Нестандартні засоби залучення користувачів
Сьогодні, в часи панування Інтернету, супутникового телебачення і загальної занепокоєності населення добуванням хліба насущного, бібліотеки, як і всі заклади культури (не мається на увазі кінотеатри в складі торгово-розважальних комплексів), вирішують проблему відвідуваності.
Бібліотеки знаходяться в найскладнішому стані, тому що Інтернет найболючіше вдарив по книгах. А коли він прийде в кожен дім, то бібліотекам стане зовсім важко, та ще при такому сирітському комплектуванні. Так що за читача треба боротися сьогодні, і не тільки заради відвідувань. У нас один вихід - зробити бібліотеку приємною для читачів. Щоб вони приходили сюди заради цікавого спілкування і душевного комфорту. Побутовий комфорт (інтер'єр і ввічливість співробітників) теж не завадять. У нас дуже багато обдарованих людей, яким ніде проявити свої здібності, і бібліотека - справжній подарунок для них. Вона дозволяє читачам зустрітися з цікавими, талановитими людьми, які не мають широкої аудиторії шанувальників, а для молодих це має особливе значення. Правда, при цьому необхідно враховувати інтереси бібліотеки. Слід мати на увазі, що бібліотеки завжди повинні пропагувати книгу. «Герої Ви нашого лихоліття», - так у зошиті відгуків назвала вчителька школи № 81 організаторів молодіжної перформанс-акції «ВОБЛА», що пройшла у Волгоградській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М. Горького (Російська Федерація) в минулому році. Акція викликала дуже різні відгуки у всіх, хто в ці дні перебував у стінах бібліотеки (і співробітників, і читачів). Бібліотекарі просили вибачення у тих, кому заважали працювати, співчували тим, хто чекав більшого, і дякували всім, хто сприйняв те, що відбувається з розумінням. Має право молодь у свій вік трохи побешкетувати? Втім, хуліганство було цілком інтелігентним і не виходило за рамки пристойності. Ну, хіба що традиційну тишу ненадовго підірвали барабани. Дозволимо собі процитувати висловлювання із зошита відгуків: «Хулігани! Новатори! Сміливці!». Абревіатура «ВОБЛА» означає «У обласній» або «Волгоградська обласна акція». Перформанс - це художня дія, в якій може бути відсутній сюжет, але обов'язково є ідея і, як правило, нова цікава форма. Цією акцією прагнули звернути увагу на сучасне мистецтво і дати поштовх його розвитку в Волгограді. Адже перформанс разом з інсталяцією вже можна вважати класикою сучасного мистецтва. Так що ж відбувалося в бібліотеці під час акції? Не було урочистого відкриття та ведучого. Відвідувачі, які не прочитали оголошення на вході і не почули рекламу по радіо, були захоплені зненацька. Кожні 15 хвилин в бібліотеці (причому на різних її майданчиках і поверхах) відбувалася якась дія. На будівельних лісах біля відділу реєстрації і на вікнах сходових прольотів відвідувачів зустрічали учасники студії пластичного дійства Movimiento (керівник Віталій Кім). Здивування викликали незвичайна пластика і чорні пов'язки на очах. Ось що написав один з відвідувачів: «Люди в пов'язках - це жесть. Я на 20 хвилин залипнув...». Подив викликали і симпатичні міми, які бродили бібліотекою з сачком, лупою і вертушкою, заглядаючи в очі і книги читачів. У відділі літератури з мистецтва, де разом з бібліотечною інсталяцією були представлені незвичайні роботи юних майстрів, під гуркіт барабанів дівчата-художники розписували юнака. Вони спочатку заґрунтували його білою фарбою, потім написали на ньому слова: «жадібність, заздрість, біль, байдужість, страх...» і зафарбували чорною фарбою, перетворивши хлопчину в негра... У другий день тут пройшов поетичний перформанс. Молодь протягом години хором читала вірші - кожен свої. У залі каталогів в перший день під м'які удари мріданга (індійського барабана) Андрія Ханнанова художниця Надія Авер'янова викладала на підлозі малюнок з кольорового піску, а потім під звуки, що нагадували гармошку, в отворах стельових вікон періодично з'являлися чоловічі руки. Це було щось на зразок привіту від Сикстинської капели Мікеланджело. В актовій залі відбувся концерт перкусіоніста Євгена Забазнова. Танець з вогнем на сходинках бібліотеки, у фіналі якого спалили гроші як головне зло нашого життя, завершив перший день дійства, а вся акція закінчилася лекцією «Що таке сучасне мистецтво?», яку прочитав Федір Єрмолов.
