Ловець океану. Історія Одіссея
Єрмоленко Володимир
84(4УКР)6-4
Є 74
Анотація:
Одіссей, воїн і мандрівник, повертається на Ітаку після двадцяти років блукань. Але вдома не знаходить ані своєї дружини Пенелопи, ані свого сина Телемаха. Він розуміє, що став на хибний шлях і тепер мусить виправити свої помилки. Одіссей здійснить свою подорож у зворотному напрямку, від Ітаки до Трої. Він знову зустрінеться з Сиренами, знову відвідає землю Навсикаї, знову буде на островах Каліпсо та Цирцеї, знову спуститься в царство Аїда. Крок за кроком він дедалі краще розумітиме головні сили, які скеровують його життя: кохання, смерть, провину, красу і втрату.Цитати
- Той, хто любить море, любить і глибину. Той, хто любить море, не боїться смутку.
- Дехто каже, що хотів би прожити своє життя знову, нічого не змінюючи, ні про що не шкодуючи. Я не з таких. Я з тих, хто завжди прагне чогось іншого. Хто завжди питає себе, що було, якби я піднявся на інший корабель. Так, тепер я хочу прожити своє життя інакше. Прожити його навпаки.
- Мандри ведуть тебе до кохання, чекання веде кохання від тебе...
- Не впускайте злості та ненависті в свої серця. Впускайте доброту. Бо злість поневолює, а доброта вивільняє.
- Все або нічого — ось таємний жіночий інстинкт. Жінка не може кохати чоловіка частинами. Жінка не може віддавати себе частинами, але й брати частинами вона теж не може. Чоловік може прийти до неї дощем, але настане момент, коли дощу їй буде замало. Коли їй стане потрібен той, хто цей дощ посилає. Весь, без залишку.
Рецензія фахівця (офіційні рецензії):
Міф про Одіссея: українська деконструкція
(уривки)
...Володимир Єрмоленко розпочав з кінця. Його Одіссей повертається на Ітаку, але, на відміну від канонічного сюжету, не зустрічає там ані дружини, ані сина. Пенелопа, наслухавшись про пригоди свого чоловіка довгою дорогою додому, рушила геть із острова. І от Одіссей вирішує пропливти весь свій шлях у зворотному напрямку, перетворивши його на шлях покаяння перед усіма, кому він завдав прикрощів. Щоб завершити його там, де заподіяв прикрощів найбільше — у зруйнованій Трої. Чи вдасться Одіссеєві спокутувати свої провини, очистити совість і віднайти Пенелопу?
Деконструкція міфу в Єрмоленка вийшла порівняно близькою до класичних зразків. Він зберіг інтригу героїчних мандрів як один із головних рушіїв тексту. Перетворення, чари, битви, дивовижні істоти, загадкові краєвиди — все це хвилює й цікавить у «Ловці океану». А відомі з «Одіссеї» персонажі, як-от Каліпсо, Цирцея, перетворені на тварин люди, стародавні воїни, котрі опинилися в Аїді, набули тут нових психологічних відтінків. Напевно, саме активна психологізація належить до головних «внесків» Володимира Єрмоленка у запущений навспак давній сюжет...
...Те саме можна сказати також про стиль Володимира Єрмоленка. Письмо його урочисте, патетичне й об’ємне, сповнене розмаїття смислів. Ледь не кожне третє речення натякає, що з нього міг би вийти афоризм. Цій епічній плавній риториці підпорядковані часом небуденні виразні засоби — від метафор до вигадливих описів подорожніх реалій чи життя богів. Не менш плавно змінюються ролі оповідача — від, ясна річ, Одіссея аж до Аріадни, яка разом з Тесеєм знищила знаменитого Мінотавра і прославилася своєю ниткою, що допомагала орієнтуватися в лабіринті.
Переваги такого стилю очевидні: «історизм», утримування читацької уваги тощо, проте він породжує й неминучі недоліки. Головний із них — одноманітність. І постійна потреба нових кульмінацій, що походить із самої риторики...
...Але загалом немає особливих сумнівів, що «Ловець океану» Володимира Єрмоленка буде добре сприйнято і багато хто отримає задоволення від книжки. Книжки, яку можна сприймати і в пригодницько-мандрівному контексті, і як річ любовно-психологічну, і, нарешті, як учену деконструкцію засадничого міфу європейської культури (досі в нашій літературі, здається, так виразно не деконструйованого). А ще книжка Єрмоленка — непоганий привід звернутися власне до першоджерела, почитати що-небудь з античної міфології. Там завжди знайдеться чимало вартісного.+
