що у США останній мотив насправді не є основним чи лідируючим.
Слід мати на увазі, що люди, які схильні здійснювати благодійні акти на користь окремих організацій та інституцій, керуються такими мотивами:
- віра в місію організації (бібліотеки, асоціації);
- довіра та повага до людей, які керують організацією;
- впевненість у стабільності та майбутньому організації;
- тому, що дарують інші;
- тому, що їх просять.
Останній мотив говорить про те, що таки варто просити. І робити це професійно, спираючись на досвід, знання людської психології, всю систему громадських зв’язків, побудовану в окремому бібліотечному закладі.
Отже, продовжуючи цю тему, зазначимо, що ж спонукає корпорації та фірми робити подарунки:
- зацікавленість у розширенні ринку;
- забезпечення впізнавання компанії;
- показ успіхів компанії.
Численний досвід підтверджує, що звертатися по допомогу доцільно до компаній і фірм, які в даний момент є на злеті своєї діяльності. Прохання, подані в період застою або відходу від попередніх позицій, часто залишаються без позитивної відповіді.
Окремо зупинимося на мотивах діяльності фондів, які функціонують, аби:
- підтримати програми, що відповідають їхнім пріоритетам і напрямам діяльності;
- розподілити відповідний процент вкладених коштів (активів) у відповідності з американським законодавством про податки;
- підтримати неприбуткові (некомерційні) організації.
Оскільки саме діяльність благодійних фондів (таких, як “Відродження”) в Україні є одним з вагоміших джерел позабюджетного фінансування бібліотек, далі докладніше зупинимося на тому, як слід правильно складати грант, готувати документи, щоб ваш оригінальний проект міг добре конкурувати серед інших.
Перш за все, слід чітко усвідомлювати пріоритети і напрямки діяльності тих фондів, до яких ви звертаєтесь. В рамках цих напрямів щорічно діють певні програми, які звужують і конкретизують коло можливих на даний момент об’єктів фінансування. Про такі щорічні програми треба спеціально дізнаватись з преси, або безпосередньо від менеджерів та директорів програм цих фондів. Список фондів, із зазначенням конкретної спрямованості їхньої діяльності з адресами і контактними телефонами - це те, з чого треба починати.
Кожний фонд має власні вимоги до проектних документів, але є і цілком об’єктивні спільні вимоги, які можна звести до наступного.
По-перше, треба визначити ідею проекту та правильно і чітко сформулювати його тему, з’ясувати перспективи його прийняття фондом-благодійником. При визначенні ідеї проекту важливо пам’ятати, що проект пишеться та реалізується не для бібліотеки, щоб полегшити роботу бібліотекаря, не для того, щоб замінити державне фінансування бібліотечної діяльності, а для реалізації суспільно важливого завдання, для того, щоб покращити доступ читачів до інформації та культурного надбання. Тому будь-яку ідею треба розглядати з точки зору читача, “примірити” її на себе, що я, як читач, виграю від реалізації такого проекту.
Необхідно проаналізувати наявні умови, які породжують потребу додаткового фінансування бібліотеки за такими позиціями:
- Визначення та формулювання місії бібліотеки, її цілей і завдань. (Для прикладу наведу відповідне формулювання Чиказької публічної бібліотеки (США): “Ми вітаємо та підтримуємо всіх людей в їхній любові до читання та в прагненні навчатися все життя. Працюючи разом, ми прагнемо забезпечити рівний доступ до інформації, ідей та знань через книжки, програми та інші ресурси. Ми віримо в свободу читати, навчатися, відкривати нове”).
- Можливість покращання обслуговування читачів на основі наявних ресурсів і коштів.
- Усвідомлення сильних та слабких сторін у діяльності своєї бібліотеки.
- Наявність і перспективи створення позитивного іміджу бібліотеки в організації, районі, місті, області, країні.
- Результати вивчення читачів та їхніх потреб.
- Вивчення громадської думки, фінансового стану потенційного благодійника, з’ясування того, хто ще звертається за фінансовою підтримкою до тих самих організацій та осіб.
- Знаходження підтримки впливових, поважних, відомих осіб та організацій.
Для того, щоб розраховувати на сприятливе ставлення до себе потенційних благодійників, бібліотека повинна дбати про створення власного позитивного іміджу. Це надзвичайно копітка, системна і цілеспрямована діяльність, результатів у якій можна досягти, застосовуючи:
- виступи співробітників;
- особисті контакти: з журналістами (газети, журнали, радіо, телебачення), представниками культури, науки, місцевими діячами:
- повідомлення у пресі про основну діяльність бібліотеки, яскраві події і заходи, спеціальні програми, нові надходження, постійна рубрика про бібліотеку в місцевий газеті тощо;
- публікації співробітників бібліотеки;
- екскурсії по бібліотеці;
- участь у житті міста, району, установи;
- відеофільми про бібліотеку;
- електронні форми, наприклад домашню сторінку на сервері Інтернету;
- повідомлення та написи з адресою бібліотеки, відомості про її структуру і послуги.
Директор бібліотеки є важливою фігурою в процесі написання проекту. Саме він, як правило, ініціює цю роботу, залучає і заохочує співробітників до розробки теми (ідеї) проекту, надає відповідні ресурси і створює умови. Він розглядає ідеї і пропозиції, організаційно вирішує фінансові питання, здобуває листи підтримки. Директор схвалює остаточний варіант, визначає терміни і можливих партнерів у його втіленні.