Справжнім відкриттям заходу стала виставка плакатів «Агітація за мистецтво». Це мережевий проект, реалізований агентством «артполітики» з метою підтримки та популяризації сучасного мистецтва.
У Кемеровській Центральній міській бібліотеці ім. М. В. Гоголя (ЦМЛ) на базі абонемента з 2003 р. працює психологічна служба - Центр бібліотерапевтичної підтримки та особистісного розвитку «БібліоВіта», Центр був створений за підтримки міської адміністрації та Управління культури, спорту та молодіжної політики. Основною метою Центру є надання допомоги різним категоріям населення, що потрапили в складну життєву ситуацію. Наголос робиться на роботу з групами. Соціологічні дослідження, молодіжні психологічні об'єднання, жіночі клуби і багато іншого, але завдання одні й ті самі - виявлення творчих здібностей людей, допомога в переосмисленні життєвих проблем. Зараз психологами центру «БібліоВіта» організована арт-терапевтична майстерня «Клуб чарівної мушлі». Тривалість однієї зустрічі з групою становить дві години. Періодичність: два рази на місяць. Оптимальна кількість учасників - співробітників або користувачів бібліотеки 8-10 осіб. Арт-терапевтичний простір організовується в залі дозвілля.
Фахівці використовують різні методики:
- бібліотерапію (робота з готовими творами, техніки спільного складання казок, легенд, віршів, спрямовані на пошуки нових життєвих ресурсів, розширення світогляду);
- ізотерапію (малюнкові техніки, спрямовані на роботу з несвідомим);
- ароматерапію (метод, зорієнтований на розвиток спонтанності);
- різні методики з використанням природного матеріалу і кольорових тканин. Методика клубу, що використовує арт-терапевтичні техніки, дозволяє реалізувати завдання псіхопрофілактичного, розвивального та корекційного характеру в роботі з переживанням учасників. Під час організації та проведення групових занять (майстерень) використовуються всі можливості і засоби арт-терапії, тому що вони володіють різними психологічними ефектами.
Малювання - це «графічна мова», творчий акт, що дозволяє учасникам відчути і зрозуміти самих себе. Символічну мову малюнка, точніше слів, передає стан внутрішнього світу людини, він природний і привертає увагу, зрозумілий в будь-якому віці людям різних культур. Малювання надає можливість найбільш легко в короткій формі висловити особисте внутрішнє переживання.
Як правило, перша зустріч присвячується знайомству, самопрезентації та налаштуванню на спонтанну творчість. Учасникам майстерні пропонується зобразити своє ім'я на папері будь-яким способом. Після виконання вони розповідають про себе і свої очікування від роботи. Далі ми переходимо до розробки правил і традицій групи. Іноді учасникам важко самостійно сформулювати їх. У цьому випадку ведучий може запропонувати традиційні правила, яких слід дотримуватися під час тренінгу. Потім учасники виконують вправу з використанням простих прийомів - малювання із закритими очима, правою і лівою руками одночасно. Часто ці прийоми викликають сплеск емоцій і подив. Наступний етап присвячується комунікації в групі - малювання в парі, при цьому не розмовляючи один з одним. Використання ритуалів. Дуже важливо придумати особливі традиції, що відзначають ключові моменти процесу спілкування. Наприклад, кожна зустріч починається звуком музичного інструмента або запалюванням свічок. Ритуал несе в собі особливий емоційний заряд і сакральний зміст. У роботі майстерні «Клуб чарівної мушлі» завжди використовуються ритуали. У групи є свій «тотем», зроблений з невеликого корча, прикрашеного кольоровою тасьмою, тканинами, намистинками. Обов'язковий завершальний елемент кожної зустрічі - «Прощання», під час якого підводяться підсумки. Учасники висловлюють свою думку і отримують від ведучого «домашні завдання». Одне з них, наприклад, таке - треба в домашній обстановці в повній тиші написати лист Доброму чарівникові з найпотаємнішим проханням про допомогу. А іншого разу учасникам пропонувалося написати відповідь від особи Доброго чарівника самому собі. Даний прийом заснований на механізмі символічного задоволення. Ритуал прощання можна проводити і в традиційній формі: обмінятися рукостисканнями чи побажаннями один одному чогось по колу. Варто відзначити, що не завжди все йде рівно і гладко. Як правило, завжди знайдуться учасники, яким необхідно залишити групу за кілька хвилин до завершення.
