Як говорити про Голокост так, щоб це відгукувалося в серцях, а не залишалося лише сухими цифрами в підручниках? Відповідь на це питання шукали херсонські освітяни та учні під час віртуальної екскурсії до меморіалу Яд Вашем.
Модераторками цієї глибокої подорожі стали консультантки Центру професійного розвитку педагогічних працівників Олена Майорихина та Катерина Чихун разом із співробітницею Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Олеся Гончара Валерією Тараненко.
Ця зустріч допомогла відчути трагедію народу через приватні історії людей, чиї долі десятиліттями замовчувалися. Ми говорили про те, як радянська ідеологія цілеспрямовано стирала національну ідентичність загиблих, замінюючи слово «єврей» на знеособлене «радянський громадянин». Одним із важливих кроків до відновлення цієї справедливості стала тема «Голокост у мистецтві» — розгляд того, як творчість допомагає зберегти пам'ять про людину навіть тоді, коли історію намагалися переписати.
Захід став важливим уроком людяності. Він нагадав нам, що пам’ять — це живе світло, яке ми маємо берегти, щоб темрява забуття, жорстокості та спотворення фактів більше ніколи не взяли гору.