Під час попередніх приготувань до написання обирається фонд, до якого доцільно звернутися, визначається авторський колектив проекту, аналізуються можливі ускладнення чи протидії. Основні напрями і деталі проекту корисно зафіксувати в його попередньому чорновому варіанті. Уже на цьому етапі є сенс зв’язатись особисто або в інший спосіб із менеджером фонду (директором програми) для попереднього узгодження теми проекту, отримання порад та інструкцій. Розглянемо, що може привабити фонд і переконати експертів, надати перевагу певному проекту:
- відповідність ідеї проекту напрямам діяльності фонду, його вимогам та рекомендаціям;
- проект започатковується для того, щоб допомогти вирішенню суспільних потреб;
- інноваційний підхід до вирішення проблеми;
- те, що претендент рішуче, за будь-яких обставин, збирається здійснювати проект;
- претенденти працюють з людьми, яким вони намагаються надати допомогу, а не роблять щось за них;
- вкладання у проект власних коштів;
- претенденти продовжуватимуть проект після того, як фінансування з даного гранту буде вичерпано;
- претенденти готові до того, щоб незалежні експерти оцінили їхню роботу.
Проект має бути написаний чітко, грамотно, логічно, без використання професійно специфічної термінології, відповідним чином оформлений.
Заявка на грант, як правило, складається з: а) супроводжувального листа, б) опису проекту, в) додаткових матеріалів.
Опис має таку структуру:
- Узагальнена інформація (резюме або реферат). Містить відомості про надійність заявника, про проблему, мету і завдання проекту, про методику досягнення мети. Вказує повну вартість проекту, кошти, що вже має заявник, та кошти, очікувані від фонду. Бажано писати стисло, чітко, цікаво.
- Вступ. Вказується повна назва, мета та рід діяльності організації-заявника; дається характеристика користувачів; опис досягнень із статистичним підтвердженням, характеризується рівень компетентності співробітників, що виконують і втілюють проект; логічно підводить до розділу “Постановка проблеми”.
- Опис (постановка) проблеми. Співвідноситься з метою та завданнями організації, немає намагання вирішити “усі світові проблеми”. Грунтується на статистичних даних. Проблема обґрунтовується посиланнями на авторитетні джерела, формулюється з точки зору користувача, а не заявника. Розділ не містить необгрунтованих тверджень, у ньому відсутній професійний жаргон.
- Мета та завдання проекту. Важливо визначити громадський ефект запровадження проекту, соціальну верству, котра від цього виграє; які організаційні, структурні або технологічні зрушення передбачаються.
- Методи його здійснення (вказати окремі етапи, обгрунтувати послідовність дій).
- Оцінка результатів проекту та ходу роботи. Включає в себе план оцінки досягнення мети, план коригування методів у процесі реалізації проекту. Зазначається, хто і як проводитиме оцінку, встановлюються критерії чіткої реалізації проекту. Наводиться форма звітності.
- Бюджет. Мусить бути докладним, узгодженим із рештою розділів заявки, не містити арифметичних помилок. Чітко вказує, що повинно фінансуватися фондом, а що надають інші установи. Містить види робіт, які виконуватимуться на добровільних засадах або ресурсами бібліотеки, що просить фінансування. Включає оплату праці консультантів. Оплата праці виконавців виокремлюється від інших витрат. Включає непрямі витрати (канцтовари, папір, транспорт тощо). Повинен бути достатнім для виконання всіх зазначених в інших розділах проекту робіт. Ціни наводяться на момент початку реалізації проекту, а не на момент складання заявки.
- Можливості подальшого фінансування: з яких джерел передбачаються кошти, чи справа продовжуватиметься після закінчення дії гранту.
- Додатки.
Проект не варто писати швидко, “в останню добу”. Його треба не один раз перевірити: чи всі етапи роботи розкриті, чи є вдалою назва, чи розкриває вона його зміст і привертає до себе увагу нетривіальним звучанням. Титульна сторінка повинна містити необхідну інформацію про зміст і тему проекту, про організацію, що просить фінансування (повна назва, підпорядкованість), про директора проекту (посада, науковий ступінь), а також точну юридичну адресу, телефон, а при наявності -факс, адресу електронної пошти.
Неохайно оформлений проект не має шансів на перемогу в конкурсі. Наведу декілька типових підстав для його відхилення:
- Невірно підраховано бюджет.
- Відсутні біографії осіб, запропонованих для виконання проекту.
- Відсутнє резюме (короткий зміст проекту).
- Відсутній план оцінки проекту.
- Відсутня біографія директора проекту.
- Подано раніше відхилений проект, в який не внесено запропонованих змін або нового матеріалу.
- В проекті не вказані мета і завдання.
- Відсутні контактні телефони та факси.
Ще раз треба підкреслити, що написання проектів потребує певних навичок, знань і досвіду. Пошук позабюджетних джерел фінансування — неодмінна частина функціонування більшості бібліотек світу, отже і нам треба вчитися цьому мистецтву і в разі відмови не піддаватись відчаю, а ще і ще раз братись до цієї справи, намагаючись при цьому виправити допущені помилки і неточності. Успіхів досягають люди високопрофесійні та високомотивовані і ті бібліотеки, в яких не тільки визнана необхідність пошуку додаткових джерел фінансування, а здійснюється в цьому напрямку активна та спланована професійна діяльність.
Шановні колеги, хай вам щастить!
Пашкова В. Написання проектів (грантів): Рекомендації для б-карів //Бібл. планета. – 2000. - №1. – С.13-16.
|