Одне з занять було присвячено японській поезії - хокку. Спочатку читали вголос твори відомих японських авторів, а на наступному етапі стали складати власні хокку. Завданням кожного було написати три віршовані рядки ліричного змісту, де основною темою є власний внутрішній світ і навколишній світ. «Озирніться навколо себе, погляньте у вікно, зловіть ваші переживання на даний момент! Відкрийте вашу душу, запустіть туди пориви натхнення!» Далі слід розділити учасників на пари за випадковою ознакою або взагалі спонтанно. Тепер їм пропонується уважно подивитися один на одного. Інструкція вправи наступна: «Прислухайтеся до себе. Які почуття і думки у вас народжуються при погляді на людину, з якою ви в парі? Уявіть себе на п'ять хвилин поетом і психологом. Напишіть три рядки хокку, присвячені йому. Оформіть цей вірш на білому аркуші, як подарункову листівку. Пропоную вам використовувати будь-який художній матеріал - фарби, олівці, фломастери тощо. Хто не хоче малювати, може застосувати техніку колажу, використовуючи різні журнали і газети». З великою зацікавленістю і азартом учасники приступають до творчої роботи. Хочеться відзначити, що твір хокку допомагає розвинути в людині нестандартне мислення, проаналізувати свої почуття в даний момент. Використання музики - потужного засобу пробудження в особистості естетичного почуття, радісного сприйняття життя, також дає хороші результати. Під час прослуховування музичних фрагментів задіяний найважливіший сенсорний канал сприйняття. Грамотно підібрана музика містить цілий світ образів, емоцій, відчуттів, що не піддаються логічному аналізу. На заняттях учасники слухають різну музику - класичну, японську, електронну, звуки природи тощо. Найголовнішою умовою успішної роботи арт-терапевтичної майстерні є щирий інтерес і увага ведучого (педагога чи психолога) до учасників. Вони повинні з перших же хвилин відчути повагу до себе і душевну теплоту. Це важливо для подальших довірчих відносин. Організатор не тільки планує і направляє діяльність, а й бере активну участь у творчому процесі, ділиться своїми переживаннями. Після кожної вправи пропонується показати свої творчі роботи, розповісти про почуття, думки, асоціаціації, що виникли під час виконання. До кінця першого заняття виявляються особливості кожного учасника - хтось встигає «самовиразитися» за п'ять хвилин, а комусь і 30-40 хвилин недостатньо. Зрозуміло що ступінь відкритості та відвертості у кожного теж свій. Перед ведучим стоїть складне завдання - створити атмосферу взаємної довіри, яка дозволила б учасникам спокійно сприймати ці особливості, знаходити взаєморозуміння і емоційну підтримку. При серйозному і професійному підході арт-терапія - багатогранне, надзвичайно цікаве і глибинне за емоційним впливом явище.
Часто в роботу майстерні включається вправа «Портрет, що ожив». Учасники отримують репродукцію портрета, створену російським або іншим закордонним художником. Завдання - «оживити» портрет, - не тільки прийняти його позу і вираз обличчя, але ще і вимовити кілька реплік від імені героя. Дана форма роботи спрямована на дослідження іншого образу «я»; з'являється можливість використовувати через гру новий спосіб поведінки.
Методи арт-терапії дозволяють звернутися до тих реальних проблем або фантазій, які з якихось причин важко обговорювати вербально. Безумовно, бібліо- та казкотерапія не є панацеєю і чудодійним засобом від усіх проблем, але ці методи можуть зруйнувати поведінкові труднощі й емоційне напруження особистості. Фахівці сходяться на думці про позитивний ресурс самої арт-терапії та про відсутність протипоказань. Будь-яка людина незалежно від віку, культурного досвіду і художніх здібностей може стати учасником такого процесу.
