Майя та її мами
Денисенко Лариса
84(4УКР)6-4
Д 33
Анотація:
Знайомтеся, це — Майя. У Майї цілих дві мами, які її люблять, але ця книжка не тільки про неї! Ця книжка про цілий клас Майї, з яким вона буде рада вас познайомити. Наприклад, із Соломією та Софійкою, які з'явилися у батьків завдяки науці, Раїсом, чиїй сім'ї довелося переїхати з Криму, або Кирилом, який живе з опікуном. Просто та з любов'ю дівчинка розповідає про кожну особливу сім'ю в своєму класі. І нехай всі вони різні, дещо їх все-таки об'єднує — любов та повага, з якими вони відносяться один до одного.Фотоматеріали
Цитати
- Ще нас накриває «транда»! Це слово вигадала наша вчи-телька пані Юлія. Транда буває, коли ми вередливі, сонні й нічого не хочемо робити :) З вами таке трапляється? Щоби здолати «транду», треба більше всміхатися, жартувати й розповідати цікаві історії — страшні або смішні.
- Данилкова мама не шукає тата. Іноді люди не хочуть, щоб їх шукали.
- Кожна дитина має право на власне ім’я. І треба поважати це право, не переінакшувати й не викривлювати імен.
- У кожної дитини своя історія, своя родина,і коли в когось усе по-іншому — це не привід ображати й насміхатися.
Рецензія фахівця (офіційні рецензії):
«Майя та її мами»:розмаїті моделі сімей
(уривки)
В Україні вийшла друком дитяча книжка Лариси Денисенко «Майя та її мами», героїня якої зростає в нетрадиційній родині. Дослідниця дитячої літератури Оксана Лущевська прочитала новинку й розповідає, чому подібні теми та акценти важливі.
В англомовних студіях дитячої літератури є широковживана метафора, започаткована дослідницею Рудін Сімс Бішоп, у якій літературу порівнюють із вікнами, дзеркалами та дверима. Прозова книжка Лариси Денисенко «Майя та її мами» добре ілюструє це порівняння. Вона осмислює різноманітні досвіди сімей, указуючи таким чином на багатогранність і глибини форм людського життя.
Деякі з них стають віддзеркаленнями нас, і це свідчить, що ми є унікальними, але й упізнаваними, подібними до інших і водночас різними. І саме ця подібність та відмінність допомагає нам в ідентифікації, пізнанні та подальшому розвитку себе.
«Майя та її мами» не має традиційного системного сюжету, часто притаманного дитячим книжкам. Це набір розповідей, вражень і спостережень, якими ділиться оповідачка – четвертокласниця Майя. Дівчинка розповідає про своїх однокласників – кількох Софійок, Данилка, Аксану, Христину, Кирила та інших дітей, розкриваючи їхні характери, походження, переповідаючи факти, які вона знає про їхні родини. Усі персонажі – вихідці із самобутніх сімей. Вони – за переконання, що не існує єдиної установленої моделі родини...
...Оповідаючи про своїх мам і роль родини взагалі, Майя повторює слова вчительки про те, що необхідно, «щоб у родині панували любов і повага, бо це і є головні цінності». Вони, звісно, є основами людського буття.
Візуальна частина книжки якісно відображає фраґментарність. Ілюстрації творять співтекст. Уважне читання візуальної частини поглиблює ініційовані Маєю знайомства з персонажами книжки. Нам, читачам, часто властиво звертати більше уваги на текстову (вербальну) частину, утім, це художнє оформлення запрошує призупинитися, зробити паузу й роздивитися не тільки розмаїття персонажів у їхній зовнішності, але й відчути їхній емоційний стан: у настрої, у дії, у паузі. Переходи кольорів і зміна бекґраундів створюють певне налаштування до сприйняття персонажів і їхніх історій. А грайливість і вібраційний перехід від однієї кольорової гами до іншої створює додаткову динаміку для тексту.
Так склалося, що читаючи українські книжки для дітей, я завжди оцінюю їх з позиції ролі тієї чи тієї книжки на ширшому, навіть глобальному тлі. Книжка «Майя та її мами» безсумнівно зацікавіть читачів і в Україні, і за кордоном. Ця книжка є десь поміж melting pot літературою, яка десь-таки асимілює різні родини в одне суспільство, допускаю, клаптикове чи фраґментарне, але все ж рівноцінне й рівноправне в усьому. Але водночас це культурно-свідома (cultural conscious) література, бо в різноманітності персонажів ми бачимо характеристики, притаманні тому чи тому гендеру та тій чи тій расі.
Автор: Оксана Лущевська
Матеріал взято з сайту ЧИТОМО
