Написання проектів (грантів)

        Пошук джерел позабюджетного фінансуван­ня - актуальна проблема для бібліотекарів усього світу. Особливої уваги бібліотекарів України заслуговують благодійні фонди і організації, що на конкурсних засадах фінансують певні проекти або програми. Українські фахівці досить активно бе­руть участь у виборюванні грантів Міжнародного фо­нду “Відродження”, звертаються до “ІRЕХ”. Але конкурс є конкурс, і щастить не всім. Втім, справа не тіль­ки в щасті, а й в умінні писати проект - переконливо, без протиріч, відповідно до вимог конкретного фонду. Таке вміння формується поступово. Важливо оволоді­ти “наукою” і “мистецтвом” писати гранти. Це особ­ливий жанр, якому треба вчитися. Тому дуже вели­кою популярністю у світі користуються спеціальні се­мінари, під час яких спеціалістів вчать, як треба писа­ти гранти, в чому полягають особливості цього жанру.

        Такий семінар, організований Центром інформаці­йних ресурсів Посольства США в Україні та Українською бібліотечною асоціацією, відбувся і в Національній парла­ментській бібліотеці України. Під час семінару на прикладі діяльно­сті американських бібліотек розг­лядалися основні принципи напи­сання проектів, аналізувався дос­від бібліотекарів США та України з цих питань. Пропонуємо увазі читачів поради, що допоможуть удосконалити свої знання, бібліотекарям, які вже мають певний досвід звернення до фондів по фінансо­ву підтримку, а також тим, хто тільки збирається пи­сати грант.

        За даними Дж. Худ, у 1995 році філантропічна до­помога в США сягнула $ 143,8 млрд., що майже на 17 млрд. більше, ніж у 1993 році. Як благодійники висту­пають окремі особи, корпорації та фірми, доброчинні фонди, урядові агенції. Благодійність у суспільстві спрямовується на церкву, освіту, охорону здоров’я тощо. Бібліотечні працівники докладають зусиль, щоб потенційні благодійники звертали більшу увагу на підтримку саме бібліотек. Досягти цього бібліоте­карі можуть лише на основі підвищення якості робо­ти бібліотек, їхньої більшої “помітності” у суспільстві, а також на основі оволодіння певними вміннями та на­вичками “роботи” з потенційними благодійниками. Подарунки бібліотекам можуть бути різними: це гро­ші, книжки та інші документи, комп’ютерна техніка, будинки, час (наприклад юриста, вченого, громадсь­кого діяча), послуги (друкування матеріалів, ремонт та виготовлення меблів й обладнання, технічне обс­луговування комп’ютерної техніки, організація діло­вих обідів та прийомів тощо).

        У роботі з потенційними благодійниками важливо розуміти мотиви, які спонукають їх до підтримки бібліотек. Особисті мотиви окремої людини, яка вирі­шила стати на шлях благодійництва, можуть бути таки­ми:

- закріпити свій імідж людини, яка допомагає сус­пільству;

- почуття причетності до доброї справи;

- щоб виділитися;

- щоб забезпечити наступність і безперервність да­рування (“так завжди робили в нашій родині”, “я уже кілька років допомагаю цій бібліотеці, і мене там за це шанують”, “заповів батько”);

- тому, що є гроші:

- в пам’ять когось;

- для того, щоб отримати задоволення, відчути го­рдість;

- для зменшення податків.

        Зазначимо, що у США останній мотив насправді не є основним чи лідируючим.

        Слід мати на увазі, що люди, які схильні здійсню­вати благодійні акти на користь окремих організацій та інституцій, керуються такими мотивами:

- віра в місію організації (бібліотеки, асоціації);

- довіра та повага до людей, які керують організацією;

- впевненість у стабільності та майбутньому орга­нізації;

- тому, що дарують інші;

- тому, що їх просять.

        Останній мотив говорить про те, що таки варто просити. І робити це професійно, спираючись на досвід, знання людської психології, всю систему громад­ських зв’язків, побудовану в окремо­му бібліотечному закладі.

        Отже, продовжуючи цю тему, зазначимо, що ж спонукає корпорації та фірми робити подарунки:

- зацікавленість у розширенні ринку;

- забезпечення впізнавання компанії;

- показ успіхів компанії.

        Численний досвід підтверджує, що звертатися по допомогу доцільно до компаній і фірм, які в даний мо­мент є на злеті своєї діяльності. Прохання, подані в період застою або відходу від попередніх позицій, ча­сто залишаються без позитивної відповіді.

        Окремо зупинимося на мотивах діяльності фондів, які функціонують, аби:

- підтримати програми, що відповідають їхнім пріо­ритетам і напрямам діяльності;

- розподілити відповідний процент вкладених кош­тів (активів) у відповідності з американським законо­давством про податки;

- підтримати неприбуткові (некомерційні) органі­зації.

