ЛСД. Ліцей слухняних дружин

До Вашої уваги новий роман Ірен Роздобудько під назвою «ЛСД. Ліцей слухняних дружин». Сама назва дуже гучно промовляє за себе, адже не кожен наважиться назвати свій твір абревіатурою наркотичного засобу. Може здатися, що це такий рекламний хід. «Ліцей слухняних дружин» – це однозначно більше, ніж вищезгадана психоактивна речовина, це сильний наркотик, який викликає залежність, бажання читати.

Часопростір роману охоплює два світи буденної реальності, що межують між собою. Вона має ім’я Пат і є ученицею одинадцятого класу ізольованого елітного ліцею, представницею нової генерації жіночої статі, яка невдовзі буде служити «лише одній людині – своєму чоловікові». На виховання таких дружин багаті чоловіки світу роблять свої немалі внески. Як ви гадаєте, скільки коштуватиме утопічна людина, яка буде щиро кохати чужу, вперше побачену людину, та виконувати усі 10 священних правил свого єдиного Статуту життя, серед яких три перші пункти: вдячність, повага та слухняність? Така атмосфера ліцею, де живе та виховується Пат та багато її колежанок, нагадує секту: суцільний «культ щастя і радості», бездоганне виконування Статуту, постійне повторювання головних правил, в разі порушення – «перекваліфікація» з розряду «омріяна наречена» до рівня служниці, простої прибиральниці в цьому закладі, на могилі якої «навіть таблички немає – ніхто й не плюне!».

Він зветься Ланц – це звичайний «стріт», людина «з вулиці», молодий талановитий хлопець, який шукає собі будь-якого заробітку. І чи знає наш герой Ланцелот про те, що його чергове завдання з обіцяним кругленьким гонораром зіштовхне з цими заляканими чарівними великими очима, які не покинуть його серце вже ніколи? Читач одразу помітить, що ім’я хлопця і в подальшому його дії породжують прототип героя, рицаря-рятівника.

Пат та Ланц схожі на Ромео і Джульєтту, на їхньому шляху безліч перешкод та заборон. Чи будуть вони вдвох? Шукайте відповідь на це питання на сторінках роману Ірен Роздобудько «ЛСД. Ліцей слухняних дружин».

Варто відзначити, що окрім задоволення, 307 сторінок тексту викликають запитання, когнітивний дисонанс та у деяких випадках посмішку. Так, наприклад, дивує порівняння: «я обожнював її в той вечір так, як можна обожнювати батьківщину, віру чи мову – все те, без чого ти не існуєш». Все було б добре, але ці слова були сказані на означення… улюблениці одного з головних героїв – тюленихи!

Імена усіх діючих осіб короткі, незвичні, легкі для запам’ятовування: Пат, Тур, Ліл, Озу… Все це поєднання перших літер повних імен. Такий прийом було використано і одним з другорядних героїв роману Ірен Роздобудько «Все, що я хотіла сьогодні» Сюром.

Строката молодіжна лексика (покетбуки, жіноча «тоналка», «хаєр», «прикид», «фуфло», «хєрня» та інше) вдало варіює серед назв вишуканих елітних парфумів, згадок класичних творів, найвідоміших музичних сонат. Багаторазово зустрічаються імена всесвітньовідомих саксофоністів, композиторів. Шкода лише, що передаючи у вуста головної героїні твору історію створення саксофону, було допущено неточність: зазначено, що «бельгійський музичний майстер Альфред Сакс винайшов новий музичний інструмент..», але ж насправді ім’я цього добродія – Адольф, банкноти у 200 бельгійських франків засвідчують це як найкраще.

Контртитул сповіщає нам, що в оформленні книги були використані картини авторки. Таємничі ілюстрації надають тексту виразності, викликають бажання подивитись на них в оригіналі.

Над своєю фантасмагорією Ірен Роздобудько почала працювати з зими 2011-2012 років. Вперше авторка публічно повідомила про нього на презентації роману «Якби» у книгарні «Є» у лютому 2012-го. Минуло вже більше року, і омріяна книга, до створення якої підштовхнув багаторічний досвід роботи у редакції журналу «С тобой», де Ірен мала можливість читати та відповідати на листи читачок журналу, вже на полицях книгарень. «Починається весело, середина – жахлива. Я знаю, як я хочу викликати відчуття у читача солодкавої нудоти від того, що відбувається. І потім звичайно довести до руйнування цих міфів у стосунках», – каже Ірен про «ЛСД». Чи втілила всі свої задуми авторка? На мій погляд, безумовно та неперевершено. А як гадаєте ви?