       Оскільки саме діяльність благодійних фондів (та­ких, як “Відродження”) в Україні є одним з вагомі­ших джерел позабюджетного фінансування бібліо­тек, далі докладніше зупинимося на тому, як слід пра­вильно складати грант, готувати документи, щоб ваш оригінальний проект міг добре конкурувати серед ін­ших.

        Перш за все, слід чітко усвідомлювати пріорите­ти і напрямки діяльності тих фондів, до яких ви звертаєтесь. В рамках цих напрямів щорічно діють певні програми, які звужують і конкретизують коло можливих на даний момент об’єктів фінансування. Про такі щорічні програми треба спеціально дізнава­тись з преси, або безпосередньо від менеджерів та ди­ректорів програм цих фондів. Список фондів, із зазна­ченням конкретної спрямованості їхньої діяльності з адресами і контактними телефонами - це те, з чого треба починати.

        Кожний фонд має власні вимоги до проектних до­кументів, але є і цілком об’єктивні спільні вимоги, які можна звести до наступного.

       По-перше, треба визначити ідею проекту та пра­вильно і чітко сформулювати його тему, з’ясувати пер­спективи його прийняття фондом-благодійником. При визначенні ідеї проекту важливо пам’­ятати, що проект пишеться та реалі­зується не для бібліотеки, щоб полег­шити роботу бібліотекаря, не для то­го, щоб замінити державне фінансува­ння бібліотечної діяльності, а для реа­лізації суспільно важливого завдання, для того, щоб покращити доступ чита­чів до інформації та культурного над­бання. Тому будь-яку ідею треба розг­лядати з точки зору читача, “примірити” її на себе, що я, як читач, виграю від реалізації такого проекту.

Необхідно проаналізувати ная­вні умови, які породжують потре­бу додаткового фінансування бібліотеки за такими позиціями:

- Визначення та формулювання місії бібліотеки, її цілей і завдань. (Для прикладу наведу відповідне формулювання Чиказької публічної бібліотеки (США): “Ми вітаємо та підтримуємо всіх людей в їхній любо­ві до читання та в прагненні навчатися все життя. Працюючи разом, ми прагнемо забезпечити рівний доступ до інформації, ідей та знань через книжки, програми та інші ресурси. Ми віримо в свободу чита­ти, навчатися, відкривати нове”).

-   Можливість покращання обслуговування чита­чів на основі наявних ресурсів і коштів.

-   Усвідомлення сильних та слабких сторін у діяль­ності своєї бібліотеки.

-   Наявність і перспективи створення позитивного іміджу бібліотеки в організації, районі, місті, області, країні.

-   Результати вивчення читачів та їхніх потреб.

-   Вивчення громадської думки, фінансового стану потенційного благодійника, з’ясування того, хто ще звертається за фінансовою підтримкою до тих самих організацій та осіб.

-   Знаходження підтримки впливових, поважних, відомих осіб та організацій.

        Для того, щоб розраховувати на сприятливе став­лення до себе потенційних благодійників, бібліотека повинна дбати про створення власного позитивно­го іміджу. Це надзвичайно копітка, системна і цілес­прямована діяльність, результатів у якій можна дося­гти, застосовуючи:

-   виступи співробітників;

-   особисті контакти: з журналістами (газети, жур­нали, радіо, телебачення), представниками культури, науки, місцевими діячами:

-   повідомлення у пресі про основну діяльність біб­ліотеки, яскраві події і заходи, спеціальні програми, нові надходження, постійна рубрика про бібліотеку в місцевий газеті тощо;

-   публікації співробітників бібліотеки;

-   екскурсії по бібліотеці;

-   участь у житті міста, району, установи;

-   відеофільми про бібліотеку;

-   електронні форми, наприклад домашню сторінку на сервері Інтернету;

-   повідомлення та написи з адресою бібліотеки, ві­домості про її структуру і послуги.

        Директор бібліотеки є важливою фігурою в процесі написання проекту. Саме він, як правило, ініціює цю роботу, залучає і заохочує співробітників до розробки теми (ідеї) проекту, надає відповідні ресу­рси і створює умови. Він розглядає ідеї і пропозиції, організаційно вирішує фінансові питання, здобуває листи підтримки. Директор схвалює остаточний ва­ріант, визначає терміни і можливих партнерів у його втіленні.

        Під час попередніх приготувань до написання оби­рається фонд, до якого доцільно звернутися, визна­чається авторський колектив проекту, аналізуються можливі ускладнення чи протидії. Основні напрями і деталі проекту корисно зафіксувати в його поперед­ньому чорновому варіанті. Уже на цьому етапі є сенс зв’язатись особисто або в інший спосіб із менеджером фонду (директором програми) для попереднього узгодження теми проекту, отримання порад та інструкцій. Розглянемо, що може привабити фонд і переко­нати експертів, надати перевагу певному проекту:

- відповідність ідеї проекту напрямам діяльності фонду, його вимогам та рекомендаціям;

- проект започатковується для того, щоб допомогти вирішенню суспільних потреб;

- інноваційний підхід до вирішення проблеми;

- те, що претендент рішуче, за будь-яких обставин, збирається здійснювати проект;

- претенденти працюють з людьми, яким вони нама­гаються надати допомогу, а не роблять щось за них;

- вкладання у проект власних коштів;

- претенденти продовжуватимуть проект після то­го, як фінансування з даного гранту буде вичерпано;

- претенденти готові до того, щоб незалежні експе­рти оцінили їхню роботу.

        Проект має бути написаний чітко, грамотно, логі­чно, без використання професійно специфічної термі­нології, відповідним чином оформлений.

Заявка на грант, як правило, складається з: а) су­проводжувального листа, б) опису проекту, в) додат­кових матеріалів.

        Опис має таку структуру:

- Узагальнена інформація (резюме або рефе­рат). Містить відомості про надійність заявника, про проблему, мету і завдання проекту, про методику досягнення мети. Вказує повну вартість проекту, кош­ти, що вже має заявник, та кошти, очікувані від фон­ду. Бажано писати стисло, чітко, цікаво.

- Вступ. Вказується повна назва, мета та рід дія­льності організації-заявника; дається характеристика користувачів; опис досягнень із статистичним підтве­рдженням, характеризується рівень компетентності співробітників, що виконують і втілюють проект; ло­гічно підводить до розділу “Постановка проблеми”.

- Опис (постановка) проблеми. Співвідноситься з метою та завданнями організації, немає намагання вирішити “усі світові проблеми”. Грунтується на ста­тистичних даних. Проблема обґрунтовується посила­ннями на авторитетні джерела, формулюється з точ­ки зору користувача, а не заявника. Розділ не містить необгрунтованих тверджень, у ньому відсутній про­фесійний жаргон.

- Мета та завдання проекту. Важливо визначи­ти громадський ефект запровадження проекту, соціа­льну верству, котра від цього виграє; які організаційні, структурні або технологічні зрушення передба­чаються.

- Методи його здійснення (вказати окремі ета­пи, обгрунтувати послідовність дій).

- Оцінка результатів проекту та ходу роботи. Включає в себе план оцінки досягнення мети, план коригування методів у процесі реалізації проекту. Зазначається, хто і як проводитиме оцінку, встанов­люються критерії чіткої реалізації проекту. Наводить­ся форма звітності.

- Бюджет. Мусить бути докладним, узгодженим із рештою розділів заявки, не містити арифметичних помилок. Чітко вказує, що повинно фінансуватися фондом, а що надають інші установи. Містить види робіт, які виконуватимуться на добровільних засадах або ресурсами бібліотеки, що просить фінансування. Включає оплату праці консультантів. Оплата праці виконавців виокремлюється від інших витрат. Вклю­чає непрямі витрати (канцтовари, папір, транспорт тощо). Повинен бути достатнім для виконання всіх зазначених в інших розділах проекту робіт. Ці­ни наводяться на момент початку реалізації проекту, а не на момент складання заявки.

- Можливості подальшого фі­нансування: з яких джерел пере­дбачаються кошти, чи справа про­довжуватиметься після закінчен­ня дії гранту.

- Додатки.

        Проект не варто писати швид­ко, “в останню добу”. Його треба не один раз перевірити: чи всі ета­пи роботи розкриті, чи є вдалою назва, чи розкриває вона його зміст і привертає до себе увагу не­тривіальним звучанням. Титульна сторінка повинна містити необхід­ну інформацію про зміст і тему проекту, про організацію, що про­сить фінансування (повна назва, підпорядкованість), про директо­ра проекту (посада, науковий сту­пінь), а також точну юридичну ад­ресу, телефон, а при наявності -факс, адресу електронної пошти.

        Неохайно оформлений проект не має шансів на перемогу в кон­курсі. Наведу декілька типових пі­дстав для його відхилення:

- Невірно підраховано бюджет.

- Відсутні біографії осіб, запро­понованих для виконання проекту.

- Відсутнє резюме (короткий зміст проекту).

- Відсутній план оцінки проекту.

- Відсутня біографія директора проекту.

- Подано раніше відхилений проект, в який не внесено запропонованих змін або нового мате­ріалу.

- В проекті не вказані мета і за­вдання.

- Відсутні контактні телефони та факси.

         Ще раз треба підкреслити, що написання проектів потребує пев­них навичок, знань і досвіду. Пошук позабюджетних джерел фінансува­ння — неодмінна частина функціо­нування більшості бібліотек світу, отже і нам треба вчитися цьому ми­стецтву і в разі відмови не піддава­тись відчаю, а ще і ще раз братись до цієї справи, намагаючись при цьому виправити допущені помилки і не­точності. Успіхів досягають люди високопрофесійні та високомотивовані і ті бібліотеки, в яких не тільки визнана необхідність пошуку додаткових джерел фіна­нсування, а здійснюється в цьому напрямку активна та спланова­на професійна діяльність.

Шановні колеги, хай вам ща­стить!

Пашкова В. Написання проектів (грантів): Рекомендації для б-карів //Бібл. планета. – 2000. - №1. – С.13-16.